Дзіковський Максим Романович — львівський правник, який послідовно працював у системі прокуратури, в адвокатурі та в науковому середовищі Львівського національного університету імені Івана Франка. Його публічний слід добре читається в електронних деклараціях, реєстрі адвокатів і матеріалах разового захисту дисертації 2022 року.
Станом на 2025–2026 роки він знову обіймає прокурорську посаду у Львівській обласній прокуратурі та бере участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду. Окремий шар біографії — історико-правове дослідження австрійського Адміністративного Трибуналу 1875–1918 років, захищене як дисертація доктора філософії зі спеціальності «Право».
Для читача, який шукає не рекламний профіль, а зрозумілу карту фактів, важливо розвести три ролі: процесуальний керівник і державний обвинувач, адвокат і керівник адвокатського об’єднання, науковець із вузькою темою адміністративної юстиції Габсбурзької монархії. Саме ця потрійна траєкторія визначає, хто такий Дзіковський Максим Романович у відкритих джерелах.
Хто такий Дзіковський Максим Романович
У відкритих реєстрах прізвище фіксується українською як Дзіковський Максим Романович, латиницею — Dzikovskyi Maksym Romanovych. Зареєстроване місце проживання в деклараціях — місто Самбір Львівської області. Члени сім’ї, яких він зазначає в деклараціях: дружина Дзіковська Софія Ярославівна та син Дзіковський Матвій Максимович.
Публічна ідентичність цієї людини склалася не через медійну популярність, а через службові статуси. Прокурорські декларації з’являються ще в середині 2010-х. Адвокатське свідоцтво видане 29 серпня 2019 року Радою адвокатів Львівської області за номером 001661. Науковий статус закріплений обліковою карткою дисертації 0822U100969 зі статусом «захищена» після захисту 12 жовтня 2022 року.
Ключова риса біографії — чергування державної служби і приватної правничої практики, а не однолінійна кар’єра в одній інституції.
Такий шлях в українському праві не рідкість: після реформи прокуратури частина прокурорів ішла в адвокатуру, згодом частина поверталася в систему або пробувала суддівський добір. У цьому сенсі біографія Дзіковського Максима Романовича показова для покоління правників, які формувалися вже після змін 2014–2016 років.
Прокурорська служба: перший етап
Найраніші доступні декларації фіксують роботу в Прокуратурі Львівської області. У 2015 році посада зазначена як прокурор Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1. У наступних деклараціях 2016–2017 років — заступник начальника того самого відділу.
Сихівський напрям у той період означав повсякденну роботу з кримінальними провадженнями районного масштабу: процесуальне керівництво, підтримання обвинувачення, взаємодія зі слідством і судом. Це не «кабінетна» юриспруденція підручника, а ритм строків, клопотань і судових засідань.
У декларації перед звільненням, поданій 11 жовтня 2018 року, посада вже інша: прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області. Тобто кар’єрний рух ішов від районного рівня до обласного апарату.
Після цього настає пауза в прокурорській службі. Декларації після звільнення 2019 року фіксують роботу начальником юридичного відділу ТзОВ «Ромашка». Саме на межі 2018–2019 років формується адвокатський етап.
Адвокатура і адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери»
Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 001661 від 29 серпня 2019 року — юридична точка входу в приватну практику. Облік — Рада адвокатів Львівської області. У відкритих адвокатських довідниках місце роботи вказували як адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери», адреса офісу у Львові — вулиця Здоров’я, 16.
За даними Єдиного державного реєстру, адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери» зареєстроване 20 січня 2016 року. 12 січня 2022 року керівником об’єднання став Дзіковський Максим Романович, змінивши Бачинського Тараса Володимировича. 26 березня 2024 року керівника знову змінено, а 12 квітня 2024 року Дзіковського виключено зі складу засновників.
У 2022 році, уже як голова об’єднання й аспірант кафедри адміністративного та фінансового права ЛНУ імені Івана Франка, він вийшов на захист дисертації. У базі судових справ адвокат фігурує як захисник у кримінальних провадженнях львівських судів, зокрема у справах про службові злочини.
Окремі агрегатори пізніше позначають право на адвокатську діяльність як зупинене або припинене. Це узгоджується з правилом несумісності: прокурор не може одночасно практикувати як адвокат.
Що змінюється, коли прокурор стає адвокатом
Перехід зі сторони обвинувачення на бік захисту змінює процесуальну роль і етичний режим. Прокурор діє від імені держави, адвокат — в інтересах клієнта в межах закону. Ризик такого шляху — конфлікт інтересів у справах, пов’язаних із попередньою службою. Перевага — розуміння, як формується підозра і де процесуальні строки стають вирішальними.
