Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень в Україні визначає не лікар у приймальному відділенні і не слідчий «на око», а судово-медичний експерт за Правилами МОЗ від 17 січня 1995 року № 6 (чинна редакція від 26 січня 2026 року). Саме цей висновок вирішує, чи справа піде за статтею 121, 122 чи 125 Кримінального кодексу, чи взагалі залишиться в межах адміністративної відповідальності.
Закон розрізняє три ступені: тяжке, середньої тяжкості та легке ушкодження. Межі між ними проходять не через «скільки днів людина була в лікарні», а через небезпеку для життя, втрату органа чи його функції, тривалість розладу здоров’я та відсоток стійкої втрати загальної працездатності. Помилка в оцінці навіть на кілька відсотків чи кілька днів здатна змінити кваліфікацію з проступку на тяжкий злочин.
Нижче зібрано критерії, приклади, відповідальність і ті практичні пастки, через які люди втрачають час, гроші й іноді свободу. Текст орієнтований і на того, хто вперше зіткнувся з експертизою, і на того, хто вже читає постанови слідчого судді.
Що закон вважає тілесним ушкодженням
З медичної точки зору тілесне ушкодження — це порушення анатомічної цілісності тканин, органів або їхніх функцій під дією зовнішнього фактора: удару, падіння, хімічної речовини, високої температури, вибухової хвилі. Психологічний стрес сам по собі сюди не входить, доки він не спричинив психічне захворювання, яке експерт може пов’язати з травмою.
Важлива деталь, яку часто плутають навіть у протоколах: побої й мордування за статтею 126 КК — це біль без ушкоджень. З’явився синець, садно чи розрив тканини — кваліфікація змінюється. Необережне заподіяння легких ушкоджень кримінально не карається взагалі; необережне тяжке або середньої тяжкості — уже стаття 128 КК.
Ступінь тяжкості встановлює лише судово-медичний експерт. Попередні записи в історії хвороби, лікарняний листок чи слова травматолога не замінюють експертного висновку.
Три ступені: як їх розмежовують
Кримінальний кодекс України і Правила МОЗ № 6 працюють у зв’язці. Кодекс називає наслідки, Правила розшифровують медичні ознаки. Достатньо однієї кваліфікуючої ознаки тяжкого ушкодження, щоб уся травма вважалася тяжкою, навіть якщо решта пошкоджень дрібні.
| Ступінь | Ключові ознаки | Розлад здоров’я / втрата працездатності | Стаття КК (умисел) |
|---|---|---|---|
| Тяжке | Небезпека для життя; втрата органа чи функції; каліцтво статевих органів; психічна хвороба; переривання вагітності; непоправне знівечення обличчя | Стійка втрата загальної працездатності не менш як на 1/3 (від 33%) | ст. 121 |
| Середньої тяжкості | Немає небезпеки для життя і немає наслідків ст. 121 | Розлад понад 21 день або стійка втрата від 10% до 33% | ст. 122 |
| Легке | Немає ознак середнього чи тяжкого ступеня | Розлад понад 6 і до 21 дня включно, або втрата до 10%, або ушкодження без таких наслідків | ст. 125 |
Дані таблиці узагальнюють положення Кримінального кодексу України та Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (zakon.rada.gov.ua). Окремий класифікатор МОЗ № 370 для виробничих травм ділить ушкодження лише на тяжкі й легкі і для кримінальної кваліфікації не застосовується.
Тяжкі тілесні ушкодження
Найважча категорія тримається на шести медичних ознаках Правил і на формулюванні частини 1 статті 121 КК. З 2017 року в диспозиції статті прямо зазначено також каліцтво статевих органів.
Небезпека для життя
Небезпечними вважають ушкодження, які в момент заподіяння або в клінічному перебігу викликають загрозливі для життя явища і без медичної допомоги за звичайним перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Успішне лікування не «знижує» ступінь: якщо в момент травми була реальна загроза, ушкодження лишається тяжким.
До таких травм Правила відносять, зокрема, проникаючі поранення черепа (навіть без ушкодження мозку), відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, проникаючі поранення грудної й черевної порожнин, каналу хребта, тяжкі опіки значної площі, масивну крововтрату з клінікою шоку. Ізольована тріщина лише зовнішньої пластинки склепіння черепа до цього переліку не входить.
