Прокурор вищого рівня — це не окрема штатна посада в оголошенні про вакансію, а відносна правова категорія. Закон визначає її через конкретну пару «хто стоїть вище щодо кого» в системі Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур. Саме ця особа може давати вказівки з реалізації функцій прокуратури, погоджувати окремі рішення та в передбачених випадках оскаржувати судові акти незалежно від участі в розгляді.
Для учасника кримінального провадження різниця між «керівником прокуратури» і «прокурором вищого рівня» має практичні наслідки. Скарга на строки досудового розслідування, перевірка постанови про закриття провадження чи апеляція «зверху» працюють лише тоді, коли адресат відповідає переліку статті 17 Закону України «Про прокуратуру» та частини 4 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України. Помилка в адресаті означає втрачений строк і формальну відмову.
Окремий режим діє в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі: Генеральний прокурор і його заступники (крім керівника САП) не мають права давати прокурорам САП вказівки щодо здійснення їхніх повноважень. Це виняток, який часто ігнорують у шаблонних скаргах «на ім’я генпрокурора».
Хто є прокурором вищого рівня за законом
Нормативне визначення закріплене в частині 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII у редакції, чинній станом на 2026 рік (zakon.rada.gov.ua). Під час реалізації функцій прокуратури прокурор самостійно обирає порядок своїх дій і зобов’язаний виконувати лише ті вказівки прокурора вищого рівня, які надані з дотриманням цієї статті. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору, крім спеціального обмеження щодо САП.
Поняття відносне. Один і той самий керівник окружної прокуратури є прокурором вищого рівня для прокурорів своєї округи і водночас прокурором нижчого рівня щодо керівника обласної прокуратури. Звідси випливає просте правило: спершу встановлюють, хто саме здійснює процесуальне керівництво у справі, і лише потім визначають адресата вказівки чи скарги.
Ієрархія посад у звичайній системі прокуратури
Закон прямо перелічує п’ять ситуацій. Для спеціалізованих прокуратур (крім САП) прокурорів вищого рівня визначає Генеральний прокурор окремим рішенням.
| Для кого | Хто є прокурором вищого рівня | Практичний наслідок |
|---|---|---|
| Прокурори та стажисти окружної прокуратури, керівники підрозділів округи | Керівник окружної прокуратури або перший заступник / заступник за розподілом обов’язків | Саме сюди подають скаргу за ст. 308 КПК на процесуального керівника округи |
| Прокурори та керівники підрозділів обласної прокуратури | Керівник обласної прокуратури або його заступники за розподілом обов’язків | Вказівки «з області» обов’язкові лише в межах закону і після письмового оформлення |
| Керівник окружної прокуратури, його перший заступник і заступники | Керівник відповідної обласної прокуратури або його заступники | Область не підміняє процесуального керівника в кожній справі округи автоматично |
| Керівник обласної прокуратури, його заступники, прокурори Офісу Генерального прокурора | Генеральний прокурор або перший заступник / заступник за розподілом обов’язків | Найвищий рівень функціональних вказівок у загальній системі |
| Перший заступник і заступники Генерального прокурора | Генеральний прокурор | Єдина особа, щодо якої «вищий рівень» збігається з вершиною системи |
Дані таблиці відповідають частині 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» (zakon.rada.gov.ua). Розподіл обов’язків між заступниками має значення: вказівка заступника, за яким не закріплений відповідний напрям, може бути оспорена як надана поза межами повноважень.
Орган прокуратури вищого рівня і посада прокурора
Стаття 7 того ж Закону розмежовує два близькі, але різні поняття. Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних і окружних прокуратур. Обласна прокуратура є органом вищого рівня щодо окружних прокуратур своєї територіальної юрисдикції. Це інституційна ієрархія: структура, штат, координація, звітність, Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Верховний Суд окремо підкреслював: «прокурор вищого рівня» і «прокурор органу прокуратури вищого рівня» не тотожні. Керівник чи заступник керівника окружної прокуратури, який не брав участі в судовому розгляді і не входить до групи прокурорів у справі, не отримує автоматично права апеляції лише через адміністративну посаду. Право на апеляцію «зверху» частина 4 статті 36 КПК надає вузькому колу: Генеральному прокурору (або особі, яка виконує його обов’язки), його першому заступнику і заступникам, заступнику Генерального прокурора — керівнику САП та його заступникам, керівнику обласної прокуратури та його заступникам.
У практиці це означає просту перевірку перед поданням скарги: чи адресат є прокурором вищого рівня саме щодо того прокурора, чиї дії оскаржуються, а не «будь-яким керівником вищої установи».
Вказівки, накази та незалежність прокурора
Закон розділяє адміністративне підпорядкування і функціональну незалежність. Прокурори підпорядковуються керівникам лише в частині письмових наказів адміністративного характеру — організаційні питання діяльності органу. Адміністративне підпорядкування не дає права втручатися в зміст процесуальних рішень.
