Х-38 тактична ракета являє собою сімейство російських високоточних авіаційних засобів класу «повітря-поверхня» малого радіусу дії. Вона розроблена для заміни застарілих зразків Х-25 і Х-29 і відрізняється модульною архітектурою, що дозволяє швидко змінювати головки самонаведення та бойові частини залежно від типу цілі.

Ракета здатна вражати бронетехніку, укріплені об’єкти, склади, мости та надводні цілі на дальності від 3 до 40 км у базовому варіанті, а за певних умов пуску — і на більшій відстані. Її швидкість досягає 2,2 Маха, а маса бойової частини становить до 250 кг при загальній стартовій масі близько 520 кг.

Основна перевага системи полягає в комбінації інерціальної навігації з різними типами термінального наведення, що забезпечує роботу в різних метеоумовах і сценаріях. Ракета перебуває на озброєнні з кінця 2012 року і активно застосовується в сучасних конфліктах.

Х-38 тактична ракета з’явилася як відповідь на потребу в універсальному, компактному і відносно недорогому високоточному засобі для фронтової авіації. Розробку вела корпорація «Тактичне ракетне озброєння». Базову конфігурацію вперше показали на МАКС-2007. Перші випробувальні пуски з Су-34 відбулися близько 2010 року. На озброєння ракета була прийнята в грудні 2012 року, серійне виробництво розгорнулося орієнтовно з 2015 року.

Конструктори свідомо відмовилися від створення кількох окремих ракет під різні завдання. Натомість була обрана модульна схема: корпус, двигун і система керування залишаються спільними, а головка самонаведення та бойова частина встановлюються залежно від конкретної місії. Такий підхід суттєво спрощує логістику і дозволяє швидко адаптувати боєприпас під поточні потреби.

Порівняно з попередниками Х-25 і Х-29 нова ракета отримала збільшений ресурс по кількості злетів-посадок, нальоту під носієм і напрацюванню апаратури. Термін служби становить 10 років. Широкий кут пеленга цілі в момент пуску (±80° у горизонтальній площині) дає пілоту більше свободи при маневруванні перед запуском.

Конструкція і принцип роботи

Корпус ракети виконаний за класичною аеродинамічною схемою з Х-подібним крилом у середній частині і оперенням у хвостовій. Довжина становить 4,2 м, діаметр корпусу — 0,31 м, розмах крила — 1,14 м. Стартова маса не перевищує 520 кг. У центральній частині розміщено дворежимний твердопаливний ракетний двигун. На першому режимі він швидко розганяє ракету до надзвукової швидкості, на другому підтримує її на маршовій ділянці.

Після від’єднання від носія ракета спочатку летить за інерціальною системою навігації з можливістю корекції за сигналами супутникової навігації (у відповідних модифікаціях). На кінцевій ділянці траєкторії вмикається головка самонаведення, яка захоплює ціль і забезпечує точне наведення. Контактний підривач ініціює бойову частину при ударі.

Для застосування з вертольотів передбачені стартові прискорювачі в кормовій частині. Ракета може запускатися з висот від 200 м до 12 000 м при швидкостях носія від 15 до 450 м/с. Ефективна відбиваюча поверхня оцінюється в межах 0,07–0,1 м², що ускладнює її виявлення деякими радіолокаційними станціями.

Основні технічні характеристики

Нижче наведено узагальнені дані, зібрані з відкритих джерел корпорації-розробника та спеціалізованих військових оглядів.

Дані базуються на матеріалах корпорації «Тактичне ракетне озброєння» та відкритих військових довідниках. У деяких джерелах для модернізованих варіантів із збільшеною площею крила вказують дальність до 70–80 км при пуску з висот 10–12 км.

Модифікації та системи наведення

Модульність реалізована через чотири основні варіанти головок самонаведення. Усі вони поєднуються з інерціальною системою, а більшість — ще й із супутниковою корекцією.

