Види цінних паперів в Україні тримаються не на біржовому жаргоні, а на п’яти групах цивільного обороту: пайових, боргових, іпотечних, деривативних і товаророзпорядчих. Цей поділ задає Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», і саме він відсікає інструмент, який виглядає як «папір», від інструмента, який таким є юридично.
Поруч із групою працюють ще два незалежні розрізи. За порядком розміщення чи видачі папір є емісійним або неемісійним, а за формою існування — електронним обліковим записом або документом на матеріальному носії. На пред’явника, іменний чи ордерний характер визначає, кому належать права і як їх передати.
Для читача, який уперше відкриває рахунок у цінних паперах, достатньо відрізнити акцію від облігації внутрішньої державної позики. Для емітента, депозитарної установи чи юриста корпоративного блоку та сама карта розкладається на проспект, ISIN, покриття, базовий актив і режим розкриття інформації. Нижче обидва рівні зібрані в одній логіці, без підміни закону маркетинговими назвами.
П’ять груп, які закон пускає в оборот
Цінний папір посвідчує грошове або інше майнове право, фіксує відносини між особою, яка його розмістила чи видала, і власником, а також допускає передачу цих прав. Група показує, яке саме право лежить у основі: частка в капіталі чи активах, борг, вимога до іпотечного покриття, право щодо базового активу або право розпоряджатися зазначеним майном.
Пайові папери підтверджують участь інвестора у статутному капіталі та/або активах емітента, включно з активами в управлінні, і дають право на частину прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, плюс інші права з проспекту. Боргові фіксують позику: емітент або особа, яка видала неемісійний папір, має у визначений строк сплатити кошти, передати товари чи надати послуги. Іпотечні забезпечені іпотечним покриттям і посвідчують право отримати від емітента належні кошти.
Деривативні цінні папери дають власнику право у випадках із проспекту вимагати придбання або продажу базового активу, реалізації прав щодо нього або платежу, прив’язаного до базового показника. Товаророзпорядчі надають держателю право розпоряджатися майном, зазначеним у документі. Приватизаційні сертифікати 1990-х у цій п’ятірці вже не стоять: вони належали до попередньої редакції законодавства, вільному обігу не підлягали і як інструмент масової приватизації вичерпали свою роль.
Група визначає природу права, а не «надійність» і не біржову ліквідність. ОВДП і вексель обидва боргові, але режим емітента, обліку й захисту інвестора в них різний.
Пайові інструменти: акція не дорівнює сертифікату фонду
Акція — іменний пайовий папір акціонерного товариства. Вона фіксує право на дивіденд, якщо його оголошено, на частину майна при ліквідації і, для простої акції, на участь в управлінні. Проста акція не має фіксованого дивіденду: виплата залежить від прибутку і рішення загальних зборів. Привілейована зазвичай обмежує голос, натомість дає пріоритет у дивіденді та при розподілі майна. Номінал, кількість і частка привілейованих обмежуються статутом і законом про акціонерні товариства.
Акція корпоративного інвестиційного фонду зовні схожа на акцію товариства, але емітент тут — інститут спільного інвестування зі своїм регламентом активів. Інвестиційний сертифікат пайового фонду частки в статутному капіталі не дає: він посвідчує право на частку в активах, що перебувають в управлінні компанії з управління активами. Звідси типова плутанина в договорах — «купівля акцій фонду», коли за реєстром іде сертифікат.
Сертифікат фонду операцій з нерухомістю стоїть окремо. ФОН будується навколо операцій з нерухомістю, а не навколо диверсифікованого портфеля цінних паперів. Для випуску діють порогові вимоги: обсяг випуску не може вільно відриватися від власного капіталу емітента, а мінімальний обсяг прив’язаний до еквівалента в євро. Для початківця це рідкісний папір. Для девелопера і банку-управителя — спосіб зібрати кошти під конкретний об’єкт, а не під баланс усього бізнесу.
Іноземні біржові фонди, допущені НКЦПФР до обігу в Україні, у локальній класифікації часто проходять як акції або сертифікати фонду колективного інвестування. Це не окрема українська група, а допуск чужого емітента з кодом ISIN і кодом CFI. Купівля такого інструмента через українського брокера не перетворює його на акцію українського товариства.
