Надзвичайний стан це особливий правовий режим, який тимчасово запроваджують в Україні або в окремих її місцевостях, коли виникає реальна загроза безпеці громадян чи конституційному ладу, яку неможливо усунути звичайними засобами. Він надає органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування додаткові повноваження для відвернення небезпеки, відновлення порядку та нормалізації обстановки. При цьому допускається тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також прав юридичних осіб — лише в межах, чітко визначених законом, і зі зазначенням строку дії таких обмежень.

Режим регулюється Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» № 1550-III від 16 березня 2000 року (чинна редакція від 18 травня 2024 року). Його мета полягає в якнайшвидшій ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, нормалізації обстановки та відновленні правопорядку. На відміну від режиму надзвичайної ситуації, який є переважно організаційним механізмом реагування системи цивільного захисту, надзвичайний стан змінює правові правила діяльності держави та допускає обмеження прав.

Станом на жовтень 2026 року загальнодержавний режим надзвичайного стану в Україні не діє. Натомість продовжує діяти правовий режим воєнного стану, запроваджений у зв’язку зі збройною агресією. Надзвичайний стан і воєнний стан є різними інститутами з різними підставами, процедурами та наборами можливих заходів.

Правове визначення та мета запровадження

Згідно зі статтею 1 Закону № 1550-III, надзвичайний стан це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Режим передбачає надання відповідним органам повноважень, необхідних для відвернення загрози, забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки та захисту конституційного ладу.

Мета введення, визначена статтею 2, полягає в усуненні загрози та якнайшвидшій ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій, нормалізації обстановки, відновленні правопорядку при спробах насильницького захоплення влади чи зміни конституційного ладу, а також у відновленні конституційних прав і свобод громадян та прав юридичних осіб. Створення умов для нормального функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства є невід’ємною частиною цієї мети.

Важливо, що надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози, усунення якої іншими способами є неможливим. Це означає, що звичайних повноважень органів влади, заходів цивільного захисту чи інших правових механізмів недостатньо для ефективного реагування. Режим не є автоматичним наслідком будь-якої надзвичайної ситуації — він потребує окремого рішення на найвищому рівні.

Підстави для введення надзвичайного стану

Стаття 4 Закону чітко перелічує сім підстав, за яких надзвичайний стан може бути введений. Кожна з них має конкретний характер і не допускає розширеного тлумачення.

• Виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення.
• Здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення.
• Виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
• Виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами та обмежують їх права і свободи.
• Спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.
• Масовий перехід державного кордону з території суміжних держав.
• Необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Для підстави, пов’язаної з особливо тяжкими надзвичайними ситуаціями техногенного чи природного характеру, пропозиції щодо введення режиму можуть надходити від Кабінету Міністрів України. В інших випадках ініціатива зазвичай виходить від Ради національної безпеки і оборони України. Перед введенням за більшістю підстав Президент звертається через медіа з вимогою припинити протиправні дії, хоча за невідкладних умов це попередження може бути відсутнім.

Порядок запровадження, зміст указу та строки дії

Надзвичайний стан вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента. Якщо парламент не затверджує указ у встановлений строк, режим не набирає чинності. Указ обов’язково містить обґрунтування необхідності введення, межі території, на якій він запроваджується, час початку дії та строк, перелік заходів правового режиму, перелік обмежень прав і свобод громадян та прав юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень, а також визначення органів, які здійснюватимуть заходи, та їхніх додаткових повноважень.

Строк дії чітко обмежений. На всій території України надзвичайний стан може бути введений максимум на 30 діб, а в окремих місцевостях — максимум на 60 діб. У разі необхідності Президент може продовжити його, але не більш ніж на 30 діб, і таке продовження також потребує затвердження Верховною Радою. Режим може бути скасований раніше встановленого строку Указом Президента в разі усунення обставин, що стали підставою для його введення. Пропозицію про дострокове скасування можуть внести Верховна Рада або, щодо території Автономної Республіки Крим, Верховна Рада АРК.

Про введення, продовження чи скасування надзвичайного стану повідомляється через медіа. Верховна Рада протягом усього часу дії режиму здійснює контроль за дотриманням закону, зокрема шляхом депутатських інспекційних перевірок територій, де він запроваджений. Україна також інформує Генерального секретаря ООН про обмеження прав, що становлять відхилення від зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.

Можливі обмеження прав і свобод та заходи режиму

Обмеження конституційних прав і свобод під час надзвичайного стану є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню. Вони не можуть стосуватися прав, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України (право на життя, заборона катувань і жорстокого поводження, рівність перед законом, право на справедливий суд та деякі інші). Конкретний перелік обмежень обов’язково зазначається в указі про введення режиму.

Загальні заходи, які можуть запроваджуватися незалежно від підстави, включають встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування по території та руху транспортних засобів з можливістю їх огляду, посилення охорони громадського порядку та важливих об’єктів, заборону проведення масових заходів (крім тих, заборона яких встановлюється судом), заборону страйків, а також примусове відчуження майна з подальшим відшкодуванням. Додаткові заходи залежать від підстави. При техногенних чи природних надзвичайних ситуаціях можливі евакуація населення, запровадження карантину, тимчасове розселення в жилих приміщеннях інших осіб (квартирна повинність), розподіл продуктів харчування та предметів першої необхідності, мобілізація ресурсів, зміна режиму роботи підприємств. За іншими підставами можуть вводитися комендантська година, перевірка документів, обмеження продажу зброї та алкогольних напоїв, вилучення зброї та небезпечних речовин, регулювання роботи засобів зв’язку та заборона діяльності окремих організацій.

Введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання, а також для будь-яких обмежень права на життя, свободу думки, совісті та релігії.

Трудові гарантії зберігаються: за працівниками, залученими до ліквідації наслідків, зберігається місце роботи та середній заробіток. Збитки, завдані громадянам і юридичним особам унаслідок заходів режиму, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відмінності від надзвичайної ситуації та воєнного стану

Плутанина між поняттями «надзвичайна ситуація», «надзвичайний стан» і «воєнний стан» є поширеною. Надзвичайна ситуація — це обстановка на території чи об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення внаслідок катастрофи, аварії, стихійного лиха, епідемії чи іншої небезпечної події. Її визначення міститься в Кодексі цивільного захисту України. Режим надзвичайної ситуації для системи цивільного захисту вводиться Кабінетом Міністрів або місцевими органами і переважно не обмежує конституційних прав громадян, хоча покладає певні обов’язки щодо дотримання правил поведінки та безпеки.

Воєнний стан — окремий правовий режим, який запроваджується у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності та територіальній цілісності. Він регулюється Законом «Про правовий режим воєнного стану» і передбачає ширші повноваження військового командування, можливість створення військових адміністрацій та загальну мобілізацію. Станом на жовтень 2026 року саме воєнний стан діє на всій території України (продовжений до 31 жовтня 2026 року).

Дані таблиці базуються на положеннях Кодексу цивільного захисту України, Закону «Про правовий режим надзвичайного стану» та Закону «Про правовий режим воєнного стану».

Історичний досвід та сучасний контекст

23 лютого 2022 року Рада національної безпеки і оборони запропонувала запровадити надзвичайний стан на більшій частині території України (за винятком Донецької та Луганської областей) на 30 діб з 00:00 24 лютого. Верховна Рада затвердила відповідний указ. Однак уже вранці 24 лютого у зв’язку з початком повномасштабної збройної агресії був запроваджений воєнний стан, який фактично замінив режим надзвичайного стану. Це рішення відобразило зміну характеру загрози — від потенційних внутрішніх і гібридних ризиків до відкритої збройної агресії.

У подальші роки надзвичайний стан на загальнодержавному рівні не запроваджувався. У 2026 році в публічному просторі обговорювалася можливість його введення в окремих регіонах, зокрема в Києві та Київській області, у зв’язку з тяжкою енергетичною ситуацією після ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури. Експерти вказували, що такий режим міг би полегшити залучення резервних коштів, обладнання та людських ресурсів. Водночас офіційного рішення про його запровадження прийнято не було, і діючим залишається режим воєнного стану.

Режим надзвичайного стану є тимчасовим інструментом реагування на загрози, які виходять за межі звичайних повноважень органів влади, і не замінює ні систему цивільного захисту, ні механізми воєнного стану.

Типові помилки у розумінні надзвичайного стану

Плутанина термінів і неправильне розуміння правових наслідків часто виникають через схожість назв і відсутність чіткого розмежування в повсякденній мові.

• Ототожнення з надзвичайною ситуацією. Багато хто вважає, що оголошення надзвичайної ситуації автоматично означає обмеження прав. Насправді режим надзвичайної ситуації переважно мобілізує систему цивільного захисту і не дає підстав для комендантської години, обмеження пересування чи заборони зібрань без окремого рішення про надзвичайний стан.
• Переконання, що надзвичайний стан скасовує всі права. Обмеження є вичерпними, тимчасовими і не можуть торкатися права на життя, заборону катувань, права на справедливий суд та інших гарантій, закріплених у Конституції. Будь-яке обмеження має бути прямо зазначене в указі.
• Очікування автоматичного продовження. Максимальний початковий строк становить 30 або 60 діб, а продовження можливе лише на 30 діб і лише з затвердженням Верховної Ради. Режим не може діяти безстроково.
• Плутанина з воєнним станом. Воєнний стан запроваджується виключно у зв’язку зі збройною агресією чи загрозою нападу і передбачає інші повноваження, зокрема щодо військових адміністрацій і мобілізації. Ці режими не є взаємозамінними.

Розуміння цих відмінностей допомагає громадянам правильно оцінювати свої права та обов’язки в умовах різних правових режимів і уникати зайвих побоювань або, навпаки, недооцінки ситуації.

Для громадян і бізнесу практичне значення надзвичайного стану полягає в необхідності уважно стежити за змістом конкретного указу, який визначає територію дії, перелік заходів і обмежень. У разі запровадження режиму варто перевіряти офіційні повідомлення органів влади, дотримуватися встановлених правил пересування, роботи транспорту та проведення заходів, а також знати про механізми відшкодування можливих збитків. Юридичні особи можуть зіткнутися з обмеженнями щодо діяльності, зміною режиму роботи чи залученням ресурсів, але ці заходи також мають чіткі часові рамки та підлягають контролю.

Правова конструкція надзвичайного стану в Україні поєднує оперативність реагування на загрози з парламентським контролем і вичерпністю можливих обмежень. Це дозволяє державі діяти в умовах, коли звичайних інструментів недостатньо, зберігаючи при цьому базові конституційні гарантії та підзвітність органів влади. У контексті поточних викликів, пов’язаних як із зовнішньою агресією, так і з техногенними наслідками бойових дій, розуміння меж і змісту цього режиму залишається важливим елементом правової обізнаності.