Види акціонерних товариств в Україні зводяться до двох типів: публічного і приватного. Межа між ними проходить не через кількість власників і не через стару пару «відкрите / закрите», а через публічну пропозицію акцій і допуск паперів до торгів на організованому ринку капіталу. Тип фіксується в статуті, але не є обов’язковою частиною найменування.
Публічне акціонерне товариство не створюють «з нуля» як окрему реєстраційну форму: його отримують зміною типу з приватного або перетворенням іншого господарського товариства. Приватне акціонерне товариство лишається робочою оболонкою для бізнесу, якому потрібен акціонерний капітал без виходу на широке коло інвесторів. Окремо стоять державні акціонерні товариства, товариства з державною чи комунальною часткою понад 50 відсотків, банки та холдинги: для них базовий закон діє з урахуванням спеціальних норм.
Мінімальний статутний капітал для товариства, яке реєструють у 2026 році, становить 200 мінімальних заробітних плат, тобто 1 729 400 грн. Усі акції є іменними й існують лише в електронній формі; емісія можлива у двох класах — прості та привілейовані.
Як стаття 6 розрізає товариства на два типи
Закон України «Про акціонерні товариства» від 27 липня 2022 року № 2465-IX, чинний з 1 січня 2023 року і з редакцією від 1 січня 2026 року, у статті 6 фіксує єдиний поділ: акціонерні товариства за типом поділяються на публічні та приватні. Тип визначається статутом. Публічну пропозицію власних акцій може здійснювати виключно публічне акціонерне товариство. Якщо приватне товариство вирішує вийти з пропозицією до необмеженого кола осіб, загальні збори одночасно ухвалюють зміну типу.
Зміна типу з приватного на публічне або навпаки не є перетворенням. Юридична особа не припиняється, код і правонаступництво зберігаються, змінюється режим обігу акцій, обсяг розкриття інформації та набір корпоративних обов’язків. Публічне товариство, за частиною четвертою статті 6, створюється лише двома шляхами: зміною типу з приватного або перетворенням іншого господарського товариства. Пряме заснування одразу у публічному статусі закон не передбачає.
Визначення публічного акціонерного товариства прив’язане до факту, а не до назви на вивісці: це товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на організованому ринку капіталу. Приватне товариство визначається від протилежного: воно не здійснює публічної пропозиції і не тримає акції в біржовому обігу як інструмент широкого розміщення. Саме акціонерне товариство закон описує як господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, а корпоративні права за цими частками посвідчуються акціями.
Повне найменування обов’язково містить організаційно-правову форму «акціонерне товариство». Тип — публічне чи приватне — товариство вписує в назву лише за власним рішенням.
Публічне акціонерне товариство і ціна відкритого обігу
Публічне акціонерне товариство існує там, де акція перестає бути внутрішнім паєм засновників і стає інструментом, який можна запропонувати ринку. Публічна пропозиція вимагає проспекту, взаємодії з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку і подальшого розкриття інформації в обсязі, розрахованому на інвестора, який не сидить у раді директорів. З моменту подання проспекту до його затвердження товариство не вважається таким, що порушило визначення публічного статусу: закон дає технологічне вікно на процедуру, а не карає за сам факт підготовки виходу.
Акціонери публічного товариства відчужують акції без згоди інших акціонерів і без згоди самого товариства. Статут не може зачинити цей вихід переважним правом у тому вигляді, у якому воно допустиме для приватного товариства. Зворотний бік свободи — обов’язок прозорості: фінансова звітність, відомості про істотні пакети, повідомлення ринку про корпоративні події. Для банку чи емітента, чиї папери вже в обігу, цей режим є ціною капіталу, а не формальністю.
Наглядова рада публічного товариства працює під жорсткішим стандартом незалежності. Окремі рішення, зокрема щодо правочинів із заінтересованістю, у публічних товариствах і банках приймаються простою більшістю голосів незалежних директорів. Дрібному акціонеру це дає не гарантію дивіденду, а процедуру, у якій контроль мажоритарія хоча б частково винесений за межі його власного голосу.
