Прямої заборони фотографувати службове посвідчення поліцейського в законодавстві України немає. Водночас поліцейський зобов’язаний лише дати змогу ознайомитися з документом, не випускаючи його з рук, і не мусить тримати посвідчення так, щоб його зручно було зняти на камеру.
Дані зі службового посвідчення — прізвище, посада, спеціальне звання — не є конфіденційною інформацією, бо стосуються виконання державних функцій. Найнадійніший спосіб ідентифікувати правоохоронця — зафіксувати номер спеціального жетона: закон прямо забороняє поліцейському перешкоджати його прочитанню чи зйомці технічними засобами.
На практиці конфлікт виникає не через «заборону фото», якої в законі немає, а через різне розуміння слів «пред’явити» і «ознайомитися». Громадянин має право знімати публічні дії поліції, якщо не заважає роботі. Поліцейський має право не віддавати документ у руки і не тримати його нерухомо під об’єктивом.
Що саме зобов’язаний зробити поліцейський
Частина третя статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» формулює обов’язок чітко. Звертаючись до людини або відповідаючи на її звернення, поліцейський має назвати прізвище, посаду, спеціальне звання і на вимогу пред’явити службове посвідчення. При цьому він повинен надати можливість ознайомитися з інформацією в документі й не випускати посвідчення з рук.
Слово «ознайомитися» в законі не розшифроване. Формально це означає: людина має реально побачити прізвище, посаду, звання і, зазвичай, фото. Махання документом на відстані витягнутої руки, коли текст не читається, обов’язку не виконує. Передача посвідчення в руки громадянина законом також не передбачена.
У відповіді Департаменту патрульної поліції, оприлюдненій на сайті dostup.pravda.com.ua, сформульовано офіційну позицію, яку й досі цитують суди та адвокати: посвідчення показують для ознайомлення, а не для фіксації на фото- чи відеопристрій. Обов’язку підставити документ під камеру немає. Заборони громадянину зробити знімок, якщо документ уже відкритий перед ним, теж немає.
Ключова формула така: фотографувати посвідчення поліцейського не заборонено, але поліцейський не зобов’язаний створювати для цього зручні умови.
Чому дані з посвідчення не є таємницею
Аргумент «це персональні дані, знімати не можна» звучить переконливо, але розбивається об текст закону. Частина друга статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» прямо каже: не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, посадових або службових повноважень.
Поліцейський під час спілкування з громадянином якраз виконує такі повноваження. Прізвище, посада і звання на посвідченні — це не домашня адреса і не номер особистого телефону. Це службова ідентифікація. Стаття 34 Конституції України гарантує право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Закон «Про інформацію» відносить відомості про суб’єктів владних повноважень до відкритої інформації.
Інша річ — подальше використання знімка. Публікувати фото посвідчення разом із закликом до розправи, погрозами чи з метою шахрайства вже виходить за межі законної фіксації службових дій. Сам факт зйомки під час перевірки документів чи зупинки авто такою межею не є.
Посвідчення і жетон: дві різні норми
Найчастіша помилка — ставити знак рівності між службовим посвідченням і нагрудним знаком. Закон їх розрізняє, і різниця принципова.
Щодо посвідчення стаття 18 вимагає лише пред’явлення для ознайомлення без випускання з рук. Про технічні засоби там жодного слова. Щодо спеціального жетона частина третя статті 20 Закону «Про Національну поліцію» написана жорсткіше: поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати жетон, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів.
