Система пожежної охорони України чітко поділяється на чотири основні види відповідно до Кодексу цивільного захисту: державну, відомчу, місцеву та добровільну. Кожен із них виконує власні функції захисту життя, майна й територій, але працює в єдиній логіці реагування на пожежі та інші небезпечні події.

Державна охорона залишається стрижнем системи і забезпечує професійне гасіння пожеж по всій країні через підрозділи ДСНС. Відомча, місцева та добровільна форми доповнюють її там, де державних сил недостатньо або потрібен спеціалізований захист об’єктів.

Розуміння відмінностей між цими видами допомагає органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств і громадянам правильно організовувати захист і взаємодію під час надзвичайних ситуацій.

Пожежна охорона в Україні — це не просто набір пожежних команд, а складна багаторівнева система, побудована на чітких правових засадах. Її основу становить Кодекс цивільного захисту України, який у статті 59 прямо визначає чотири види: державну, відомчу, місцеву та добровільну. Ця класифікація діє вже понад десять років і продовжує уточнюватися через постанови Кабінету Міністрів та накази Міністерства внутрішніх справ. Станом на 2026 рік система працює в умовах постійної адаптації до викликів воєнного часу, коли пожежі часто виникають унаслідок обстрілів, а ресурси підрозділів обмежені.

Головне завдання будь-якого виду пожежної охорони — запобігати виникненню пожеж, гасити їх, рятувати людей і майно, а також допомагати в ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій. При цьому кожен вид має свою зону відповідальності, джерела фінансування, порядок створення та рівень підготовки особового складу. Саме ці відмінності визначають, хто першим прибуде на виклик у великому місті, а хто — у віддаленому селі.

Законодавча основа та загальні принципи

Ключовим документом залишається Кодекс цивільного захисту України. Статті 59–63 детально розписують, хто саме забезпечує кожен вид охорони, як утворюються підрозділи та які права мають їхні працівники. Додаткові правила закріплені в постановах Кабінету Міністрів від 7 квітня 2023 року № 314 (про добровільну охорону) та № 315 (про місцеву охорону). Ці документи уніфікували підходи, які раніше існували в розрізнених положеннях.

Важливо розуміти, що пожежна охорона не може використовуватися для виконання завдань, не передбачених законодавством. Її сили залучаються виключно до гасіння пожеж, проведення аварійно-рятувальних робіт і допомоги при надзвичайних ситуаціях. Координацію всієї системи здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), яка одночасно є і основним носієм державної пожежної охорони.

Державна пожежна охорона

Державна пожежна охорона — це професійне ядро системи. Її забезпечують органи та підрозділи ДСНС, державні пожежно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, допоміжні служби, заклади освіти та науково-дослідні установи, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту.

Особовий склад державної охорони проходить спеціальну підготовку, має штатну техніку, постійне чергування та чітку систему реагування. Підрозділи розташовані в містах і багатьох селищах міського типу. Саме вони виїжджають на більшість складних пожеж, лісові загоряння великого масштабу та пожежі, що виникають унаслідок бойових дій. У практиці 2025–2026 років державні підрозділи неодноразово працювали в умовах повторних ударів по місцях гасіння, що вимагає особливої тактики безпеки.

Фінансування державної охорони здійснюється з державного бюджету. Працівники мають статус осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з відповідним соціальним захистом, вислугою років і страхуванням. Це забезпечує високий рівень готовності, але одночасно створює навантаження на бюджет і обмежує можливість швидкого розширення мережі в сільській місцевості.

Відомча пожежна охорона

Відомча пожежна охорона створюється на об’єктах, що належать до сфери управління окремих міністерств і центральних органів виконавчої влади. Перелік таких суб’єктів господарювання затверджує Кабінет Міністрів. Типове положення про відомчу охорону також затверджене урядом.

Основна мета — захист життя людей і державної власності саме на цих об’єктах, підтримання належного рівня пожежної безпеки. Підрозділи відомчої охорони комплектуються з державних пожежно-рятувальних частин, але підпорядковуються керівництву відповідного відомства. Вони зобов’язані діяти за тими самими правилами підготовки рятувальників і організації гасіння, що й державна охорона, а нормативно-правові акти міністерств з цих питань погоджуються з ДСНС.

Окремо варто згадати служби пожежної безпеки, які утворюються в апаратах МВС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Національної поліції, Державної кримінально-виконавчої служби, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби та в системі Міністерства оборони. Ці служби здійснюють контроль за дотриманням правил пожежної безпеки на підвідомчих об’єктах і можуть мати власні підрозділи.

Відомча охорона особливо важлива на об’єктах підвищеної небезпеки — енергетичних, транспортних, оборонних. Її підрозділи, якщо мають виїзну техніку, можуть залучатися до гасіння пожеж за межами свого об’єкта в порядку, встановленому ДСНС.

Місцева пожежна охорона

Місцева пожежна охорона з’являється там, де немає державних пожежно-рятувальних підрозділів, або додатково до них. Її створюють органи місцевого самоврядування за погодженням з ДСНС або його територіальними органами. Підрозділи можуть існувати як юридичні особи або як відокремлені підрозділи.

Серед працівників розрізняють основних і допоміжних. Основні безпосередньо гасять пожежі та проводять аварійно-рятувальні роботи. Вони мають бути не молодшими 18 років, повністю дієздатними, проходити медичні огляди та обов’язкове особисте страхування за рахунок місцевого бюджету. Підготовка основних працівників здійснюється в закладах освіти системи ДСНС за спеціальним порядком, затвердженим МВС.

