Верховний Суд пояснив, коли суд може затвердити мирову угоду у спорі про земельну ділянку комунальної власності та об’єкт, який може мати ознаки самочинного будівництва. Згоди міської ради на збереження нерухомості й подальше користування землею недостатньо, якщо законність самого будівництва оспорюється. Висновки викладено в постанові від 24 вересня 2026 року у справі № 904/254/25.
Прокурор звернувся в інтересах територіальної громади. Він просив повернути земельну ділянку комунальної власності через знесення нежитлової будівлі, яку вважав самочинним будівництвом. Також вимагав скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю та права оренди землі.
Що погодили рада і товариство
Під час розгляду міська рада і товариство уклали мирову угоду. Рада погоджувалася зберегти оренду та зареєстроване право власності. Товариство мало протягом 36 місяців сплачувати подвійну орендну плату. Суди попередніх інстанцій затвердили угоду і закрили провадження.
Прокурор заперечував. На його думку, домовленість фактично залишає у власності відповідача об’єкт, який може бути самочинним будівництвом, і легалізує його у спосіб, не передбачений статтею 376 Цивільного кодексу України. Він також наполягав, що питання комунальної землі та орендної плати має вирішувати міська рада на пленарному засіданні.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд уточнив: окреме рішення ради про затвердження мирової угоди не потрібне, якщо її предмет у частині розпорядження землею збігається з уже прийнятим рішенням. У цій справі ділянку раніше передали товариству в оренду на підставі рішення ради. Тому угода не містила нового рішення про розпорядження землею.
Водночас волі ради недостатньо для автоматичного затвердження угоди. За статтею 376 Цивільного кодексу кожна ознака самочинного будівництва є самостійною і достатньою. Положення статті виключають інші способи легітимізації такого будівництва. Домовленість власника землі з власником споруди, державна реєстрація права власності чи подальша передача землі в оренду самі по собі не знімають потреби перевірити законність будівництва.
Суди мали встановити правовий статус об’єкта саме на момент спорудження. Вони також мали перевірити, чи не призводить мирова угода до легітимізації самочинного будівництва в обхід закону. Цього зроблено не було. Верховний Суд скасував рішення про затвердження мирової угоди і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