Це означає: закривати жетон долонею, повертатися спиною спеціально щоб сховати номер, вимагати прибрати телефон саме від жетона — уже порушення окремої норми. Для оперативників і негласних заходів закон робить виняток: якщо наявність знака заважає негласній слідчій дії, його можна не демонструвати. У звичайній патрульній зупинці такого винятку немає.
| Об’єкт фіксації | Обов’язок поліцейського | Право громадянина на зйомку | Типовий ризик конфлікту |
|---|---|---|---|
| Службове посвідчення | Показати для ознайомлення, не віддаючи з рук | Не заборонено, але зручних умов можуть не дати | Документ прикривають рукою або швидко ховають |
| Спеціальний жетон (нагрудний знак) | Не приховувати і не заважати технічній фіксації | Прямо захищене законом | Знак знято, перевернуто або закрито курткою |
| Дії поліцейського в публічному місці | Не перешкоджати зйомці без законної підстави | Дозволено, якщо не заважає службі | Вимога «вимикай камеру» без посилання на норму |
| Документи громадянина | Прочитати і зафіксувати дані за наявності підстав зі статті 32 | Окремого права поліції фотографувати бланк немає | Знімок прав чи техпаспорта «про запас» |
Дані в таблиці зіставлені з текстами статей 18, 20 і 32 Закону «Про Національну поліцію» на порталі zakon.rada.gov.ua та з офіційною позицією патрульної поліції щодо форми ознайомлення з посвідченням.
Зйомка під час воєнного стану
Воєнний стан не скасовує статтю 18 і не вводить окремої заборони фотографувати посвідчення. Обмеження стосуються інших речей: зйомки військових об’єктів, фортифікацій, переміщення техніки, роботи блокпостів у режимі, який може розкривати оборону. Вимога прибрати камеру біля режимного об’єкта чи на блокпосту може бути законною, якщо йдеться про охорону інформації з обмеженим доступом, а не про приховування прізвища патрульного.
У звичайній міській зупинці авто, перевірці документів на вулиці чи складанні протоколу загальна логіка не змінюється. Представник держави виконує публічні функції. Громадянин має право фіксувати цю взаємодію, якщо не хапає поліцейського за форму, не загороджує огляд і не створює небезпеки.
Окремо стоїть зйомка слідчих дій, оперативних заходів і території ізоляторів. Там режим інший. Службове посвідчення слідчого під час негласної дії взагалі може не демонструватися. Плутати патрульного на перехресті зі співробітником, який проводить операцію, не варто.
Як фіксувати дані, якщо посвідчення не дають зняти
У правозахисній і адвокатській практиці найстійкіший алгоритм — не боротися за ідеальний кадр документа, а зібрати ідентифікацію кількома способами одночасно. Номер жетона читається з відстані і його зйомку закон захищає окремо. Прізвище, посаду і звання поліцейський зобов’язаний назвати вголос: їх можна повторити на відео. Номер патрульного авто, позивний, час і місце теж стають частиною доказової картини.
Якщо текст посвідчення видно лише кілька секунд, достатньо продиктувати його на запис: «бачу прізвище Петренко, спеціальне звання сержант поліції, посада інспектор…». Такий звуковий ряд разом із відео жетона часто цінніший за розмитий кадр пластику, знятий під кутом.
Відбирати телефон, вимагати видалити файл чи застосовувати силу лише через спробу зняти відкритий документ — уже інша правова площина. Це може кваліфікуватися як перевищення повноважень або незаконне вилучення майна. Скарга йде до підрозділу внутрішньої безпеки, на лінію 102, до Державного бюро розслідувань — залежно від тяжкості.
Типові помилки
- Вважати, що поліцейський «зобов’язаний дати посвідчення на фото». Такого обов’язку в законі немає. Є обов’язок показати документ для ознайомлення. Спроба вирвати посвідчення з рук сама по собі створює склад правопорушення.
- Плутати посвідчення з жетоном. Жетон захищений прямою забороною перешкоджати технічній фіксації. Посвідчення — ні. Хто фокусується лише на пластиковій картці й ігнорує номер на грудях, втрачає найпростіший законний спосіб ідентифікації.
- Погоджуватися на фразу «знімати заборонено, це персональні дані». Для посадових повноважень поліцейського ця формула суперечить статті 5 Закону «Про захист персональних даних». Варто спокійно назвати норму і продовжити зйомку дій, а не сперечатися про юридичні терміни на підвищених тонах.
