Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 636/5079/21. Постанова від 12 серпня 2026 року стосується кваліфікації договору дарування майна боржника, укладеного на стадії виконання судового рішення.

Добросовісність учасників цивільних правовідносин потрібно враховувати при оцінці угод, які можуть ускладнити виконання зобов’язань перед кредитором. Суд розмежував конструкції фіктивного та фраудаторного правочину.

Раніше допускалося застосовувати до угоди, спрямованої на приховування майна від майбутнього стягнення, положення про фіктивність. Якщо правочин фактично виконано, така кваліфікація виключається.

Що визначає фраудаторність угоди

Визначальним для фраудаторності є використання правочину на шкоду кредитору та створення перешкод для звернення стягнення на майно боржника. Самого факту укладення дарування під час виконання рішення суду недостатньо. Необхідно правильно встановити правову природу угоди.

Суд конкретизував правову підставу оспорювання таких правочинів. Він урахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 4 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24. Застосовуються загальні засади цивільного законодавства та принцип недопустимості зловживання правом.