Витрати виконавчого провадження — це реальні кошти на організацію примусового виконання рішення: від плати за автоматизовану систему до оцінки майна, зберігання автомобіля чи судового збору, який сплатив сам виконавець. Вони не тотожні виконавчому збору й не є винагородою приватного виконавця. Склад коштів провадження закріплено у статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця, авансовий внесок стягувача та стягнуті з боржника кошти на витрати.
За загальним правилом витрати стягуються з боржника. Стягувач може (а іноді зобов’язаний) авансувати окремі дії, але обов’язкового авансу лише за сам факт пред’явлення виконавчого документа немає після рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року. Мінімальні витрати нараховують уже при відкритті провадження; додаткові — лише якщо конкретні дії реально проведено. Поки витрати не погашено, арешти й обмеження часто залишаються навіть після сплати основного боргу.
У 2026 році мінімальна заробітна плата становить 8647 грн, від неї рахують фіксовані ставки виконавчого збору за немайновими рішеннями. Плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження — 69 грн з ПДВ за кожне відкрите провадження. З 23 жовтня 2026 року після повного покриття боргу, збору (або винагороди) і витрат система має автоматично ініціювати зняття арешту з рахунків.
Що входить до витрат і чим вони відрізняються від збору
Витрати виконавчого провадження — це видатки виконавця на конкретні дії: виготовлення й пересилання документів, доступ до реєстрів через АСВП, залучення експерта, транспортування й зберігання майна, оголошення про торги, банківська комісія, розшук боржника. Види та підхід до визначення розмірів затверджує Міністерство юстиції України наказом від 29.09.2016 № 2830/5 (редакція зі змінами 2026 року). Частина сум береться з договорів і тарифів постачальників, частина — з фактичних квитанцій.
Виконавчий збір — окремий публічний платіж за сам факт примусового виконання органом державної виконавчої служби. Він іде до державного бюджету й становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, або вартості майна, яке передають стягувачу. За рішення немайнового характеру з фізичної особи стягують два розміри мінімальної заробітної плати (17 294 грн), з юридичної — чотири (34 588 грн). Приватний виконавець замість збору отримує основну винагороду; її природа інша, хоча в розподілі стягнутих сум вона стоїть у тій самій черзі, що й збір.
Плутанина між збором і витратами коштує сторонам тижнів очікування: боржник сплатив «усе, що в рішенні суду», а рахунки лишаються заблокованими, бо не закрито постанову про витрати.
Інструкція з організації примусового виконання рішень поділяє витрати на мінімальні та додаткові. Мінімальні виникають майже в кожному провадженні (крім виконання рішень Європейського суду з прав людини). Додаткові з’являються лише тоді, коли виконавець реально замовив послугу чи поніс видаток, якого немає в переліку мінімальних.
Мінімальні витрати
До мінімальних витрат входять плата за користування АСВП і видатки, пов’язані з винесенням постанов про відкриття провадження, стягнення виконавчого збору або основної винагороди (якщо їх стягують), стягнення самих витрат і закінчення провадження. Практично це папір, друк, канцтовари, конверти й поштовий тариф або послуги маркувальної машини. Постанову про розмір мінімальних витрат виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття провадження й надсилає сторонам не пізніше наступного робочого дня.
Фіксованою є лише плата за АСВП — 69 грн з ПДВ за кожне відкрите провадження згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5. Решта мінімальних сум залежить від фактичної вартості друку й пересилання, тому в різних відділах і в приватних виконавців цифри можуть трохи різнитися. Це не «штраф за відкриття справи», а компенсація технічних витрат на документообіг.
Додаткові витрати
Усе, що виходить за межі мінімального пакета, належить до додаткових витрат: оцінка нерухомості чи авто, зберігання арештованого майна на стоянці, послуги перевізника, перекладача, розміщення оголошення, виготовлення технічної документації, комісія банку, судовий збір, сплачений виконавцем за скаргу чи заяву в інтересах провадження. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 310/2210/21 прямо віднесла до додаткових витрат, зокрема, судовий збір, який відділ примусового виконання сплатив за апеляційну скаргу.