- Вимикати камеру після першої вимоги без підстави. Вимога припинити зйомку має спиратися на конкретну норму: режимний об’єкт, слідча дія, реальна перешкода службі. Голе «я не дозволяю» такою нормою не є.
- Публікувати знімок посвідчення з агресивним підписом. Законна фіксація службових дій і поширення матеріалу з погрозами — різні речі. Друге вже може мати ознаки кримінального правопорушення, навіть якщо перше було правомірним.
Коли відмова показати посвідчення вже незаконна
Поліцейський не може повністю відмовити в пред’явленні документа, пославшись на «секретність патрулювання» чи «воєнний стан» у центрі міста. Якщо людина просить показати посвідчення, а у відповідь чує лише «я в формі, цього досить», норма статті 18 не виконана. Форма і жетон ідентифікують належність до поліції, але закон окремо вимагає назвати прізвище, посаду, звання і показати посвідчення.
Винятки вузькі. Негласні слідчі дії, робота в цивільному під прикриттям, окремі завдання спецпідрозділів. Патрульний, інспектор реагування, поліцейський на блокпосту в населеному пункті під ці винятки зазвичай не підпадає. Відмова показати документ фіксується на відео разом із часом, місцем і номером жетона — цього достатньо для скарги.
У нашій практиці розбору дорожніх зупинок найчастіше спрацьовує не ідеальне фото посвідчення, а зв’язка: відео всієї розмови, номер жетона великим планом і прізвище, назване самим поліцейським у кадр.
Що відбувається з телефоном і записом
Телефон громадянина — його власність. Поліція не має загального права переглядати галерею чи видаляти файли «бо там наше посвідчення». Огляд вмісту телефону можливий лише в межах процесуальних дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, а не під час звичайної перевірки документів.
Сам запис взаємодії з поліцією в публічному місці суди неодноразово приймали як доказ у справах про адміністративні правопорушення. Стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволяє використовувати фактичні дані, отримані законним шляхом. Відео з телефона таким шляхом є, якщо його зроблено відкрито і без втручання в службові дії.
Зворотний бік симетрії: поліцейський має право вести власну фіксацію бодикамерою. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у 2025 році підтвердив, що запис із портативного відеореєстратора під час виконання службових обов’язків може бути допустимим доказом навіть без окремого попередження особи. Громадянин знімає поліцію, поліція знімає громадянина. Обидва процеси мають законне підґрунтя, але з різними джерелами повноважень.
Як скаржитися, якщо документ сховали або заборонили зйомку
Скарга має бути конкретною. Дата, час, місце, номер жетона, прізвище, якщо його назвали, короткий опис: відмовили в ознайомленні з посвідченням, закрили жетон, вимагали вимкнути камеру без посилання на норму. Додається відео або хоча б скрін із таймкодом.
Адресати різні. Дисциплінарне реагування — керівник підрозділу і управління внутрішньої безпеки Національної поліції. Якщо є ознаки злочину (вилучення телефону, застосування сили без підстав) — Державне бюро розслідувань. Паралельно можна звернутися на урядову гарячу лінію і до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Для дорожніх спорів окремий канал — оскарження постанови в суді з клопотанням долучити відео.
Чим спокійніший тон на місці, тим важче потім пояснити «агресію громадянина» як причину відмови показати документ. Закон не вимагає чемності від поліцейського в побутовому сенсі, але вимагає виконання статті 18. Закон не вимагає від громадянина юридичної лекції на узбіччі, але дає право збирати інформацію про того, хто застосовує владу від імені держави.
Найстійкіша позиція на 2026 рік залишається простою: посвідчення можна фотографувати, якщо його вже показали; змусити тримати його під об’єктивом не можна; жетон знімати можна і заважати цьому не мають права.
Ця рамка не замінює консультацію адвоката в конкретній справі, особливо якщо вже складено протокол або вилучено телефон. Вона дає орієнтир, яким можна користуватися ще до того, як розмова на узбіччі перетвориться на конфлікт без предмету.