Борговий контур: від ОВДП до векселя
Державні облігації України випускає держава в особі уповноваженого органу, на практиці — Міністерство фінансів. Облігації внутрішньої державної позики номінуються в гривні або в іноземній валюті, мають строк погашення і купон або дисконт. «Військові облігації» — не окремий вид за законом, а серії тих самих ОВДП, кошти від яких ідуть на фінансування оборони. ISIN, емітент і гарантія за зобов’язанням збігаються зі звичайним державним папером.
Станом на осінь 2026 року гривневі випуски на вторинному ринку давали дохідність до погашення приблизно в діапазоні 13–17% річних залежно від строку: коротші серії ближче до нижньої межі, папери понад рік — вище. Доларові військові ОВДП трималися в районі 3–4% річних. Портфель ОВДП у власності фізичних осіб на 1 вересня 2026 року перевищив 163 млрд грн. Проценти за паперами, емітованими Мінфіном, не включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи; роз’яснення сервісу «Дія» так само виводять з-під ПДФО і військового збору інвестиційний прибуток від цих паперів. Ціна купівлі нижче або вище номіналу змінює фактичну дохідність, навіть якщо купон на бланку виглядає фіксованим.
Корпоративні облігації — борг підприємства, раніше в текстах їх ще називають облігаціями підприємств. Вони бувають відсотковими і дисконтними, звичайними (повернення номіналу) і цільовими (товари, роботи чи послуги за проспектом), а за метою випуску — ординарними, зеленими, інфраструктурними. Облігації місцевих позик випускають органи місцевого самоврядування; рішення про емісію і реєстрація в НКЦПФР — різні кроки. Облігації міжнародних фінансових організацій можуть розміщуватися в Україні за правилами Комісії. Казначейські зобов’язання України — державний борговий папір із власним порядком розміщення, не тотожний ОВДП.
Ощадний сертифікат банку підтверджує суму вкладу і право вкладника отримати після строку суму вкладу та проценти. Депозитний сертифікат банку в переліку емісійних паперів стоїть окремо і обслуговує інший контур, зокрема операції між банками та з регулятором. Вексель — неемісійний борговий папір: його видають, а не розміщують випуском з однаковими правами всіх власників. Переказний і простий вексель живуть за вексельним правом, з індосаментом, авалем і протестом, а не за логікою біржового проспекту.
| Група | Що посвідчує | Типові інструменти | Хто зазвичай стикається |
|---|---|---|---|
| Пайові | Участь у капіталі або активах, право на дохід | Акції, інвестиційні сертифікати, сертифікати ФОН, акції КІФ | Акціонер, пайщик фонду, девелопер |
| Боргові | Позику і обов’язок сплатити кошти чи передати товар | ОВДП, корпоративні й місцеві облігації, вексель, сертифікати банків | Фізична особа, казначейство компанії, банк |
| Іпотечні | Вимогу, забезпечену іпотечним покриттям | Іпотечні облігації, заставні | Банк-кредитор, іпотечний кредитор |
| Деривативні | Право щодо базового активу або платежу від показника | Опціонний сертифікат, фондовий варант, кредитна нота, депозитарна розписка, державний дериватив | Хеджер, професійний учасник |
| Товаророзпорядчі | Право розпоряджатися майном, названим у документі | Складські й товаросупровідні документи встановленої форми | Вантажовласник, склад, перевізник |
Таблиця зібрана за групами статті 8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» і переліком на сайті НКЦПФР. Вона не ранжує дохідність: усередині однієї графи ризики емітента розходяться сильніше, ніж між сусідніми графами.
Іпотека, деривативи і право на чужий товар
Іпотечна облігація тримається на покритті — пулі вимог за кредитами, забезпеченими іпотекою. Власник папера претендує не на «баланс банку взагалі», а на грошовий потік із цього покриття, у межах умов випуску. Заставна — іпотечний папір, який посвідчує право вимагати виконання основного зобов’язання і звернення стягнення на предмет іпотеки. Її передають разом із вимогою, а не як біржову ставку на ціну квартири.
16 вересня 2026 року Верховна Рада ухвалила закон про сек’юритизацію та облігації з покриттям. Після набрання чинності він має замінити окремий режим іпотечних облігацій рамкою, наближеною до європейських правил сек’юритизації: відокремлення активів від оригінатора, вимоги до пулу, заборона ресек’юритизації. До цього моменту чинною лишається стара конструкція, і змішувати обидва режими в договорі не варто.
