Право на апеляційний перегляд цивільної справи не є необмеженим. Частина друга статті 358 Цивільного процесуального кодексу України встановлює річний присічний строк. Після його спливу апеляційний суд за загальним правилом відмовляє у відкритті провадження. Причини пропуску значення не мають.
Питання виникло, коли дата складення повного тексту рішення, зазначена в документі, не збігається з моментом його фактичного створення, підписання кваліфікованим електронним підписом судді та появи в доступі для сторони.
Суть спору та позиція касаційного суду
Касаційний цивільний суд визнав проблему такою, що потребує єдиного підходу. Ухвалою від 26 серпня 2026 року у справі № 757/12123/18-ц він передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Апеляційну скаргу подали більш ніж через рік після дати, вказаної в рішенні як день складення повного тексту. Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження через сплив річного строку.
Заявник наполягав: електронний примірник рішення фактично створили та підписали суддею значно пізніше. До того часу текст не з’являвся ні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ні в електронному кабінеті.
Касаційний цивільний суд наголосив: для застосування частини другої статті 358 ЦПК суд має достовірно встановити день складення повного судового рішення. Не можна обмежуватися лише датою, надрукованою в документі.
Якщо електронний примірник створили, підписали КЕП і направили до реєстру лише після спливу року, це ставить під сумнів, що повний текст справді склали в офіційно зазначену дату.
Наслідки несвоєчасного виконання суддею процесуального обов’язку не повинні перекладатися на учасника справи.
Що має визначити Велика Палата
Велика Палата Верховного Суду має відповісти, чи може формальна дата в судовому рішенні бути визначальною, коли електронні дані свідчать, що повний текст виготовили і підписали значно пізніше.