Функціональні вказівки — інший інструмент. Прокурор вищого рівня може давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати окремі рішення та вчиняти інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації функцій прокуратури, виключно в межах і порядку, визначених законом. Усна вказівка не створює обов’язку, доки її не підтверджено письмово.
Письмова форма і межі обов’язковості
Частина 4 статті 17 вимагає письмової форми для наказів адміністративного характеру і для вказівок, що прямо стосуються реалізації функцій. Якщо наказ чи вказівку віддали усно, прокурор має право вимагати письмове підтвердження. Без нього виконання не є обов’язковим, якщо зміст викликає сумнів у законності.
Частина 5 тієї ж статті проводить жорстку межу. Прокурор не зобов’язаний виконувати накази та вказівки, що викликають сумнів у законності, якщо їх не надано письмово, а також явно злочинні накази чи вказівки. У разі загрози незалежності він може звернутися до Ради прокурорів України. Надання або виконання незаконного чи явно злочинного наказу тягне відповідальність, передбачену законом.
- Адміністративний наказ — організація роботи, розподіл обов’язків, графік, внутрішній контроль. Обов’язковий для підлеглих відповідного органу в межах компетенції того, хто його видав.
- Функціональна вказівка — зміст процесуального керівництва, погодження рішень, строки слідчих дій. Допустима лише від прокурора вищого рівня і лише в межах закону.
- Явно злочинна вказівка — не виконується ніколи, навіть якщо оформлена письмово. Виконання не звільняє від відповідальності.
Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів повторює ту саму логіку: керівник не має права віддавати незаконні накази, а підлеглий не має права прикриватися «наказом зверху», якщо зміст суперечить закону.
Повноваження прокурора вищого рівня в кримінальному процесі
Кримінальний процесуальний кодекс України (zakon.rada.gov.ua) надає прокурору вищого рівня кілька самостійних важелів, які не зводяться до кадрової ієрархії. Вони стосуються оскарження судових рішень, контролю строків, зміни підслідності та перевірки рішень прокурора нижчого рівня.
Апеляція, касація і перегляд судових рішень
Частина 4 статті 36 КПК надає право подати апеляційну чи касаційну скаргу, заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами також прокурорам вищого рівня — незалежно від їхньої участі в судовому провадженні. Те саме коло осіб може доповнити, змінити або відмовитися від скарги, внесеної ними самими або прокурорами нижчого рівня. У провадженні з перегляду можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.
Судова практика 2025–2026 років уточнила два нюанси. По-перше, прокурор, включений до групи прокурорів на момент подання апеляції, має право на скаргу навіть якщо не виступав у суді першої інстанції. По-друге, керівник окружної прокуратури не входить до переліку «прокурорів вищого рівня» частини 4 статті 36 КПК для апеляції «поверх» вироку, якщо він не був учасником провадження і не є прокурором обласного чи центрального рівня.
Скарга на недотримання розумних строків
Стаття 308 КПК дає підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам, чиї права обмежуються під час досудового розслідування, право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем або прокурором. Строк розгляду — три дні з моменту подання. У разі задоволення скарги прокурор вищого рівня надає обов’язкові вказівки щодо строків конкретних дій або рішень і невідкладно письмово повідомляє заявника.
Рішення за статтею 308 КПК не підміняє скаргу до слідчого судді за статтею 303 КПК. Відмову прокурора вищого рівня в задоволенні скарги на строки можна оскаржити слідчому судді за пунктом 9-1 частини 1 статті 303 КПК. Форма рішення законом прямо не названа, проте суди вимагають мотивованої постанови: інакше неможливо перевірити, чи відхилені доводи скарги по суті.
Закриття провадження, підслідність, екстрадиція
Прокурори вищого рівня наділені повноваженням скасовувати постанову прокурора нижчого рівня про закриття кримінального провадження, у якому особі повідомлено про підозру, у межах строків досудового розслідування. Період від закриття до скасування такої постанови не зараховується до строку розслідування.
Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їхні перші заступники та заступники вмотивованою постановою можуть доручити розслідування іншому органу досудового розслідування, у тому числі підрозділу вищого рівня. У міжнародному співробітництві прокурор перевіряє документи про видачу особи перед направленням прокурору вищого рівня і повертає їх з письмовими вказівками, якщо матеріали необґрунтовані або суперечать міжнародному договору.
| Інструмент | Норма | Хто застосовує | Строк / форма |
|---|---|---|---|
| Скарга на розумні строки | ст. 308 КПК | Прокурор вищого рівня щодо процесуального керівника | 3 дні; письмова відповідь заявнику |
| Апеляція / касація «зверху» | ч. 4 ст. 36 КПК | Генпрокурор, заступники, керівник САП, керівник області та їх заступники | Процесуальні строки оскарження |
| Зміна органу розслідування | ч. 5 ст. 36 КПК | Генпрокурор, керівник області, їх заступники | Вмотивована постанова |
| Функціональна вказівка | ст. 17 Закону «Про прокуратуру» | Прокурор вищого рівня за переліком посад | Письмова форма; інакше можна не виконувати при сумніві в законності |
Джерела даних таблиці — Кримінальний процесуальний кодекс України та Закон України «Про прокуратуру» (zakon.rada.gov.ua).