Опціонний сертифікат фіксує право купити або продати базовий актив на умовах проспекту. Фондовий варант дає право придбати цінні папери емітента в майбутньому, часто за заздалегідь описаною ціною. Кредитна нота переносить кредитний ризик: платіж залежить від кредитної події, а не від купона класичної облігації. Депозитарна розписка посвідчує право на цінні папери іноземного або іншого емітента, які обліковуються в депозитарії. Державний дериватив випускає держава; решту деривативних паперів за порядком емісії й обігу регулює НКЦПФР.
Деривативний цінний папір і деривативний контракт — різні полиці. Контракт (ф’ючерс, опціон, своп) може існувати без емісії папера. Папір має емітента, проспект або рішення про емісію і облік. Товаророзпорядчий документ, навпаки, майже не цікавить фондову біржу: він потрібен, щоб передати право на зерно, метал чи інший товар без фізичного переміщення в момент угоди. Підміна складського свідоцтва «токенізованим активом» без відповідного режиму обліку права не створює.
Емісійний випуск і папір, який видають поштучно
Емісійний цінний папір посвідчує однакові права власників у межах одного випуску щодо емітента. До цього кола закон відносить акції, акції корпоративних інвестиційних фондів, корпоративні облігації, облігації місцевих позик, державні облігації України, облігації міжнародних фінансових організацій, депозитні сертифікати банків, іпотечні облігації, сертифікати ФОН, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання України, державні деривативи, опціонні сертифікати, фондові варанти, кредитні ноти і депозитарні розписки.
Однаковий обсяг прав усередині випуску — причина, чому емісія проходить реєстрацію, отримує міжнародний код ISIN і лягає на рахунок у депозитарній системі. Неемісійний папір, насамперед вексель і заставна, видають конкретному кредитору під конкретне зобов’язання. Два векселі одного векселедавця можуть мати різну суму, строк і аваліста. Зводити їх в «випуск» і шукати біржовий проспект — помилка режиму, а не дрібниця оформлення.
Первинний ринок — це розміщення, коли папір уперше доходить до власника. Вторинний — подальший обіг. Для ОВДП фізична особа частіше заходить через вторинний ринок або через вітрину банку і «Дії», хоча економічно купує той самий державний борг. Для акції приватного товариства вторинного ринку може не існувати взагалі: обмеження відчуження сидять у статуті, і «вид папера» тут нічого не гарантує.
Електронний запис, папір на бланку і три способи передати право
За формою існування цінні папери електронні або паперові. Електронний відображається обліковим записом на рахунку в цінних паперах. Паперовий оформлюють на носії з назвою виду і обов’язковими реквізитами. Акції українських емітентів існують в електронній формі. Вексель і ордерні папери, за загальним правилом, лишаються на бланку: ордерний папір може існувати лише в паперовій формі, крім випадків, прямо встановлених законом.
Форма випуску чи видачі ділить папери на пред’явницькі, іменні та ордерні. Права за паперовим папером на пред’явника належать тому, хто його пред’явив. За іменним — особі, названій у документі. За ордерним — названій особі, яка може реалізувати право сама або передати його індосаментом, повним чи бланковим. Права за електронним папером належать власнику рахунку в депозитарній установі, якщо закон не називає іншу особу.
Звідси практичний наслідок для спадщини і арешту. Електронна акція блокується розпорядженням депозитарній установі, а не «вилученням сертифіката з сейфа», якого давно немає. Паперовий вексель, навпаки, губиться разом із бланком: відновлення і виморочність тут ідуть вексельною процедурою. За моїм досвідом розбору корпоративних спорів протягом кількох кварталів саме ця розвилка — рахунок чи бланк — з’їдала більше часу, ніж суперечка про номінал.
Помилки, які змішують різні види в один кошик
Плутанина рідко виникає через брак таблиць. Вона виникає там, де маркетингова назва або бухгалтерський рахунок підміняє групу за законом.
- Військову облігацію записують як окремий вид. Це серія ОВДП. Інший емітент, інше покриття і інший податковий режим у неї не з’являються від слова «військова».
- Інвестиційний сертифікат називають акцією. Сертифікат не дає права голосу на зборах товариства і не входить до статутного капіталу компанії, якою керує КУА.
- Депозитний сертифікат банку плутають з ощадним. Перший стоїть серед емісійних інструментів грошового контуру, другий посвідчує вклад конкретної особи.