Постанову про розмір додаткових витрат виконавець виносить на стадії розподілу стягнутих коштів або тоді, коли документ повертають стягувачу чи провадження закінчують і витрати ще не компенсовано. Для приватного виконавця видатки, зроблені з власних коштів, стягуються окремою постановою, яку може виконувати інший приватний виконавець або орган державної виконавчої служби.
| Категорія платежу | Хто отримує | База нарахування у 2026 році | Чи є це «витратами провадження» |
|---|---|---|---|
| Витрати виконавчого провадження | Компенсація видатків ДВС або приватного виконавця | Фактичні видатки + 69 грн за АСВП | Так |
| Виконавчий збір | Державний бюджет | 10% суми / 17 294 грн або 34 588 грн за немайнове рішення | Ні |
| Основна винагорода приватного виконавця | Приватний виконавець | За тарифами закону, пропорційно стягнутому | Ні |
| Авансовий внесок | Повертається стягувачу після використання або закінчення | За потреби конкретних дій (ст. 43 Закону) | Джерело покриття витрат, не сам вид витрат |
Дані таблиці сформовано за Законом України «Про виконавче провадження» (zakon.rada.gov.ua) та роз’ясненнями системи безоплатної правничої допомоги (wiki.legalaid.gov.ua).
Хто платить і коли з’являється обов’язок авансу
Боржник несе витрати як частину наслідків невиконання рішення в добровільний строк. Якщо коштів боржника не вистачає, для органу державної виконавчої служби частину видатків покриває державний бюджет; приватний виконавець спочатку витрачає аванс стягувача або власні кошти, а потім стягує їх з боржника.
Обов’язковий аванс при поданні виконавчого документа до державної виконавчої служби скасовано як неконституційний. Це не означає, що стягувач ніколи нічого не платить наперед. Стаття 43 Закону дозволяє й у визначених випадках вимагає додаткового авансування: залучення суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, валютообмінні операції, надсилання документів рекомендованими листами. Якщо технічну документацію не авансовано протягом десяти робочих днів і іншого майна немає, документ можуть повернути.
Для приватного виконавця авансування витрат обов’язкове лише на його вимогу. У практиці супроводу виконавчих проваджень саме на цьому етапі зриваються торги: оцінку замовлено, а аванс не надійшов, і виконавець зупиняється. Невикористаний аванс повертають протягом трьох робочих днів після постанови про закінчення або повернення документа; виконавець складає звіт із переліком сум.
Черговість: чому витрати «з’їдають» перші надходження
Стаття 45 Закону встановлює жорсткий порядок розподілу будь-яких стягнутих сум, включно з виручкою від реалізації майна. Спочатку повертають авансовий внесок стягувача. Далі компенсують витрати виконавчого провадження, не покриті цим авансом. Лише в третю чергу задовольняють вимоги стягувача і одночасно стягують виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основну винагороду приватного виконавця пропорційно стягнутому (крім аліментів). У четверту чергу йдуть штрафи виконавця та збір чи винагорода за аліментними документами.
Для боржника це означає просту арифметику. Сплатили 10 000 грн «на борг» — частина піде на мінімальні й додаткові витрати, частина на збір, і лише залишок зменшить основну заборгованість за виконавчим документом. Для стягувача це означає, що навіть успішне списання з рахунку не гарантує повного отримання присудженого, доки не закрито другу чергу.
Закриття провадження й автоматичне розблокування рахунків за правилами, що набирають чинності 23 жовтня 2026 року, прив’язані до повного покриття боргу, збору (винагороди) і витрат, а не лише суми з резолютивної частини рішення суду.
| Параметр | Державна виконавча служба | Приватний виконавець |
|---|---|---|
| Джерело покриття витрат | Бюджет і кошти провадження (аванс + стягнення з боржника) | Аванс стягувача, стягнення з боржника, за потреби власні кошти |
| Виконавчий збір | Стягується (з винятками, передбаченими законом) | Не стягується; є основна винагорода |
| Плата за АСВП | 69 грн з ПДВ, входить до мінімальних витрат | Та сама ставка, той самий склад мінімальних витрат |
| Стягнення некомпенсованих витрат після закінчення | Постанова того самого органу | Постанова може виконуватися іншим приватним виконавцем або ДВС |
Порівняння відображає статті 5, 27, 42 і 43 Закону та накази Міністерства юстиції щодо АСВП і видів витрат.
Як оскаржити постанову про витрати
Постанова про визначення розміру витрат — рішення виконавця, яке можна оскаржити. Велика Палата Верховного Суду виснувала: спори про постанову щодо додаткових витрат виконавчого провадження розглядають за правилами адміністративного судочинства. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця подається до начальника відділу, до керівництва вищого рівня або до суду. Щодо приватного виконавця шлях — до суду, а дисциплінарні питання розглядає дисциплінарна комісія.
Підстави для скасування зазвичай такі: витрату не підтверджено первинними документами, суму завищено порівняно з договором чи тарифом, дію не було проведено, постанову винесено без належного повідомлення сторін. Сам факт незгоди з основним боргом постанову про витрати не скасовує. Строки оскарження потрібно рахувати від дня, коли сторона дізналася або мала дізнатися про постанову, а не «коли зручно відкрити кабінет АСВП».
