Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 697/697/25 розглянув ситуацію, коли особа відчужила автомобіль на користь дружини в день вручення їй повідомлення про підозру. Санкції за інкриміновані кримінальні правопорушення передбачали обов’язкову конфіскацію майна.

Через кілька днів на транспортний засіб наклали арешт. На той момент автомобіль уже перереєстрували на нову власницю.

Відповідачі наполягали: до набрання законної сили обвинувальним вироком держава ще не має права на конфісковане майно, тож власник вільний ним розпоряджатися. Верховний Суд відхилив такий підхід. Суд розмежував питання винуватості в кримінальному провадженні та оцінку добросовісності цивільного правочину.

Коли цивільний суд може визнати правочин фраудаторним

Суд наголосив, що набрання законної сили обвинувальним вироком не є обов’язковим для встановлення ознак фраудаторності. Цивільний суд може оцінити, чи був правочин спрямований на приховування активу від можливої конфіскації у разі майбутнього засудження.

Сам факт кримінального провадження не означає автоматичної недійсності будь-якого договору. Важливо оцінювати всю сукупність обставин: момент укладення правочину, його безоплатність, пов’язаність сторін, обізнаність власника про ризик майнової санкції та вплив відчуження активу на можливість майбутнього стягнення.

Верховний Суд провів межу між законним розпорядженням власним майном і фраудаторним виведенням активів з-під потенційної конфіскації.