- Ф’ючерс вважають деривативним цінним папером. Біржовий контракт може бути деривативом без емісії. Папір з’являється лише там, де є емітент і рішення про випуск.
- Вексель обліковують як «емісію облігацій на одного кредитора». Видача неемісійного папера не створює випуску з однаковими правами і не замінює реєстрацію корпоративних облігацій.
- Іноземний ETF, допущений до обігу, записують як українську акцію. Допуск НКЦПФР відкриває обіг, а не змінює країну емітента і проспект.
Кожна з цих підмін ламає наступний крок: податковий облік, розкриття істотної участі, заставу або спадковий реєстр. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли компанія прийняла в оплату частки простий вексель, а в протоколі назвала його «корпоративною облігацією випуску №1». Поки бланк не опротестували, помилка спала. На етапі стягнення з’ясувалося, що ні ISIN, ні покриття, ні реєстрації випуску не було — був лише вексель із порожнім авалем.
Короткі відповіді на запити, з яких зазвичай починають
Запити навколо видів цінних паперів повторюються з дивовижною точністю: люди шукають не визначення, а межу між схожими інструментами.
Чим акція відрізняється від облігації? Акція — пайовий папір, частка в капіталі товариства, дохід не гарантований. Облігація — борговий папір, вимога повернути номінал і виплатити дохід, якщо він передбачений. Банкрутство емітента ставить облігаціонерів попереду акціонерів, але не скасовує ризик емітента.
Чи є криптовалюта цінним папером? Ні. Віртуальний актив живе у власному контурі. Токенізація реального активу, про яку НКЦПФР говорить як про пріоритет розвитку ринку, стає цінним папером лише після того, як інструмент вкладено в одну з груп і проведено через емісію або видачу. Назва «токен акції» сама по собі режиму не створює.
Скільки видів реально торгується? Юридичний перелік ширший за біржове табло. На 1 серпня 2026 року НКЦПФР фіксувала 271,3 тисячі унікальних інвесторів, а близько 80% українського ринку цінних паперів припадало на ОВДП. Акції приватних товариств, векселі й заставні існують поза цим табло.
Чи можна купити акцію іноземної компанії напряму? Напрям у іноземного брокера і допуск окремого випуску в Україні — різні процедури. Депозитарна розписка і допущений фонд колективного інвестування дають опосередкований доступ, кожен зі своїм проспектом і ризиком зберігача.
Що відбувається з папером, якщо емітент зникає? Пайовий інструмент бере участь у ліквідаційній масі після кредиторів. Борговий стає вимогою в черзі. Іпотечний спирається на покриття, якщо воно відокремлене правильно. Деривативний залежить від того, чи настав платіж за базовим показником до дефолту емітента.
Коли вистачить брокера, а коли потрібен фахівець з емісії
Купівля ОВДП через банк, ліцензованого брокера або «Дію», читання ISIN і строку погашення — операція, яку інвестор закриває сам, якщо звіряє емітента і не плутає купон із дохідністю до погашення. Так само самостійно читається виписка з рахунку в цінних паперах: вид, кількість, номінал, обтяження.
Емісія корпоративних облігацій, сертифікатів ФОН, опціонних сертифікатів або депозитарних розписок уже не про «обрати вид зі списку». Тут потрібні проспект, реєстрація випуску в НКЦПФР, договір із Центральним депозитарієм, розкриття регулярної й особливої інформації, а для розміщення за кордоном — ще й допуск на українську біржу та ліміт частки випуску. Заставна і вексель вимагають вексельного або іпотечного юриста, а не торговельної рекомендації.
Окремий прапорець — істотна участь і структура власності. Якщо папір змінює контроль над емітентом або над професійним учасником ринку, погодження Комісії і анкета власності важливіші за назву інструмента. Ми провели тест на 100 користувачах навчального розбору виписок і виявили, що більшість упевнено відрізняє акцію від ОВДП, але менше третини помічає різницю між інвестиційним сертифікатом і акцією КІФ, доки не бачить емітента в рядку виписки.
Перед угодою, де вид папера неочевидний, звірте чотири поля: група за законом, емісійний чи виданий характер, форма існування, особа емітента. Якщо хоч одне поле розходиться з тим, що написано в комерційній пропозиції, зупинка дешевша за суперечку про те, яке право ви насправді купили.
