Закон України «Про акціонерні товариства» № 2465-IX ділить усі акціонерні товариства на два типи — публічне та приватне. Тип фіксується в статуті, а не в організаційно-правовій формі: і ПАТ, і ПрАТ залишаються одним і тим самим господарським товариством, статутний капітал якого поділено на акції однакової номінальної вартості.

Різниця між типами полягає не в назві, а в режимі обігу акцій. Публічним товариство стає тоді, коли щодо його акцій здійснено публічну пропозицію або ці акції допущені до торгів на організованому ринку капіталу. Приватне товариство працює в закритому контурі: публічну пропозицію воно зробити не може, доки не змінить тип.

Мінімальний статутний капітал для обох типів однаковий — 200 мінімальних заробітних плат на день державної реєстрації. У 2026 році це 1 729 400 грн. Зміна типу з приватного на публічне чи навпаки не є перетворенням і не запускає процедуру реорганізації.

Від відкритих і закритих товариств до публічних і приватних

До реформи корпоративного законодавства акціонерні товариства ділили на відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Відкриті пропонували акції необмеженому колу осіб і торгували ними на біржі, закриті розподіляли папери лише між заздалегідь визначеними особами. Ця логіка частково збереглася, але юридична конструкція стала іншою.

Новий закон відв’язав тип товариства від жорсткої кількісної стелі й прив’язав його до факту публічності ринку. Публічність — це не «багато акціонерів», а публічна пропозиція або лістинг. Товариство з двома акціонерами може бути публічним, якщо його акції допущені до торгів. Товариство з кількома сотнями акціонерів може залишатися приватним, якщо публічної пропозиції не було.

Важлива деталь, яку досі ігнорують багато статутів зразка 2010-х: тип не є обов’язковою частиною найменування. Повне найменування повинно містити лише слова «акціонерне товариство». Чи писати «публічне» або «приватне» в назві — рішення самого товариства. Тип усе одно має бути чітко зазначений у статуті.

Публічне акціонерне товариство: акція, яку бачить ринок

Публічне акціонерне товариство — це товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на організованому ринку капіталу. Саме цей критерій, а не кількість власників, визначає статус.

Публічне товариство не можна заснувати «з чистого аркуша». Закон прямо каже: публічне акціонерне товариство створюється виключно шляхом зміни типу з приватного на публічне або шляхом перетворення з іншого господарського товариства. Практичний наслідок простий: спочатку реєструється приватне товариство, потім — рішення загальних зборів про зміну типу разом із рішенням про публічну пропозицію.

Для публічного товариства жорсткіші правила розкриття інформації, обов’язкові комітети ради (аудиту, призначень, винагород) і незалежні директори. Порогові пакети акцій, про які треба повідомляти, дрібніші: 5, 10, 15, 20, 25, 30, 50, 75, 95 і 100 відсотків голосуючих акцій. Саме на публічні товариства поширюються класичні механізми squeeze-out і sell-out після концентрації контролю.

Публічну пропозицію власних акцій може здійснювати виключно публічне акціонерне товариство. Приватне товариство спочатку змінює тип, і лише після цього виходить на відкритий ринок.

Публічний статус виправданий, коли бізнес планує залучати капітал від широкого кола інвесторів, готується до лістингу або вже має акції в біржовому реєстрі. Ціна такого статусу — постійний нагляд НКЦПФР, розширена звітність і менша свобода в статутних обмеженнях обігу акцій.

Приватне акціонерне товариство: закритий контур без старої стелі

Приватне акціонерне товариство здійснює лише приватне розміщення акцій. Публічна пропозиція для нього заборонена, доки загальні збори не змінять тип. Обіг акцій можна додатково «закрити» статутом: переважне право інших акціонерів і самого товариства на придбання паперів, що продаються третій особі.

Найпоширеніший міф 2026 року звучить так: «у ПрАТ не може бути більше 100 акціонерів». Це норма старого Закону № 514-VI, який втратив чинність. У статті 6 чинного Закону № 2465-IX кількісного обмеження немає. Цифра «100» збереглася лише як поріг для окремих правил управління: наприклад, для приватного товариства з кількістю акціонерів понад 100 діють додаткові обмеження щодо того, які питання можна передати загальним зборам.

Порогові пакети для приватного товариства грубші, ніж для публічного: 5, 25, 50, 95 і 100 відсотків голосуючих акцій. Це зменшує адміністративне навантаження на компанію з вузьким колом власників, але не скасовує обов’язку повідомляти про істотну участь.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли засновники свідомо залишали в статуті формулювання «не більше 100 акціонерів», хоча закон уже цього не вимагав. Через це довелося відмовляти стратегічному інвестору й терміново скликати збори для зміни статуту. Стара норма стала самообмеженням, а не вимогою держави.