• Х-38МЛ (Х-38МЛЭ) — напівактивна лазерна головка. Потребує підсвічування цілі лазером з носія, безпілотника або наземного коригувальника. Забезпечує високу точність по точкових об’єктах. Найчастіше застосовується для ударів по мостах і окремих спорудах.
• Х-38МА (Х-38МАЭ) — активна радіолокаційна головка. Ракета самостійно випромінює радіохвилі і захоплює ціль за відбитим сигналом. Працює в будь-яку погоду і не потребує зовнішньої підсвітки. Підходить для рухомих і надводних цілей.
• Х-38МТ (Х-38МТЭ) — тепловізійна (інфрачервона) головка. Захоплює ціль за тепловим контрастом. Ефективна вночі і в умовах диму чи пилу. Менш залежна від погоди, ніж лазерна версія.
• Х-38МК (Х-38МКЭ) — супутникова навігація (ГЛОНАСС з можливістю GPS). Використовується переважно по стаціонарних об’єктах у складних метеоумовах. Кругове ймовірне відхилення залежить від перешкод і може становити від кількох до двадцяти метрів.

Бойові частини також модульні. Для більшості варіантів передбачені осколково-фугасні або проникаючі заряди. Для Х-38МК доступна касетна бойова частина. Такий набір дозволяє вражати як легкоуразливі, так і добре захищені цілі — від бронетехніки до бетонних укриттів і складів боєприпасів.

Носії та умови застосування

Ракета інтегрована на широкий спектр літаків і вертольотів. Основними носіями виступають Су-34, Су-35, Су-30, Су-25СМ3, Су-57, МіГ-35. Можливе застосування з вертольотів Ка-52. Для пуску використовуються катапультні установки типу АКУ-58 або стандартні авіаційні пускові пристрої.

Важливою особливістю є можливість пуску з кабрірування — коли літак піднімає ніс і збільшує висоту перед від’єднанням ракети. У такому режимі дальність обмежується приблизно 23–27 км. При пуску з великих ешелонів (12 500–15 500 м) радіус дії може зростати до 55–70 км. Це дає екіпажу можливість завдавати ударів, залишаючись поза зоною дії багатьох засобів ближньої ППО.

На базі платформи Х-38 пізніше з’явилося сімейство гібридних боєприпасів «Гром». Гром-1 зберігає двигун і працює як ракета, Гром-2 є плануючою бомбою з додатковою бойовою частиною. Експортні варіанти позначаються як Гром-Е1 і Гром-Е2. Ці вироби розширюють можливості платформи до дальностей 50–120 км залежно від версії.

Бойове застосування

Перше бойове застосування Х-38 зафіксовано під час операції в Сирії. З 2022 року ракета активно використовується в російсько-українському конфлікті. Основні цілі — мости, логістичні вузли, склади, укріплені позиції та окремі об’єкти в тактичній глибині.

Особливо часто застосовується варіант Х-38МЛ з лазерним наведенням. У 2024 році фіксувалися удари по прифронтових мостах на відстані 7–30 км від лінії зіткнення. Підсвічування цілей нерідко здійснювалося з безпілотників. Відомий випадок застосування по цивільному об’єкту в Костянтинівці в серпні 2024 року також пов’язують саме з цією ракетою.

Модульність дозволяє оперативно підбирати конфігурацію під конкретне завдання. Для стаціонарних об’єктів у складну погоду обирають супутникову версію. Для рухомої техніки або кораблів — радіолокаційну. Тепловізійна версія корисна в умовах обмеженої видимості. Лазерна залишається найточнішою при наявності підсвічування.

Переваги та обмеження системи

Головна сильна сторона Х-38 тактична ракета — універсальність. Один корпус і двигун обслуговують кілька типів завдань. Висока швидкість ускладнює перехоплення на кінцевій ділянці. Можливість пуску з різних носіїв і широкого діапазону висот і швидкостей підвищує гнучкість застосування.

Серед обмежень варто відзначити відносно невелику базову дальність. Ракета залишається засобом тактичної глибини і не замінює крилаті ракети великої дальності. Лазерний варіант залежить від якості підсвічування і може бути менш ефективним у густому димі чи хмарності. Активна радіолокаційна головка, хоча і працює автономно, демаскує себе випромінюванням.

Ефективна відбиваюча поверхня невелика, проте сучасні комплекси ППО середньої дальності теоретично здатні її виявляти і супроводжувати. Практична результативність залежить від щільності ППО в районі цілі, висоти пуску і конкретної модифікації ракети.

Станом на зараз сімейство Х-38 залишається одним із основних високоточних засобів фронтової авіації Росії для роботи по цілях у ближній тактичній зоні. Модульний підхід і наявність кількох типів наведення дозволяють адаптувати боєприпас під широкий спектр завдань без створення нових окремих ракет.