Верховний Суд сформував важливу позицію щодо батьківських прав військовослужбовців. Постановою від 1 вересня 2026 року у справі № 405/5789/24 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду визнала: проходження батьком служби в Збройних Силах України є об’єктивною причиною його тимчасової відсутності поруч із дитиною. Така обставина не може вважатися винним ухиленням від батьківських обов’язків і не дає підстав примусово відібрати дитину без позбавлення батьківських прав.

Суть спору та рішення нижчих судів

Орган опіки та піклування вимагав відібрати малолітню дитину від обох батьків через злісне невиконання обов’язків. У березні 2024 року дівчинку негайно вилучили: існувала загроза життю та здоров’ю, мати перебувала в стані сп’яніння і не забезпечувала житло та харчування. Батько з листопада 2022 року був мобілізований і захищав державу.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов лише щодо матері. Відібрати дитину від батька-військовослужбовця відмовилися. Орган опіки оскаржив це рішення в касаційному порядку.

Що врахував Верховний Суд

Батько постійно цікавився вихованням доньки і робив усе можливе, щоб зберегти контакт. Після влаштування дівчинки до дитячого закладу він відвідав її 24 рази, бабуся — 30 разів. Це допомогло сформувати стійкий позитивний психоемоційний зв’язок. Батько також офіційно звертався до органу опіки із заявою передати йому дитину на виховання. Це спростовує твердження про втрату зв’язку чи байдужість до долі доньки.

Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій щодо батька. Служба в ЗСУ сама по собі не є правовою підставою для відібрання дитини.