Наукова робота і захист дисертації 2022 року
12 жовтня 2022 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбувся захист дисертації «Правові основи організації та діяльності австрійського Адміністративного Трибуналу 1875–1918 рр.: історико-правове дослідження». Разова спеціалізована вчена рада — ДФ 35.051.075. Галузь знань — «Право», спеціальність — «Право».
Науковий керівник — Кобилецький Микола Мар’янович, доктор юридичних наук, професор, тоді завідувач кафедри адміністративного та фінансового права ЛНУ імені Івана Франка. Голова ради — Бойко Ігор Йосипович. Офіційні опоненти — Стецюк Богдан Романович і Ковальчук Віталій Богданович. Рецензенти — Решота Володимир Володимирович і Моряк-Протопопова Христина Миколаївна.
Облікова картка дисертації має державний номер 0822U100969, дата реєстрації — 28 жовтня 2022 року, статус — «захищена». Матеріали захисту, анотація, відгуки й відеозапис оприлюднені на сайті університету. Рецензенти зазначали, що основні положення відображено в тринадцяти працях, з яких чотири — статті у фахових і зарубіжних виданнях, решта — тези конференцій.
Тема виглядає «кабінетною» лише на перший погляд. Австрійський Адміністративний Трибунал — один із класичних європейських зразків окремої адміністративної юстиції. Для західноукраїнських земель період 1875–1918 років — це ще й історія Галичини в складі Австро-Угорщини, де адміністративні спори стосувалися самоврядування, виборів, релігійних громад і меж влади намісництва.
Що саме досліджував дисертант
У анотації дослідження побудоване як історико-правовий аналіз передумов створення трибуналу, його структури, юрисдикції та процедури. Відправна точка — Конституція Австрії 1867 року, яка перетворила імперію на конституційну монархію й розвела різні типи публічно-правових спорів між Державним Трибуналом і Адміністративним Трибуналом.
Автор закону про трибунал — Карл Лемаєр. Склад суду зростав разом із навантаженням: від близько 300 справ у 1876 році до приблизно 4000 у 1918-му, а число суддів — від 12 до 49. До складу входили високопосадовці, судді й адвокати, яких призначав цісар або обирали депутати. Скаргу можна було подати після проходження адміністративних інстанцій, строк — 60 днів.
Окремий акцент зроблено на галицьких проектах адміністративного суду 1907 року, пов’язаних із іменами С. Стажинського та З. Прохвіцького. Проекти не реалізували, але вони показують, що потреба в окремій адміністративній юстиції на українських землях обговорювалася задовго до сучасного Кодексу адміністративного судочинства України.
Серед статей, які виносять результати дослідження в науковий обіг, — публікації в «Часописі Київського університету права», «Віснику Львівського університету. Серія юридична» та у виданні Visegrad Journal on Human Rights. Конференційна апробація тривала щонайменше з 2018 до 2022 року на майданчиках юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка.
| Тип праці | Кількість за матеріалами захисту | Де оприлюднено | Навіщо це важливо |
|---|---|---|---|
| Фахові статті | 4 | українські юридичні журнали та зарубіжне видання | фіксують основні наукові результати |
| Тези конференцій | 9 | звітні та міжнародні конференції ЛНУ | показують поступову апробацію теми |
| Дисертація PhD | 1 | разова рада ДФ 35.051.075, картка 0822U100969 | підтверджує науковий ступінь |
Джерела таблиці: матеріали захисту на сайті lnu.edu.ua та облікова картка дисертації.
Повернення в прокуратуру і суддівський добір
Після виходу з керівництва адвокатським об’єднанням у 2024 році публічні декларації знову фіксують службу у Львівській обласній прокуратурі. Посада в річній декларації за 2025 рік, поданій 31 березня 2026 року: прокурор першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення.
Паралельно подавалися декларації кандидата на посаду. У 2025–2026 роках як місце майбутньої роботи зазначено місцевий суд, посада — суддя. У списках Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Дзіковський Максим Романович фігурує серед кандидатів, допущених до тестування 16 липня 2025 року в Києві.
Добір, оголошений рішенням ВККС від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24, був розрахований на близько 1800 прогнозованих вакансій у місцевих судах. Участь у ньому не означає автоматичного призначення. Станом на вересень 2026 року відкриті джерела підтверджують статус кандидата і прокурорську посаду, але не фіксують указу про призначення суддею.
