Павло Паліса, відомий під позивним «Хантер», пройшов шлях від дитинства у військових гарнізонах до командування однією з найвідоміших бригад ЗСУ та посади заступника керівника Офісу Президента. Його кар’єра тісно переплетена з російсько-українською війною — від АТО до оборони Бахмута і далі до формування оборонної політики держави.

Бригадний генерал, який у 2023–2024 роках очолював 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр», став символом нового покоління українських командирів: освічених, з бойовим досвідом і здатних переносити фронтові уроки на рівень державних рішень. Його історія показує, як особиста відданість і професійна підготовка перетворюються на стратегічний ресурс країни.

Сьогодні Паліса поєднує знання сучасних військових технологій, досвід американської військової школи та безпосереднє розуміння потреб фронту, впливаючи на питання мобілізації, розподілу особового складу та взаємодії з партнерами.

Народився Павло Сергійович Паліса 14 лютого 1985 року в Білоруській РСР у родині кадрового військового. Батько, Сергій Паліса, полковник запасу, служив у різних куточках колишнього Союзу, тож дитинство майбутнього генерала проходило серед гуркоту техніки, казарм і постійних переїздів. Перший клас він пішов у Москві, де батько здобував вищу військову освіту. Після розпаду СРСР родина осіла в Україні, і саме тут хлопець увібрав відчуття служби як життєвого покликання.

Військова атмосфера стала для нього природним середовищем. Змалку Павло спостерігав, як батько приймає рішення, що впливають на людей, і як дисципліна поєднується з відповідальністю. Цей досвід пізніше відлунював у його власному стилі командування — жорсткому до ворога і чуйному до підлеглих. Брат Дмитро, позивний «Рубін», пішов тим самим шляхом і став одним із наймолодших комбатів ЗСУ, командиром підрозділу спеціального призначення 71-ї окремої єгерської бригади.

Освіта, яка кувала стратега

У 2002 році Павло Паліса розпочав службу в Збройних силах України. Через п’ять років, у 2007-му, з відзнакою закінчив Львівський інститут сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» — нині Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Спеціальність охоплювала інженерну механіку та військове управління тактичного рівня.

2019 рік приніс наступний ступінь — командно-штабний інститут Національного університету оборони України. Тут він опанував оперативно-тактичний рівень управління. А в 2021–2022 роках доля відкрила двері до Командно-штабного коледжу армії США у Форт-Лівенворті. Конкурсний відбір, співбесіда з представниками посольства США, перевірка на поліграфі — усе це він пройшов, щоб вивчати американські підходи до планування операцій, досвід Іраку та Афганістану.

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року обірвало навчання за два місяці до завершення. Паліса негайно повернувся в Україну. Диплом американського коледжу йому вручили дистанційно в червні 2022-го — під гучні оплески зали, де він уже командував штурмовим полком. Американські колеги навіть передали йому спорядження на знак підтримки.

Фронтовий шлях: від батальйону «Суми» до штурмового полку

Напередодні великої війни Павло Паліса командував 15-м окремим мотопіхотним батальйоном «Суми» 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Підрозділ діяв у районі Пісків на Донеччині. Коли почалося повномасштабне вторгнення, досвід АТО/ООС з 2014 року став фундаментом.

У 2022 році йому доручили створити й очолити 5-й окремий штурмовий полк. Позивний «Хантер» — мисливець — ідеально пасував до стилю роботи: точні, швидкі удари, мінімальні втрати серед своїх, максимальне виснаження противника. Полк брав участь у боях на Харківщині, у тому числі під Ізюмом і Балаклією.

Саме в ці місяці сформувався характер командира, який не ховається за картами, а відчуває ритм бою і ціну людського життя на передовій.

Командування 93-ю бригадою «Холодний Яр» і битва за Бахмут

На початку 2023 року Павло Паліса прийняв командування 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр» — з’єднанням із глибокими історичними коренями, названим на честь легендарного місця українського спротиву. Бригада вже мала бойову славу на Харківському напрямку, під Соледаром і в інших гарячих точках.

Бахмут став найважчим випробуванням. Вибухи лунали кожні дві-три хвилини. Ворожі штурми йшли хвилями. Паліса згадував, як уперше побував у цьому місті ще 2014 року і пам’ятав його красивим, живим. Тепер боротьба йшла за кожну багатоповерхівку, іноді за кожен під’їзд. Під його керівництвом бригада тримала оборону значно довше, ніж очікували — з січня до кінця травня 2023-го.

Один із епізодів, про який розповідав сам «Хантер», став майже легендою: дві невеликі штурмові групи по шість бійців кожна раптовою атакою вибили значно переважаючі сили противника. Біля окопів лежали обморожені тіла російських солдатів. Такі історії не просто про тактику — вони про моральний дух, який командир умів підтримувати навіть у найчорніші дні.

У інтерв’ю Паліса неодноразово підкреслював, що найскладніше в Бахмуті — це не стільки фізичні умови, скільки відповідальність за людей. «Якщо доживу до кінця війни, якось напишу про це книгу», — казав він. Ця фраза краще за будь-які звіти передає глибину пережитого.

Нагороди і визнання

За мужність і професійні якості Павло Паліса отримав Орден Богдана Хмельницького III ступеня (13 січня 2023 року) та Хрест бойових заслуг (28 листопада 2023 року). Ці відзнаки — офіційне підтвердження того, що фронт уже давно знав: «Хантер» — командир, на якого можна покластися.

Перехід до Офісу Президента: фронт у кабінетах

29 листопада 2024 року Президент Володимир Зеленський призначив Павла Палісу заступником керівника Офісу Президента. У зверненні глава держави прямо пояснив логіку: потрібна людина, яка щодня знає, що відбувається в бригадах і на передовій. «Хантер» став живим містком між окопом і Банковою.

На новій посаді він працює над питаннями справедливого розподілу особового складу між бригадами, контрактами для мобілізованих із чіткими термінами служби, а також бере участь у переговорах і брифінгах для міжнародних партнерів. У лютому йому присвоїли звання бригадного генерала — логічне продовження шляху, що почався ще в гарнізонних дворах.

Досвід Бахмута, американської військової школи і командування елітною бригадою сьогодні допомагає формувати рішення, від яких залежить стійкість усієї оборонної системи.

Павло Паліса залишається фігурою, яка поєднує дві реальності — бруд окопів і холодну логіку стратегічних кабінетів. Його шлях «Хантера» доводить: сучасна війна потребує не лише відваги, а й глибокого розуміння людей, технологій і довгострокового планування. І поки Україна продовжує боротьбу, такі командири залишаються одним із головних ресурсів перемоги.