Особливий режим Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
Стаття 8-1 Закону «Про прокуратуру» виводить САП із загальної схеми функціональних вказівок. Прокурорами вищого рівня для прокурорів і керівників підрозділів САП є заступник Генерального прокурора — керівник САП, його перший заступник і заступник. Для першого заступника і заступника керівника САП вищим є сам керівник САП. Керівник САП підпорядковується Генеральному прокурору безпосередньо, але це адміністративна, а не процесуальна вертикаль у конкретних провадженнях НАБУ.
Генеральний прокурор, його перший заступник і заступники не мають права давати вказівки прокурорам САП і вчиняти інші дії, які прямо стосуються реалізації повноважень прокурорів САП. Адміністративні накази щодо організації роботи САП видаються за обов’язковим погодженням керівника САП.
Звідси випливає наслідок для скарг за статтею 308 КПК: недотримання строків прокурором САП оскаржують керівнику САП або його заступникам, а не «напряму генпрокурору». Суди неодноразово визнавали Генерального прокурора неналежним суб’єктом розгляду таких скарг саме через статтю 8-1.
Переведення до органу прокуратури вищого рівня
Кар’єрний зміст словосполучення інший, ніж процесуальний. Переведення прокурора до органу прокуратури вищого рівня — це конкурс у порядку переведення: оцінка професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей і готовності працювати в обласній прокуратурі чи в Офісі Генерального прокурора. Порядок визначає відповідний орган прокурорського самоврядування.
Кваліфікаційні вимоги зростають разом із рівнем органу. Для прокурора Офісу Генерального прокурора закон вимагає вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права не менше п’яти років і володіння державною мовою. На час воєнного стану законодавство допускало спрощений порядок заміщення окремих посад в Офісі Генерального прокурора та обласних прокуратурах; водночас зобов’язання європейської інтеграції передбачають повернення конкурсних процедур на керівні посади. Для читача, який планує кар’єру, варто звіряти актуальну редакцію статей 27–38 Закону і рішення кваліфікаційно-дисциплінарного органу, а не покладатися на правила 2015 чи 2022 року.
Адміністративна посада (керівник, заступник керівника органу чи підрозділу) не змінює єдиного статусу прокурора. Стаття 15 Закону прямо каже: прокурори мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі та адміністративної посади. Вищий рівень дає більше організаційних і процесуальних важелів, але не створює «особливого прокурора поза законом».
Як правильно звертатися до прокурора вищого рівня
У повсякденній роботі захисника, потерпілого чи представника юридичної особи більшість помилок повторюється. Скаргу адресують «обласній прокуратурі взагалі», а не конкретній посадовій особі, яка є прокурором вищого рівня щодо процесуального керівника. Або навпаки — одразу пишуть Генеральному прокурору у справі окружної прокуратури, минаючи керівника округи й області, хоча закон вимагає сходинкову логіку, крім випадків, коли сам Генпрокурор є належним суб’єктом.
- Встановіть прізвище процесуального керівника і орган, у якому він служить. Без цього неможливо визначити «вищий рівень».
- Перевірте розподіл обов’язків між заступниками. Вказівка чи відповідь заступника «не за напрямом» слабшає як процесуальний акт.
- Для строків використовуйте статтю 308 КПК; для рішень, дій і бездіяльності зі статті 303 КПК — слідчого суддю. Це різні процедури.
- У справах САП / НАБУ не копіюйте шаблон скарги «на ім’я Генерального прокурора» щодо змісту процесуального керівництва.
- Просіть письмову відповідь і фіксуйте дату подання. Триденний строк статті 308 КПК рахується від надходження скарги, а не від її підготовки.
Окремо варто пам’ятати про екстрадиційні та міжнародні матеріали: перевірка документів перед направленням прокурору вищого рівня — обов’язок прокурора, який супроводжує запит, а не формальність канцелярії. Неповний пакет повертають із письмовими вказівками, і цей цикл безпосередньо впливає на строки тримання особи.
Незалежність прокурора нижчого рівня не скасовує контролю. Вона означає інше: контроль має бути законним, письмовим, адресним і таким, що залишає виконавцю право відмовитися від явно злочинної вказівки.
Система прокуратури України побудована як єдина, але не як механічна піраміда наказів. Прокурор вищого рівня стоїть на перетині двох вимог, які закон свідомо не зливає: єдність практики й персональна відповідальність того, хто веде конкретне провадження. Саме тому правильне визначення цієї фігури — не академічна вправа, а умова, від якої залежить, чи буде скарга розглянута по суті, чи вказівка матиме силу, і чи не перетвориться ієрархія на привід обійти закон.
