Верховний Суд визначив, що застосування норм про мобінг вимагає доведення систематичних, тривалих і умисних дій або бездіяльності, спрямованих на конкретного працівника. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянула справу № 646/5128/23 і ухвалила постанову 19 серпня 2026 року.

Працівник просив припинити мобінг, захистити честь, гідність і ділову репутацію, а також відшкодувати моральну шкоду. Він посилався на умови виконання робіт, ненадання засобів індивідуального захисту, спір щодо виплат, конфліктні розмови та подальше звільнення. Заявник також просив повторно дослідити аудіозаписи і сформувати висновок щодо застосування статті 2-2 Кодексу законів про працю у разі звільнення після скарг на мобінг.

Суд не виявив сукупності ознак мобінгу

Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій. Необхідної сукупності ознак мобінгу встановлено не було. Звільнення пов’язане зі скороченням штату. Твердження про економічний і психологічний тиск не отримали належного підтвердження.

Колегія наголосила на межах касаційного перегляду: переоцінювати докази, вже досліджені судами нижчих інстанцій, Верховний Суд не може. Окремий новий правовий висновок щодо заявленої ситуації суд не формував, оскільки встановлені обставини не свідчили про мобінг і не створювали для цього потреби.