Міжбюджетні трансферти становлять основний інструмент горизонтального та вертикального вирівнювання фінансових можливостей різних рівнів бюджетної системи України. Вони забезпечують безоплатну і безповоротну передачу коштів між державним і місцевими бюджетами, а також між самими місцевими бюджетами, щоб компенсувати диспропорції в податковій спроможності територій і гарантувати виконання делегованих державою повноважень. Станом на 2026 рік чинна редакція Бюджетного кодексу чітко визначає чотири основні види таких трансфертів: базову дотацію, субвенції, реверсну дотацію та додаткові дотації.
Ці механізми працюють у комплексі. Базова та реверсна дотації виконують функцію вирівнювання податкоспроможності, субвенції спрямовуються на чітко визначені цілі, а додаткові дотації компенсують втрати доходів або додаткові витрати, пов’язані з особливими обставинами, зокрема з наслідками збройної агресії. Розуміння відмінностей між цими видами дозволяє органам місцевого самоврядування точніше планувати бюджети, а громадянам — краще усвідомлювати, звідки надходять кошти на освіту, медицину та соціальний захист.
Міжбюджетні трансферти — це кошти, які один бюджет передає іншому безоплатно і безповоротно. Таке визначення закріплене в пункті 32 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України. Вони є четвертою складовою доходів бюджету поряд із податковими, неподатковими надходженнями та доходами від операцій із капіталом. Без цього інструменту неможливо забезпечити відносно рівний рівень публічних послуг у громадах із різною економічною базою.
Правовою основою регулювання залишається Бюджетний кодекс України (статті 96–103 та 101). Після реформи 2015 року система перейшла від дотації вирівнювання до більш прозорого механізму базової та реверсної дотацій, який базується на індексі податкоспроможності. Цей підхід зберігається і в 2026 році з певними особливостями для територій, що постраждали від бойових дій.
Основні види міжбюджетних трансфертів за статтею 96 Бюджетного кодексу
Частина перша статті 96 Бюджетного кодексу України встановлює чотири види міжбюджетних трансфертів:
- базова дотація — трансферт із державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій;
- субвенції — міжбюджетні трансферти, що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про їх надання;
- реверсна дотація — кошти, які місцеві бюджети передають до державного бюджету для того ж горизонтального вирівнювання;
- додаткові дотації.
Цей поділ є вичерпним для відносин між державним і місцевими бюджетами. Між самими місцевими бюджетами стаття 101 кодексу допускає окремі види субвенцій і дотацій, зокрема на утримання об’єктів спільного користування.
Базова дотація: призначення та порядок розрахунку
Базова дотація спрямована на підтримку місцевих бюджетів, у яких індекс податкоспроможності нижчий за 0,9. Індекс податкоспроможності — це коефіцієнт, що показує співвідношення надходжень податку на доходи фізичних осіб (а для обласних бюджетів — також податку на прибуток підприємств) на одного мешканця порівняно із середнім показником по країні (крім Києва та Севастополя).
Якщо індекс перебуває в діапазоні 0,9–1,1, вирівнювання не проводиться. Якщо він менший за 0,9, держава надає базову дотацію в розмірі 80 відсотків суми, необхідної для досягнення рівня 0,9. Розрахунок здійснюється на основі прогнозованих надходжень попереднього року та чисельності населення з урахуванням внутрішньо переміщених осіб.
У 2026 році обсяг базової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам становить близько 30,8 млрд грн. Її отримують понад тисячу місцевих бюджетів, переважно територіальних громад із нижчою податковою базою.
Механізм є автоматичним і прозорим: дані надходять від Державної податкової служби, Держстату та Міністерства соціальної політики. Це зменшує суб’єктивність порівняно з попередньою системою дотації вирівнювання.
Реверсна дотація як зворотний бік вирівнювання
Реверсна дотація — дзеркальний інструмент. Її сплачують місцеві бюджети, у яких індекс податкоспроможності перевищує 1,1. Частина «надлишкових» надходжень (зазвичай 50 відсотків від суми, що перевищує рівень 1,1) спрямовується до державного бюджету і далі використовується для фінансування базової дотації іншим громадам.
У 2026 році реверсна дотація не стягується з бюджетів територіальних громад, території яких включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, якщо для них не визначено дату завершення бойових дій. Це важлива норма, яка захищає громади, що зазнали найбільших втрат.
