Під час призначення покарання суд зобов’язаний окремо оцінювати встановлені обставини, що можуть його пом’якшувати, та дані про особу винного. Колегія Верховного Суду розглянула справу № 753/3005/23 (постанова від 5 лютого 2026 року) і перевірила правильність застосування статті 69 Кримінального кодексу України.

Правове питання виникло через оцінку судами щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Захист наполягав, що встановлені пом’якшуючі обставини давали підстави для застосування статті 69 КК. Окремо сторона захисту заперечувала врахування фактів, які не входили до пред’явленого обвинувачення і не могли посилювати оцінку тяжкості діяння.

Самостійність каяття та сприяння розкриттю

Верховний Суд погодився, що щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є самостійними обставинами. За наявності відповідних підстав їх мають враховувати незалежно одну від одної.

Суд також звернув увагу на межі врахування фактичних даних під час скороченого судового розгляду. Посилання на предмети, які не були частиною пред’явленого обвинувачення і щодо яких докази не досліджувалися, визнано безпідставним.

Позиція касаційної інстанції закріплює вимогу окремої оцінки кожної пом’якшуючої обставини та особи винного. Це обмежує можливість використовувати неперевірені факти для посилення кваліфікації діяння.