Типові помилки
- Сплата лише суми з рішення суду. Боржник переказує присуджене й чекає розблокування. Виконавець не закриває провадження, доки не погашено витрати й збір (або винагороду). Перевіряйте залишок саме в АСВП, а не лише в банківській виписці.
- Ототожнення авансу з обов’язковим платежем «за відкриття». Для державної виконавчої служби аванс при пред’явленні документа не вимагають. Відмова прийняти документ через відсутність квитанції суперечить позиції Конституційного Суду 2019 року. Інша річ — додаткове авансування конкретних дій за статтею 43.
- Ігнорування постанови про мінімальні витрати. Її надсилають одразу після відкриття. Якщо її не оскаржено й не сплачено, сума «висить» і збільшує загальний залишок навіть у простому провадженні без арешту майна.
- Очікування, що витрати «спишуться самі» після закінчення. Закон прямо дозволяє винести постанову про стягнення витрат при поверненні документа чи закінченні провадження. Для приватного виконавця така постанова може піти в окреме виконання.
- Скарга не в ту юрисдикцію. Спір про розмір додаткових витрат — адміністративний. Позов «про визнання витрат незаконними» в цивільному чи господарському процесі ризикує закінчитися закриттям провадження з процесуальних підстав.
Кожна з цих помилок у типовому провадженні додає тижні листування й нові постанови. Перевірка кабінету сторін в АСВП після кожного платежу закриває більшість із них без суду.
Практичний порядок дій для сторін
Стягувачу варто одразу визначити, чи знадобиться оцінка, зберігання або технічна документація. Якщо так — краще узгодити аванс письмово й вимагати звіт про використання. За матеріалами судових рішень саме відсутність підтвердженого авансу стає причиною повернення документа, коли іншого ліквідного майна немає.
Боржнику після відкриття провадження потрібно отримати три документи: постанову про відкриття, постанову про стягнення збору або винагороди (якщо вона виноситься) і постанову про мінімальні витрати. Далі — стежити за постановами про додаткові витрати. Платіж краще призначати з призначенням, яке дозволяє виконавцю рознести суму за чергами статті 45, і зберігати квитанції.
- Перевірити в АСВП перелік постанов і суму «до стягнення» окремо за боргом, збором/винагородою та витратами.
- Запросити розрахунок мінімальних витрат і копії підтвердних документів щодо додаткових.
- Сплатити витрати окремим платежем, якщо хочете прискорити зняття обмежень після погашення основного боргу.
- Оскаржити постанову в адміністративному порядку, якщо сума не підтверджена або дія не проводилася.
- Після повного розрахунку проконтролювати факт закінчення провадження й зняття арешту; з жовтня 2026 року частина цього процесу має відбуватися автоматично.
Для юридичної особи немайнове рішення одразу додає 34 588 грн збору в разі виконання через ДВС — ця цифра часто виявляється несподіванкою для директора, який «просто не виконав зобов’язання вчинити дію». Для фізичної особи критичнішими бувають додаткові витрати на зберігання авто чи оцінку житла, якщо борг уже перевищує поріг звернення стягнення на єдине житло (з 2026 року — 50 мінімальних заробітних плат, тобто понад 400 000 грн).
Що змінює цифровізація 2026 року
Закон України від 07 квітня 2026 року № 4833-IX удосконалює автоматизацію АСВП. Після надходження коштів, достатніх для покриття боргу, виконавчого збору чи основної винагороди та витрат виконавчого провадження, система формує повідомлення про зняття арешту без ручного пакета постанов до кожного банку. Це зменшує класичну паузу «гроші вже списані, а картка ще тиждень не працює».
Автоматизація не скасовує постанову про витрати й не змінює черговість статті 45. Вона лише прискорює наслідок повного розрахунку. Якщо в провадженні зависла неоскаржена постанова на кількасот гривень мінімальних витрат, автоматичне розблокування не запуститься. Тому дрібна сума, яку звикли ігнорувати, у другій половині 2026 року стає технічним ключем до рахунків.
Контроль трьох рядків у АСВП — борг, збір або винагорода, витрати — надійніший за будь-яке усне запевнення виконавця, що «все зараз закриємо».
Для сторін, які ведуть кілька проваджень одночасно, варто звести окрему таблицю за кожним номером: дата постанови про мінімальні витрати, факт додаткових витрат, сплачена сума й залишок. Такий облік закриває більшість конфліктів ще до скарги. Нормативна база лишається тією самою — Закон № 1404-VIII, накази Мін’юсту про види витрат і плату за АСВП, Інструкція № 512/5, — змінюється лише швидкість, з якою система реагує на повну сплату.