Втрата органа, функції, інші наслідки
Втрата зору на одне око, слуху на одне вухо, руки, ноги, язика, репродуктивної здатності — самостійна ознака тяжкого ушкодження, навіть якщо життя вже не під загрозою. Те саме стосується стійкої втрати функції органа.
Психічна хвороба тут означає будь-яке психічне захворювання, безпосередньо пов’язане з травмою, незалежно від того, чи вважається воно «легким» у психіатричній класифікації. Переривання вагітності враховують, якщо причинний зв’язок із травмою доведений і немає інших медичних причин викидня.
Непоправне знівечення обличчя — окремий випадок. Експерт не пише слово «знівечення»: це оцінне юридичне поняття. Він фіксує характер рубців, деформацію, чи піддається ушкодження виправленню, у тому числі хірургічному. Остаточне рішення, чи є обличчя знівеченим, ухвалює суд.
Санкція частини 1 статті 121 — позбавлення волі від п’яти до восьми років. Частина 2 (особливе мучення, група осіб, залякування, расова чи релігійна нетерпимість, замовлення, смерть потерпілого) — від семи до десяти років.
Ушкодження середньої тяжкості
Середній ступінь — це «ні те ні се» лише на перший погляд. Насправді критерії жорсткі: немає небезпеки для життя, немає жодної ознаки статті 121, але є тривалий розлад здоров’я понад 21 день або стійка втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно.
Типові приклади з практики: закритий перелом кістки кінцівки без загрози життю, який лікується довше трьох тижнів; розрив зв’язок з тривалою іммобілізацією; черепно-мозкова травма середнього ступеня без проникаючого характеру, якщо відновлення зайняло понад 21 день. Лікарняний на 22 дні сам по собі ще не доводить середній ступінь: експерт оцінює саме розлад здоров’я, пов’язаний з ушкодженням, а не формальний термін бюлетеня.
Умисне заподіяння карається за частиною 1 статті 122 виправними роботами до двох років, обмеженням волі до трьох років або позбавленням волі до трьох років. Кваліфікований склад (залякування, примус, мотиви нетерпимості) — позбавлення волі від трьох до п’яти років.
Легкі тілесні ушкодження
Легкий ступінь поділяється на дві групи, і це відображено в двох частинах статті 125.
Перша група — ушкодження без короткочасного розладу здоров’я і без незначної стійкої втрати працездатності: синці, садна, поверхневі подряпини, невеликі гематоми. Друга — ті самі або дещо серйозніші травми, якщо розлад здоров’я тривав понад шість днів, але не більше 21 дня, або стійка втрата загальної працездатності не перевищила 10%.
Суб’єкт — осудна особа від 16 років. Необережне легке ушкодження злочином не є. Немає кримінальної відповідальності і за легке ушкодження в стані сильного душевного хвилювання чи при перевищенні меж необхідної оборони: окремої статті для цього законодавець не передбачив.
Покарання за частиною 1 — штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи до 200 годин або виправні роботи до одного року. За частиною 2 — штраф від 50 до 100 таких мінімумів, громадські роботи від 150 до 240 годин, виправні роботи до року, пробаційний нагляд або обмеження волі до двох років (санкцію оновлено законом від 23 серпня 2023 року).
Як проходить судово-медична експертиза
Експертизу призначає слідчий, прокурор або суд. Експерт оглядає потерпілого, вивчає оригінали медичних документів, за потреби залучає профільних спеціалістів. Копії й виписки допускаються лише як виняток і лише якщо в них повністю описані ушкодження та перебіг.
У практиці бюро судово-медичної експертизи повторні комісійні дослідження призначають тоді, коли первинний висновок зроблено за неповними рентгенограмами або без динаміки лікування. Дослідження автотравми показували: у значній частці первинних експертиз ступінь взагалі не встановлювали через відсутність якісних знімків або об’єктивних записів в історії хвороби. Пізніше це призводило до зниження кваліфікації — від тяжкого до середнього або від середнього до легкого.
З січня 2026 року в тексті Правил замість посилань на МСЕК стоять експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Самі медичні критерії ступеня тяжкості від цього не змінилися: зміни технічні, пов’язані з реформою медико-соціальної експертизи.