Для читача важливо розрізняти три різні статуси: прокурор за місцем роботи, адвокат за свідоцтвом, кандидат у судді за процедурою ВККС. Вони не можуть повноцінно співіснувати в один момент.
| Період | Статус / посада | Інституція | Чим підтверджено |
|---|---|---|---|
| 2015–2017 | прокурор, згодом заступник начальника відділу | Львівська місцева прокуратура № 1, Сихівський відділ | декларації НАЗК |
| 2018 | прокурор відділу процесуального керівництва | Прокуратура Львівської області | декларація перед звільненням |
| 2019–2024 | адвокат, з 2022 — голова об’єднання | АО «Бачинський та партнери» | свідоцтво 001661, ЄДР |
| 2022 | доктор філософії з права | ЛНУ імені Івана Франка | картка 0822U100969 |
| 2025–2026 | прокурор; кандидат на посаду судді | Львівська обласна прокуратура; добір ВККС | декларації, списки ВККС |
Джерела таблиці: public.nazk.gov.ua, матеріали lnu.edu.ua, відкриті дані ЄДР і списки ВККС.
Цікаві факти
- Тема дисертації Дзіковського Максима Романовича стосується суду, який працював ще до ЗУНР, але безпосередньо впливав на адміністративну практику в Галичині. Це рідкісний для практикуючого кримінального правника дослідницький кут.
- У 1912 році, як зазначено в анотації дисертації, у львівському контексті фігурує сюжет про виключно українських депутатів — деталь, яка пов’язує імперську адміністративну юстицію з українським політичним представництвом.
- Адвокатське свідоцтво отримано 29 серпня 2019 року, тобто менше ніж за рік після декларації перед звільненням із прокуратури. Перехід був швидким і юридично оформленим, а не розмитим.
- У 2022 році він одночасно був головою адвокатського об’єднання й аспірантом. Таке поєднання вимагає дисципліни: клієнтські справи не скасовують вимог до публікацій і захисту.
- Повернення в прокуратуру після адвокатури автоматично ставить питання про зупинення адвокатської діяльності. Агрегатори судових даних уже позначають цей статус як зупинений або припинений.
- Участь у суддівському доборі 2025 року ставить біографію в третю професійну рамку: не лише обвинувачення і захист, а ще й претензія на незалежне правосуддя.
Ці деталі не роблять людину знаменитістю в загальнонаціональному сенсі. Вони пояснюють, чому запит «дзіковський максим романович» збирає різнорідні сторінки: університетський захист, реєстр адвокатів, декларації прокурора і списки кандидатів у судді.
Як читати відкриті дані про правника
Біографію державного службовця й адвоката легко перетворити на набір чуток. Надійніший шлях — триматися першоджерел різного типу й не змішувати їх. Декларація показує посаду, доходи й майно, але не оцінює якість роботи в суді. Реєстр адвокатів підтверджує свідоцтво, але не гарантує актуальності місця роботи після повернення на державну службу. Сторінка захисту дисертації фіксує науковий результат, але не розповідає про кримінальні справи.
Окремо варто ставитися до комерційних каталогів адвокатів. Там часто лежать застарілі телефони, шаблонні описи послуг і неперевірені відгуки. У випадку Дзіковського Максима Романовича частина довідників і досі вказує його як адвоката об’єднання «Бачинський та партнери», хоча керівництво об’єднання він залишив у 2024 році, а в 2025–2026 роках декларує прокурорську посаду.
Якщо шукаєте адвоката — перевіряйте актуальний статус у Єдиному реєстрі адвокатів України. Якщо перевіряєте посадовця — дивіться останню декларацію в реєстрі НАЗК. Якщо оцінюєте наукову кваліфікацію — читайте анотацію й відгуки опонентів, а не лише рядок про науковий ступінь.
Що біографія говорить про сучасну юридичну кар’єру
Траєкторія «прокуратура — адвокатура — наука — знову прокуратура — добір до суду» відображає рухливість правничого ринку після 2014 року. Реформа прокуратури, поява адвокатського самоврядування як жорсткішого фільтра, запровадження ступеня доктора філософії замість старого кандидата наук, великий суддівський добір ВККС — усе це рамки, в яких існує конкретна біографія.
Історико-правова спеціалізація на австрійському адміністративному суді логічна для львівського середовища: юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка традиційно сильний в історії держави і права Галичини.
Найточніше визначення на 2026 рік таке: Дзіковський Максим Романович — прокурор Львівської обласної прокуратури, доктор філософії з права, адвокат за свідоцтвом 2019 року зі зупиненою або припиненою практикою та учасник суддівського добору.
Подальший публічний слід залежатиме від двох речей, які вже не вичитуються зі старих декларацій: результатів кваліфікаційних процедур ВККС і того, чи залишиться він у прокурорській системі. Поки ці рішення не оформлені офіційно, біографія залишається відкритою — як і належить живій кар’єрі, а не закритому некрологу чи рекламному буклету.