Фінансування місцевої охорони покладається на органи місцевого самоврядування. Це дозволяє громадам самостійно вирішувати, де саме розмістити частину, яку техніку закупити і скільки людей утримувати. У багатьох територіальних громадах саме місцеві підрозділи стали першою лінією реагування на пожежі в приватному секторі та на сільськогосподарських угіддях.

Порядок утворення та функціонування таких підрозділів детально прописаний у постанові Кабінету Міністрів № 315 від 7 квітня 2023 року. Він визначає вимоги до техніки, приміщень, підготовки кадрів і включення підрозділів до планів залучення сил і засобів.

Добровільна пожежна охорона

Добровільна пожежна охорона — найгнучкіша форма. Її можуть створювати органи місцевого самоврядування, громадські організації, суб’єкти господарювання та інші юридичні особи. Членами можуть бути особи від 18 років, які постійно проживають на території або працюють на підприємстві, здатні за станом здоров’я виконувати обов’язки і пройшли медичний огляд.

Підрозділи утворюються у вигляді пожежної дружини (не менше трьох осіб, забезпечених мотопомпами або первинними засобами) або пожежної команди (не менше п’яти осіб, забезпечених пожежними автомобілями чи іншою технікою). Вони можуть існувати незалежно від державної, відомчої чи місцевої охорони.

Порядок утворення та функціонування затверджений постановою Кабінету Міністрів № 314 від 7 квітня 2023 року. Окремий наказ МВС регулює облік членів і учасників та порядок їх залучення до гасіння. Добровільні підрозділи особливо ефективні в невеликих населених пунктах і на підприємствах, де державна або місцева охорона не може забезпечити постійну присутність.

У реальних умовах 2024–2026 років саме добровільні та місцеві підрозділи часто першими прибували на пожежі, спричинені обстрілами в прифронтових громадах, коли державні сили були зайняті іншими викликами.

Порівняльна характеристика видів пожежної охорони

Для зручності орієнтування варто зіставити ключові параметри всіх чотирьох видів.

Параметр	Державна	Відомча	Місцева	Добровільна
Хто створює	ДСНС / держава	Центральні органи виконавчої влади	Органи місцевого самоврядування	ОМС, громадські організації, підприємства
Основне фінансування	Державний бюджет	Бюджет відомства / підприємства	Місцевий бюджет	Кошти засновника, пожертви
Статус працівників	Рядовий і начальницький склад ЦЗ	Державні рятувальники	Основні та допоміжні працівники	Члени / учасники (нештатні)
Обов’язкова підготовка	Так, у системі ДСНС	Так, за стандартами ДСНС	Так, для основних працівників	Передбачена, але менш формалізована
Можливість залучення за межі об’єкта	Так, по всій країні	Так, за порядком ДСНС	Так, у межах планів залучення	Так, за рішенням керівництва

Дані таблиці базуються на положеннях Кодексу цивільного захисту України та постановах Кабінету Міністрів 2023 року (zakon.rada.gov.ua).

Взаємодія видів охорони на практиці

У реальному житті різні види пожежної охорони рідко працюють ізольовано. При надходженні повідомлення про пожежу диспетчерська служба ДСНС визначає, які сили найближчі та найкраще підготовлені. Місцеві та добровільні підрозділи часто першими прибувають на місце події, локалізують загоряння і передають об’єкт державним силам, коли ті під’їжджають.

Особливо чітко ця взаємодія проявляється під час лісових пожеж і пожеж у природних екосистемах. Тут до роботи можуть залучатися також підрозділи Держлісагентства, які мають власну техніку і досвід роботи в лісових масивах. Координація відбувається через плани залучення сил і засобів, які затверджуються на рівні областей і районів.

У воєнний період з’явилася додаткова практика спільної роботи державних і місцевих підрозділів під обстрілами. Рятувальники змушені діяти з урахуванням ризику повторних ударів, використовувати укриття і змінювати тактику розгортання техніки. Це вимагає спільного навчання і відпрацювання сценаріїв.

Практичні поради для громад і підприємств

Органам місцевого самоврядування варто починати з аналізу статистики пожеж на своїй території за останні три–п’ять років. Якщо державних підрозділів немає або час прибуття перевищує 15–20 хвилин, доцільно розглядати створення місцевої або добровільної охорони. Рішення приймається радою, після чого готується положення, штатний розпис і подається на погодження до територіального органу ДСНС.

Підприємствам, особливо тим, що належать до об’єктів підвищеної небезпеки, варто перевірити, чи входять вони до переліку суб’єктів, для яких передбачена відомча охорона. Навіть якщо ні, створення добровільної пожежної дружини з числа працівників значно підвищує шанси на швидку первинну реакцію.

Громадянам корисно знати, який саме підрозділ обслуговує їхній населений пункт. Ця інформація зазвичай розміщується на сайтах місцевих рад і територіальних органів ДСНС. У разі пожежі перший дзвінок завжди — на номер 101, незалежно від виду охорони, що працює в регіоні.

Система чотирьох видів пожежної охорони дозволяє гнучко розподіляти ресурси між великими містами, промисловими об’єктами та віддаленими громадами. Її ефективність залежить від чіткого дотримання законодавства, якісної підготовки кадрів і постійної взаємодії між усіма рівнями. У сучасних умовах саме така багаторівнева модель дає можливість реагувати на пожежі навіть тоді, коли один із елементів системи тимчасово перевантажений.