Процесуальні вимоги в цивільному судочинстві мають забезпечувати належний розгляд справи та юридичну визначеність. Водночас їх формальне застосування не повинно ставати перешкодою для доступу до суду. Такі підходи узагальнено в огляді окремих правових позицій щодо надмірного формалізму, підготовленому суддею Верховного Суду Н. Ю. Сакарою.

Що саме визнав неприпустимим Верховний Суд

Суд апеляційної інстанції не може доповнювати встановлені законом вимоги до апеляційної скарги власними критеріями. Відсутність у скарзі лаконічності, максимальної стислості чи певної структурованості не може бути самостійною підставою для залишення її без руху, якщо таких вимог немає у статті 356 Цивільного процесуального кодексу України.

На стадії відкриття апеляційного провадження суд не повинен оцінювати переконливість доводів скарги щодо процесуальних порушень. Така оцінка має здійснюватися вже під час апеляційного розгляду.

Формальне тлумачення судового рішення не повинно позбавляти особу права на апеляційний перегляд. Помилкова назва процесуального наслідку не завжди свідчить про неправильність самого судового рішення.

Суд також не може вимагати додаткового підтвердження повноважень адвоката, якщо вони вже підтверджені документом, прямо передбаченим законом.