Правильне визначення відповідача має особливе значення у спорах, безпосередньо пов’язаних із діяльністю філій, представництв чи інших відокремлених підрозділів. На практиці саме такі підрозділи можуть приймати працівників на роботу, видавати документи, здійснювати господарську діяльність і брати участь у судових процесах через своїх керівників.

Водночас стаття 95 Цивільного кодексу України прямо встановлює: філії та представництва не є юридичними особами. Вони діють на підставі положення, затвердженого юридичною особою, яка їх створила. Керівники таких підрозділів здійснюють повноваження на підставі довіреності.

Статті 47 та 48 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що сторонами у цивільному процесі можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. Тому навіть якщо відокремлений підрозділ фактично вступав у правовідносини з позивачем, це саме по собі не надає йому статусу самостійного відповідача.

Який підхід обрала Об’єднана палата Верховного Суду

У судовій практиці тривалий час існували різні підходи до процесуальних наслідків позову до філії. В одних справах Верховний Суд виходив із необхідності закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки філія не має процесуальної дієздатності і взагалі не може бути стороною цивільного процесу.

В інших випадках суди вважали, що наслідком неправильного визначення відповідача має бути відмова в задоволенні позову через неналежний суб’єктний склад. Ще один підхід передбачав направлення справи на новий розгляд, щоб установити, чи має зазначений у позові відповідач статус юридичної особи і чи може він бути самостійним учасником спору.

Об’єднана палата Верховного Суду у справі № 760/32455/19 виходила з того, що визначальним є саме правовий статус відокремленого підрозділу. Суд сформулював висновок: філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть виступати сторонами у цивільному процесі.

Отже, якщо відповідачем справді є лише філія чи представництво, така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через відсутність особи, яка відповідно до закону може мати процесуальний статус відповідача.