Право на судовий захист передбачає реальну можливість оскаржити рішення органів державної влади, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Умови доступу до суду, у тому числі обов’язок сплатити судовий збір, мають бути визначені законом.

Саме питання застосування норм Закону України «Про судовий збір» до оскарження постанов про адміністративні правопорушення розглянув Конституційний Суд України у рішенні від 09.09.2026 року № 10-р(II)/2026 за конституційною скаргою Володимира Лопушанського.

Що саме встановив Конституційний Суд

КСУ дійшов висновку, що Закон «Про судовий збір» не встановлює обов’язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Передбачені частиною другою статті 4 Закону ставки стосуються інших об’єктів справляння збору.

Ставка для адміністративного позову немайнового характеру не може автоматично поширюватися на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Так само ставка, визначена пунктом 5 частини другої статті 4 Закону у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, не встановлює плати за подання позову про скасування постанови органу державної влади.

Визначення обов’язку зі сплати судового збору належить до компетенції законодавця. Тому судова практика не може шляхом тлумачення поширювати встановлені законом ставки на інший об’єкт справляння збору.

Водночас Суд не визнав оспорювані положення неконституційними. Він надав їм конституційно узгоджене тлумачення: ці норми не встановлюють обов’язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Провадження щодо пункту 5 частини другої статті 4 Закону закрито як неприйнятне.