Вихід на організований ринок не скасовує приватних розміщень. Публічне товариство може поєднувати адресні емісії з публічною пропозицією, але зворотний рух — публічна пропозиція без статусу публічного товариства — закритий. Саме тому підготовка до лістингу починається не з пресрелізу, а зі зміни типу і приведення статуту, обліку акцій і складу ради до біржового стандарту.
Приватне акціонерне товариство як замкнений контур капіталу
Приватне акціонерне товариство тримає акції в колі, яке саме визначає склад власників. Розміщення — лише приватне. Статут може передбачити переважне право акціонерів на придбання акцій, які власник пропонує третій особі; порядок реалізації цього права задає статут з урахуванням вимог закону про відчуження. Для сімейного виробничого бізнесу або групи засновників, які не хочуть раптового зовнішнього партнера, це головний практичний важіль.
Обмеження «не більше ста акціонерів», яке роками кочує довідниками, до чинного поділу типів не прив’язане як абсолютна стеля. Реформа ще попереднього закону зняла жорсткий кількісний бар’єр, через який публічні товариства не могли спокійно стати приватними. Сьогодні вирішальним є режим пропозиції і торгів, а не арифметика реєстру. Якщо реєстр розрісся, а публічної пропозиції немає, товариство лишається приватним, доки саме не вирішить інакше.
Акціонер приватного товариства не має права вільного виходу з вимогою виплатити частку майна, як учасник товариства з обмеженою відповідальністю. Його інструмент — продаж акцій іншим акціонерам, самому товариству в передбачених випадках або третій особі з дотриманням переважного права, якщо статут його встановив. Ця різниця рятує баланс від раптового вилучення капіталу і водночас ускладнює вихід міноритарія, з яким мажоритарій розійшовся в оцінці бізнесу.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли три засновники виробничого ПрАТ роками вважали переважне право «автоматичним», хоча статут 2014 року його не містив. Продаж пакета зовнішньому покупцю пройшов без повідомлення решти, і спір звелося не до «закритості» форми, а до тексту статуту, який ніхто не перечитував після переходу з ЗАТ.
Матриця відмінностей і межа з товариством з обмеженою відповідальністю
Порівняння типів має сенс лише за тими ознаками, які закон справді розвів, а не за таблицями часів відкритих і закритих товариств. Нижче зібрані робочі критерії станом на редакцію закону 2026 року.
| Критерій | Публічне акціонерне товариство | Приватне акціонерне товариство |
|---|---|---|
| Як виникає | Лише зміна типу з приватного або перетворення іншого господарського товариства | Заснування, злиття, поділ, виділ, перетворення |
| Публічна пропозиція акцій | Дозволена і є ознакою типу | Заборонена; намір її здійснити вимагає зміни типу |
| Відчуження акцій | Без згоди інших акціонерів і товариства | Статут може встановити переважне право акціонерів |
| Форма акцій | Іменні, електронна форма | Іменні, електронна форма |
| Назва | Тип у найменуванні не обов’язковий | Тип у найменуванні не обов’язковий |
| Зміна типу | Не є перетворенням | Не є перетворенням |
| Мінімальний капітал при створенні у 2026 році | 1 729 400 грн | 1 729 400 грн |
Дані таблиці зіставлені з текстом Закону № 2465-IX на zakon.rada.gov.ua та з розрахунком мінімального капіталу за ставкою мінімальної зарплати 8647 грн у Державному бюджеті на 2026 рік, який наводять довідники «Дебет-Кредит». Поріг капіталу однаковий для обох типів: він рахується на дату створення і не переглядається автоматично щороку для вже зареєстрованого товариства.
