Чи може держава забрати земельну ділянку, яку раніше передала особі через власну помилку? І чи завжди таке повернення без компенсації порушує права власника? Відповіді дає огляд практики Європейського суду з прав людини, підготовлений Верховним Судом.

Документ охоплює вибрані рішення та ухвали ЄСПЛ у справах проти України. Йдеться про витребування земель, скасування права власності, обмеження землекористування та знесення об’єктів нерухомості.

Відповідальність держави за помилки в передачі ділянок

Центральне питання огляду — відповідальність держави за помилки під час передачі земельних ділянок. ЄСПЛ визнає, що виправлення таких помилок може відповідати суспільним інтересам. Водночас це не повинно покладати надмірний індивідуальний тягар на добросовісного власника.

У справах Kryvenkyy v. Ukraine, Kosmatska v. Ukraine, Bilko and Others v. Ukraine та Shvedov and Others v. Ukraine Суд наголосив на значенні належної компенсації або іншого ефективного відшкодування за втрату майна.

Сам факт позбавлення ділянки не означає автоматичного порушення Конвенції. У справах Tverdokhlebova v. Ukraine та Samanyuk v. Ukraine ЄСПЛ враховував наявність доступних механізмів відшкодування та поведінку самих заявників.

Добросовісність власників і особливі категорії земель

Суд приділяє окрему увагу добросовісності й обачності набувачів. Важлива їхня обізнаність про спеціальний правовий статус земель, можливі обмеження та ризики скасування права власності.

Огляд висвітлює спори щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, смуг відведення залізниць, рекреаційних і зелених зон, а також демонтажу об’єктів нерухомості.

Узагальнена практика свідчить, що вирішальне значення має сукупна оцінка законності втручання, його суспільної мети, поведінки органів влади, добросовісності власника та реальної можливості отримати компенсацію. Саме ці обставини дозволяють визначити, чи забезпечено справедливий баланс між публічними інтересами та правом особи на мирне володіння майном.