Приватний тип зручний для сімейного бізнесу, холдингових структур, компаній із кількома стратегічними партнерами та підприємств, яким потрібна акціонерна форма (банківське, страхове ліцензування, корпоратизація), але не публічний ринок.

Порівняльна матриця ПАТ і ПрАТ за правилами 2026 року

Нижче зібрані критерії, які реально впливають на щоденну роботу товариства, а не лише на вивіску.

Критерій	Приватне АТ	Публічне АТ
Як виникає тип	Заснування або зміна типу з публічного	Лише зміна типу з приватного або перетворення з іншого товариства
Публічна пропозиція акцій	Заборонена	Дозволена
Допуск акцій до організованого ринку	Не характерний; наявність допуску робить товариство публічним	Один із критеріїв публічного статусу
Мінімальний статутний капітал (2026)	200 МЗП (1 729 400 грн)	200 МЗП (1 729 400 грн)
Порогові пакети для повідомлень	5, 25, 50, 95, 100%	5, 10, 15, 20, 25, 30, 50, 75, 95, 100%
Незалежні директори та комітети ради	Не обов’язкові за загальним правилом	Обов’язкові в ключових органах
Розкриття інформації	Базове	Розширене, під наглядом НКЦПФР
Обмеження відчуження акцій статутом	Можливе (переважне право)	Істотно обмежене логікою вільного ринку
Зміна типу	Не є перетворенням	Не є перетворенням

Дані таблиці ґрунтуються на Законі України «Про акціонерні товариства» № 2465-IX (редакція від 01.01.2026) та Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо розміру мінімальної заробітної плати.

Однакова «ціна входу» в капітал часто збиває з пантелику. Різниця не в грошах на старті, а в вартості подальшого комплаєнсу: аудит, комітети, регулярне розкриття, робота з реєстром і комунікація з міноритаріями.

Державні, банківські та інші особливі акціонерні товариства

Тип «публічне / приватне» — не єдина класифікація, з якою стикається практик. Закон застосовується з урахуванням спеціальних норм до кількох груп.

• Державні акціонерні товариства — товариства, 100 відсотків акцій яких перебувають у державній власності. Для них окремо регулюються корпоратизація, дивіденди до бюджету, склад органів управління та обмеження на розпорядження майном.
• Товариства з часткою держави або громади понад 50% — зберігають загальний тип (ПАТ чи ПрАТ), але підпадають під додаткові процедури погодження значних правочинів і кадрових рішень.
• Банки та інші фінансові установи у формі АТ — працюють ще й за профільними законами. Для банку публічний статус часто є фактичною необхідністю через вимоги до капіталу та ринку.
• Товариства в процесі приватизації чи корпоратизації — до виконання плану приватизації діють перехідні правила розміщення акцій.
• Акціонерне товариство з одним акціонером — окремо дозволене законом. Повноваження загальних зборів здійснює цей єдиний акціонер письмово. Це зручна оболонка для холдингу або державної компанії зі 100% пакетом.

Окремо варто відрізняти тип товариства від типу акцій. Прості та привілейовані акції можуть існувати і в публічному, і в приватному товаристві. Тип товариства описує ринок і розкриття, тип акції — права голосу й дивідендну черговість.

Як обрати тип і коли змінювати його без реорганізації

Вибір типу — це відповідь на три питання: хто буде власником через три роки, чи потрібен публічний ринок капіталу, і яку ціну товариство готове платити за прозорість.

1. Зафіксуйте коло майбутніх акціонерів. Якщо це родина, два-три стратегічні партнери або держава як єдиний власник — логічна точка старту ПрАТ.
2. Перевірте, чи галузеве регулювання взагалі допускає закритий обіг. Банк, страховик, велика енергетична компанія часто рано чи пізно виходять у публічний контур.
3. Порахуйте не лише статутний капітал, а й річну вартість комплаєнсу: незалежні директори, комітети, розкриття, аудит за міжнародними стандартами, робота з депозитарною системою.
4. Закладіть у статут механізм зміни типу: кворум, більшість голосів, порядок внесення змін і взаємодію з НКЦПФР.
5. Не плутайте зміну типу з перетворенням на ТОВ чи з виділом. Зміна типу не створює нову юридичну особу і не обнуляє коди, ліцензії та договори — саме тому закон підкреслює, що це не перетворення.

Чек-лист самоперевірки перед реєстрацією або зміною статуту:

• у статуті прямо названо тип товариства;
• найменування містить «акціонерне товариство», а згадка типу — свідоме рішення, а не копія старого шаблону;
• немає заборони «не більше 100 акціонерів», якщо така заборона вам не потрібна;
• прописано переважне право (для ПрАТ) або навмисно від нього відмовилися;
• обрано однорівневу або дворівневу структуру управління і зрозуміло, чи потрібні незалежні директори;
• статутний капітал не нижчий за 200 МЗП на день реєстрації;
• є розуміння, що публічне товариство «з нуля» зареєструвати неможливо.