Відповідальність залежно від вини та ситуації
Одна й та сама травма дає різну статтю залежно від умислу, стану винного і контексту.
| Ситуація | Норма | Орієнтовне покарання |
|---|---|---|
| Умисне тяжке | ст. 121 | 5–8 років; кваліфікований склад — 7–10 років |
| Умисне середньої тяжкості | ст. 122 | до 3 років позбавлення волі; кваліфікований склад — 3–5 років |
| Умисне легке | ст. 125 | штраф, громадські чи виправні роботи; за ч. 2 також пробаційний нагляд або обмеження волі |
| Необережне тяжке або середнє | ст. 128 | громадські роботи 150–240 год., виправні роботи, обмеження або позбавлення волі до 2 років |
| Тяжке в стані сильного душевного хвилювання | ст. 123 | громадські роботи, виправні роботи, обмеження волі до 3 років або позбавлення волі до 2 років |
| Тяжке при перевищенні меж оборони | ст. 124 | від громадських робіт до позбавлення волі до 2 років |
У ДТП розмежування інше. Легкі ушкодження зазвичай тягнуть адміністративну відповідальність за статтею 124 КУпАП. Середні й тяжкі — уже кримінальну статтю 286 КК про порушення правил безпеки дорожнього руху. Саме тому висновок експерта в аварії часто вирішує, чи водій матиме справу з протоколом, чи з кримінальним провадженням. Джерело критеріїв розмежування — аналітика на jurliga.ligazakon.net та текст кодексів на zakon.rada.gov.ua.
Типові помилки
- Плутати кількість днів лікарняного зі ступенем тяжкості. Експерт дивиться на характер розладу здоров’я, а не на штамп у бюлетені. Місяць лікування перелому без ускладнень може лишитися середнім ступенем, а двотижнева госпіталізація з проникаючим пораненням живота — тяжким.
- Вважати, що «мене прооперували — отже, це тяжке». Операція сама по собі не є критерієм. Критерій — небезпека для життя, втрата функції або відсоток стійкої втрати працездатності.
- Просити лікаря «написати тяжкість» у довідці. Лікувальний заклад фіксує діагноз і перебіг. Кваліфікацію дає лише судово-медичний експерт за постановою слідчого чи ухвалою суду.
- Змішувати виробничий класифікатор і кримінальні Правила. Наказ МОЗ № 370 потрібен для розслідування нещасного випадку на роботі, а не для статті 121 чи 122.
- Ототожнювати побої зі статті 126 з легкими ушкодженнями. Якщо є синець чи садно, це вже стаття 125, а не 126.
- Ігнорувати форму вини. Той самий перелом через бійку і через необережне падіння інструмента на колегу — різні статті й різні строки давності.
Ці помилки дорого коштують на стадії слідства: людина або недооцінює ризик реального ув’язнення, або, навпаки, роками ходить підозрюваним у справі, яку можна було закрити після коректної експертизи.
Практичні акценти для потерпілого і для підозрюваного
Потерпілому варто зберігати всі знімки, виписки, направлення й чеки. Якщо первинний огляд був поверхневим, клопотання про додаткову чи комісійну експертизу подають через захисника або самостійно. Відсоток стійкої втрати працездатності для меж 10% і 33% експерт бере з таблиць, якими користуються команди оцінювання повсякденного функціонування; розбіжність навіть у кілька пунктів змінює статтю.
Межа між легким і середнім ступенем — 21 день розладу здоров’я або 10% стійкої втрати працездатності. Межа між середнім і тяжким — 33% або будь-яка окрема ознака статті 121, зокрема небезпека для життя в момент травми.
Для підозрюваного ключове — спрямованість умислу. Якщо людина хотіла «налякати», а вийшов проникаючий удар, слідство може говорити про непрямий умисел щодо тяжких наслідків. Якщо удар був один, у типовому місці побутового конфлікту, а наслідок виявився несподівано тяжким через хворобу потерпілого, захист працює з причинним зв’язком і формою вини.
Окремо стоїть цивільний позов: ступінь тяжкості впливає не лише на кримінальну статтю, а й на розмір моральної шкоди та витрати на лікування. Суд не зобов’язаний копіювати експертний відсоток один в один, але без висновку експерта сума компенсації майже завжди «пливе».
Правила 1995 року з технічним оновленням 2026-го досі залишаються тією лінійкою, якою міряють і вуличну бійку, і складну політравму. Хто розуміє цю лінійку до першого допиту, той рідше віддає кваліфікацію на відкуп випадковому формулюванню в протоколі.