На практиці найбільшими платниками реверсної дотації залишаються економічно сильні громади Дніпропетровської, Київської, Львівської та Полтавської областей. Такий підхід забезпечує горизонтальну справедливість без повного вилучення стимулів до розвитку власної податкової бази.
Субвенції: цільовий характер і основні напрями
Субвенції відрізняються від дотацій обов’язковим цільовим призначенням. Кошти не можуть бути використані на інші потреби. Порядок і умови їх надання визначає Кабінет Міністрів України.
Основні види субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам у 2026 році включають:
- освітню субвенцію (найбільша за обсягом, спрямовується на оплату праці педагогічних працівників);
- субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;
- субвенцію на підготовку та реалізацію публічних інвестиційних проєктів;
- субвенції на охорону здоров’я та окремі медичні заходи;
- субвенцію на харчування дітей;
- інші субвенції, передбачені законом про Державний бюджет.
Після отримання субвенції місцевий бюджет зобов’язаний використати її строго за призначенням і звітувати. Нецільове використання кваліфікується як порушення бюджетного законодавства і тягне відповідальність.
Додаткові дотації та їх роль у сучасних умовах
Додаткові дотації виконують компенсаційну функцію. Серед них найважливішими є:
- додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів унаслідок надання державою податкових пільг;
- додаткова дотація на здійснення переданих із державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я;
- додаткова дотація на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях, що зазнали негативного впливу збройної агресії.
У 2026 році остання категорія має особливо велике значення. Її обсяг перевищує 30 млрд грн і розподіляється з урахуванням фактичних втрат надходжень від ПДФО, податку на нерухомість, плати за землю та єдиного податку. Це дозволяє підтримувати життєздатність громад, які втратили значну частину податкової бази.
| Вид трансферту | Напрям руху коштів | Цільовий характер | Основна функція |
|---|---|---|---|
| Базова дотація | Державний → місцевий | Ні | Вирівнювання податкоспроможності (індекс < 0,9) |
| Реверсна дотація | Місцевий → державний | Ні | Вилучення «надлишку» (індекс > 1,1) |
| Субвенції | Переважно державний → місцевий | Так | Фінансування конкретних програм і заходів |
| Додаткові дотації | Державний → місцевий | Частково | Компенсація втрат і додаткових витрат |
Дані таблиці сформовані на основі положень статей 96–97 Бюджетного кодексу України та показників Державного бюджету на 2026 рік (інформація Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів).
Трансферти між місцевими бюджетами
Окрім відносин із державним бюджетом, місцеві ради можуть передбачати міжбюджетні трансферти між собою. Найчастіше це субвенції на утримання об’єктів спільного користування (дороги, лікарні, школи, що обслуговують кілька громад) або на ліквідацію негативних наслідків діяльності таких об’єктів. Також можливі дотації та інші субвенції за рішенням відповідних рад.
Цей інструмент особливо актуальний для громад, що входять до однієї агломерації або спільно користуються інфраструктурою. Умови надання визначаються угодами між органами місцевого самоврядування.
Практичні аспекти для органів місцевого самоврядування у 2026 році
Для фінансових служб громад важливо чітко розрізняти джерела надходжень. Базова дотація і додаткові дотації збільшують загальний фонд і можуть використовуватися більш гнучко (з урахуванням обмежень бюджетного законодавства). Субвенції ж вимагають окремого обліку та звітності.
При складанні проєкту місцевого бюджету необхідно враховувати затверджені в законі про Державний бюджет обсяги трансфертів і додатки до нього. Будь-які зміни в процесі виконання бюджету можливі лише в межах передбачених процедур перерозподілу.
В умовах продовження воєнного стану особливу увагу слід приділяти додатковим дотаціям для територій, що зазнали негативного впливу. Правильне і своєчасне подання даних про фактичні надходження дозволяє громаді отримати належний обсяг підтримки.
Система міжбюджетних трансфертів в Україні продовжує еволюціонувати. Горизонтальне вирівнювання через базову та реверсну дотації створює стимули до нарощування власної податкової бази, тоді як субвенції та додаткові дотації забезпечують виконання загальнодержавних пріоритетів і підтримку найбільш вразливих територій. Точне знання особливостей кожного виду дозволяє ефективніше управляти місцевими фінансами і забезпечувати стабільне надання публічних послуг.
