Припинення повноважень керівника господарського товариства часто породжує спори. Вони можуть бути як корпоративними, так і трудовими. Особливо складно визначити юрисдикцію, коли особа не оскаржує саме звільнення. Натомість вимагає середнього заробітку за затримку розрахунку, компенсації втрачених доходів та моральної шкоди.

Чи достатньо підстави пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП, щоб справу розглядав господарський суд? Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2026 року у справі № 910/5302/26 дав чітку відповідь. Сам факт перебування на посаді керівника та припинення повноважень за спеціальною трудовою підставою не робить усі подальші спори корпоративними.

Що визначає юрисдикцію в таких справах

Вирішальними є предмет позову, характер спірних правовідносин і зміст права, за захистом якого звертається особа. Якщо припинення повноважень та підстави звільнення не оспорюються, а вимоги стосуються лише виплат після звільнення, спір має трудовий характер. Його розглядають за правилами цивільного судочинства.

Водночас спори про оскарження рішень органів управління товариства щодо припинення повноважень посадових осіб можуть належати до господарської юрисдикції. Таким чином, ключовим є не статус колишнього керівника, а характер заявлених ним вимог. Аргумент, який раніше допоміг виграти справу, не завжди спрацює зараз: підхід Верховного Суду може змінитися.