Поруч із ПрАТ майже завжди стоїть товариство з обмеженою відповідальністю, і вибір між ними не зводиться до «акції солідніші». У ТОВ немає мінімального капіталу, вихід учасника можливий із виплатою вартості частки, облік прав простіший, модельного статуту достатньо для старту. Акціонерна форма виправдовує себе, коли потрібні привілейовані акції, корпоративний договір під пакетний контроль, подальший вихід на ринок капіталу або структура, у якій частка не «висмикується» одностороннім виходом. Для локального сервісного бізнесу на трьох партнерів ПрАТ частіше додає депозитарний облік і збори без жодної користі, якої не дає ТОВ.
Державні, комунальні, банківські та холдингові контури
Базовий поділ на публічне і приватне не скасовує спеціальних режимів. Закон прямо відсилає до окремих правил для державної керуючої холдингової компанії, державних акціонерних товариств і державних холдингових компаній з єдиним засновником-державою, товариств у процесі приватизації та корпоратизації, товариств, де понад 50 відсотків акцій належать державі або територіальній громаді, а також фінансових установ. Якщо спеціальний закон суперечить загальному, для фінансової установи перевагу має спеціальний.
Державним акціонерним товариством є товариство, 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого перебувають у державній власності. Це не третій тип поруч із публічним і приватним, а майновий статус усередині акціонерної форми. Товариство з контрольною державною або комунальною часткою лишається публічним чи приватним за статтею 6, але управління пакетом, відчуження і приватизаційні процедури йдуть за окремими актами. Банк в Україні діє у формі акціонерного товариства; до нього додаються вимоги до капіталу, корпоративного управління і незалежних директорів, які загальний закон лише частково повторює.
Холдингова конструкція не створює нового виду акціонерного товариства. Керуюча компанія і дочірні емітенти залишаються публічними або приватними, а контроль описується через пакети, корпоративні договори і консолідовану звітність. Плутанина виникає, коли в реєстрі бачать слово «холдинг» і шукають окрему статтю закону про «вид холдингового АТ»: такої класифікації типи не містять.
Помилки, які досі тримають старі абревіатури
Довідкові тексти часто описують світ до 1 січня 2023 року. Нижче — розходження, через які статут, договір купівлі-продажу акцій або внутрішній регламент зборів виявляються непридатними.
- ВАТ і ЗАТ як чинні види. Відкрите і закрите товариство — конструкція Господарського кодексу і закону 2008 року. Чинний поділ знає лише публічне і приватне; зміна типу не є перетворенням і не відроджує старі абревіатури.
- Акції на пред’явника. Усі акції товариства іменні й існують виключно в електронній формі. Паперовий сертифікат «на пред’явника» до обігу не повертається.
- Стеля у сто акціонерів як умова приватного статусу. Тип визначають публічна пропозиція і допуск до торгів, а не чисельність реєстру. Кількісний бар’єр як абсолютну межу знято ще до нового закону.
- Обов’язкове слово «публічне» або «приватне» в найменуванні. Закон дозволяє товариству самому вирішити, чи вказувати тип у назві; обов’язковою лишається форма «акціонерне товариство».
- Мінімальний капітал у 1250 мінімальних зарплат. Цей поріг належав закону № 514-VI, який втратив чинність. З 2023 року поріг — 200 мінімальних зарплат на дату створення; для реєстрації у 2026 році це 1 729 400 грн.
- Пряме заснування публічного товариства. Частина четверта статті 6 закриває цей шлях: спочатку приватне товариство або перетворення вже існуючого господарського товариства, і лише потім публічний статус.
Кожна з цих помилок коштує не академічної неточності, а зупинки реєстраційної дії, відмови депозитарію або спору про переважне право, якого в статуті немає. Старі порівняльні таблиці з графою «акції на пред’явника лише у ПАТ» варто викидати цілком, а не правити одну клітинку.
Питання, які виникають перед зміною типу
Запити навколо видів акціонерних товариств рідко стосуються визначення. Частіше це розвилка перед конкретним кроком.