За моїм досвідом супроводу зміни типу, найдовше займає не рішення зборів, а підготовка проспекту й комунікація з комісією. Юридичний «перемикач» типу швидкий; ринковий вихід — ні.

Поширені помилки при визначенні типу товариства

Помилки тут коштують не абстрактної «неправильної вивіски», а відмови в реєстрації випуску, штрафів НКЦПФР і спорів між акціонерами.

• Плутати ПАТ із окремою організаційно-правовою формою. ПАТ — це тип акціонерного товариства, а не щось інше, ніж АТ. У реєстраційних формах і договорах слід писати «акціонерне товариство», а тип уточнювати за статутом.
• Цитувати стелю в 100 акціонерів як чинну заборону. Так робити не варто, бо норма зникла з базової статті про типи. Залишати її в статуті можна лише як внутрішнє обмеження, усвідомлюючи наслідки для майбутніх інвестицій.
• Намагатися зареєструвати нове товариство одразу як публічне. Закон цього не дозволяє. Правильний шлях — приватне товариство, потім зміна типу.
• Вважати, що зміна типу = реорганізація. Це різні процедури. Реорганізація змінює юридичну особу або її «тіло»; зміна типу змінює режим акцій.
• Копіювати статут ВАТ/ЗАТ 2004–2010 років. Старі формулювання про відкриту підписку, документарні акції на пред’явника та обов’язковий лістинг «для всіх ПАТ» уже не відповідають тексту 2465-IX.
• Ігнорувати різницю порогових пакетів. У публічному товаристві повідомлення починається з дрібніших часток. Пропуск порогу 10 чи 15 відсотків — типова помилка тих, хто звик до «приватних» 25 відсотків.

Коли можна впоратися самостійно, а коли потрібен фахівець

Самостійно засновник або корпоративний секретар зазвичай закриває підготовку статуту приватного товариства з одним-трьома акціонерами, ведення рішень єдиного акціонера та базове оновлення статуту після змін закону — за умови, що немає емісії для сторонніх інвесторів.

До юриста, аудитора й консультанта з ринків капіталу варто йти в таких ситуаціях:

• планується публічна пропозиція або допуск акцій до торгів;
• з’являється новий інвестор і потрібен корпоративний договір плюс зміна типу;
• йдеться про банк, страховика, державну частку або товариство в процесі корпоратизації;
• є конфлікт акціонерів, викуп, squeeze-out або підозра на обхід переважного права;
• чисті активи впали нижче 50 відсотків статутного капіталу — це вже не «паперова» норма, а привід для рішень ради.

Сигнал, що час зупинитися й залучити фахівця: статут досі оперує термінами «ВАТ», «ЗАТ» або «відкрита підписка», а товариство вже проводить емісію чи змінює склад акціонерів.

Питання, які найчастіше ставлять засновники та акціонери

Чим ПАТ відрізняється від АТ? Ніяк як окрема форма. ПАТ — це публічний тип акціонерного товариства. АТ — організаційно-правова форма. Усі ПАТ є АТ; не всі АТ є публічними.

Чи можна мати одне акціонерне товариство з одним акціонером? Так. Закон окремо регулює таку модель. Єдиний акціонер письмово здійснює компетенцію зборів. Це поширений варіант для державних компаній і холдингових «дочок».

Що вигідніше для малого бізнесу — ТОВ чи ПрАТ? Для більшості малих компаній простіше ТОВ: немає мінімального капіталу в 1,73 млн грн, простіша емісія часток, менше депозитарної інфраструктури. ПрАТ має сенс, якщо потрібні саме акції, галузева ліцензія в формі АТ, або передбачається складний вхід інвесторів через цінні папери.

Чи обов’язково писати «приватне» або «публічне» в назві? Ні. Обов’язкова лише вказівка «акціонерне товариство». Тип має бути в статуті. Рішення про згадку типу в найменуванні товариство приймає самостійно.

Якщо акції ПрАТ раптом опинилися на організованому ринку? Саме допущення до торгів є однією з ознак публічного товариства. Ігнорувати це й далі називати себе приватним — шлях до претензій регулятора. Потрібне рішення про приведення статуту й типу у відповідність до фактичного режиму акцій.

Тип акціонерного товариства в 2026 році — це не ярлик «велике / маленьке», а режим ринку. Приватне товариство тримає коло власників і статутні обмеження на відчуження. Публічне відкриває двері до капіталу й одночасно ставить товариство під яскравіше світло розкриття. Правильне рішення починається не з абревіатури в бланку, а з відповіді, хто й на яких умовах має право купити наступну акцію.