Чи можна зареєструвати публічне акціонерне товариство одразу? Ні. Публічне товариство виникає зміною типу з приватного або перетворенням іншого господарського товариства. Засновницький пакет оформлюють як приватне, а публічний статус додають рішенням зборів разом із підготовкою публічної пропозиції.
Чи зміна ПрАТ на ПАТ знищує юридичну особу? Ні. Закон прямо каже, що зміна типу не є перетворенням. Змінюються статут, режим акцій і обсяг розкриття, а не факт існування товариства.
Чи обов’язкове переважне право в приватному товаристві? Ні, воно не виникає саме собою з типу. Його має передбачити статут, інакше продаж третій особі не блокується «закритістю» форми.
Чим прості акції відрізняються від привілейованих усередині типу? Це класи акцій, а не види товариства. Обидва класи доступні і публічному, і приватному товариству. Привілейовані дають перевагу в дивіденді чи ліквідаційній квоті і зазвичай обмежене право голосу; їхня частка в капіталі не може підміняти контроль простих акцій понад межу, встановлену законом.
Чи державне акціонерне товариство — окремий вид? Ні. Це товариство зі стовідсотковою державною власністю на акції. Тип за статтею 6 у нього все одно публічний або приватний, а управління пакетом іде за спеціальними правилами.
Чек-лист вибору форми і межа самостійної роботи
Перед тим як фіксувати тип у статуті, варто пройти короткий контур самоперевірки. Він не замінює корпоративного юриста на етапі проспекту, але відсікає форми, які бізнесу не потрібні.
- Чи потрібен вихід на необмежене коло інвесторів протягом найближчих двох-трьох років? Якщо ні, публічний статус лише додає розкриття.
- Чи готові засновники до капіталу від 1 729 400 грн на дату створення і до електронного обліку іменних акцій? Якщо ні, ближче ТОВ.
- Чи критично заборонити односторонній вихід із виплатою частки? Якщо так, акціонерна форма це забезпечує, ТОВ — ні.
- Чи має статут ПрАТ явний абзац про переважне право і строк його реалізації? Відсутність абзацу означає відсутність права.
- Чи є серед акціонерів держава, громада або банк? Тоді до статті 6 додається спеціальний закон, і шаблон приватного статуту не працює.
- Чи планується зміна типу? Рішення зборів, нова редакція статуту і реєстрація змін не дорівнюють перетворенню і не вимагають ліквідації.
Самостійно зазвичай закривають вибір між ТОВ і ПрАТ для операційного бізнесу без державного пакета і без плану біржі, а також перевірку, чи тип зазначений у статуті. До фахівця з корпоративного права і до депозитарної установи варто йти, коли готується публічна пропозиція, зміна типу, продаж пакета за переважним правом, обов’язковий викуп після контрольного пакета або структура з державною часткою. Помилка в повідомленні акціонерів тут коштує не штрафу за рядок статуту, а оспорюваного договору.
За моїм досвідом супроводу зміни типу протягом реєстраційного циклу найдовше гальмує не рішення зборів, а розсинхрон між статутом, реєстром власників іменних цінних паперів і фактичним складом наглядової ради.
Один акціонер у товаристві допустимий: закон має окремий режим акціонерного товариства з єдиним власником, і це не перетворює його на приватне підприємство. Єдиний акціонер ухвалює рішення, які інакше належать загальним зборам, письмово, із дотриманням форми, яку вимагає облік. Для державного акціонерного товариства такий режим є штатним, для приватного бізнесу — тимчасовим містком перед входом партнера або перед продажем пакета.
Довгий горизонт після вибору типу виглядає буденно. Приватне товариство або роками лишається контуром для кількох власників, або готує зміну типу під конкретний раунд капіталу. Публічне або тримає дисципліну розкриття і незалежних директорів, або повертається в приватний статус, якщо біржовий обіг не відбувся і широка пропозиція більше не потрібна. Жоден із цих кроків не створює третього виду акціонерного товариства: стаття 6 і далі знає лише два типи, а все інше — майновий статус, клас акцій або спеціальний закон поверх них.
