Олександр Семенович Зеленський народився 23 грудня 1947 року в Кривому Розі й прожив усе свідоме життя в ритмі промислового міста, де залізна руда диктує правила. Доктор технічних наук, професор, багаторічний завідувач кафедри інформатики, він спеціалізується на автоматизації геолого-маркшейдерського забезпечення гірничих робіт. Його дослідження допомогли точніше рахувати запаси руди, моделювати кар’єри та керувати видобутком на великих комбінатах.

Родина Зеленських має глибоке єврейське коріння з трагічними сторінками Голокосту та героїчним досвідом Другої світової війни. Батько майбутнього вченого, Семен Іванович, воював у складі 57-ї гвардійської стрілецької дивізії й пізніше служив у міліції. Сам Олександр Семенович став одним із тих, хто переніс точні науки в практику гірничої промисловості України та Монголії, а його син Володимир згодом очолив державу.

Сьогодні, у віці 78 років, він залишається постаттю, яка поєднує радянську інженерну школу з сучасними інформаційними технологіями. Його шлях — це тиха, але послідовна робота над алгоритмами, моделями поверхні кар’єрів і системами планування видобутку, що й досі впливають на роботу гірничо-збагачувальних комбінатів.

Коріння родини та дитинство в післявоєнному Кривому Розі

Кривий Ріг кінця 1940-х жив у тіні війни й одночасно будував майбутнє на залізній руді. У родині ветерана Семена Івановича Зеленського, який пройшов фронт командиром мінометного взводу, а потім стрілецької роти, 23 грудня 1947 року народився син Олександр. Дід і троє братів батька загинули під час Голокосту, тож пам’ять про втрати стала частиною сімейної історії. Семен Іванович після війни служив у органах внутрішніх справ і дослужився до високих посад у карному розшуку Кривого Рогу.

Хлопець ріс у середовищі, де дисципліна й повага до праці були не гаслами, а щоденною нормою. Промислове місто з його шахтами, кар’єрами та комбінатами формувало світогляд покоління, яке бачило в техніці інструмент відновлення країни. Олександр рано виявив схильність до точних наук — математика й фізика давалися легко, а цікавість до того, як працюють складні системи, пізніше визначила весь професійний шлях.

Єврейське походження родини в умовах радянської дійсності накладало свої обмеження, але водночас виховувало стійкість і прагнення до освіти. Батьки не шукали легких шляхів, і син успадкував цю рису — наполегливість і вміння глибоко занурюватися в предмет.

Освіта та перші кроки в науці

У 1972 році Олександр Семенович з відзнакою закінчив електротехнічний факультет Криворізького гірничорудного інституту. Спеціальність, пов’язана з автоматизацією, виявилася точною відповіддю на запити промисловості. Кар’єри Кривбасу потребували не просто техніків, а людей, здатних переводити геологічні дані в зрозумілі для управління цифри й моделі.

Робота на місцях швидко показала, наскільки важливим є точний підрахунок запасів руди. Традиційні методи були повільними й часто неточними. Молодий спеціаліст почав шукати способи автоматизувати ці процеси. У 1983 році він захистив кандидатську дисертацію в Московському гірничому інституті на тему «Автоматизований підрахунок запасів залізорудних родовищ в АСУ кар’єром». Спеціальність — маркшейдерія. Це був серйозний крок: радянська наукова школа вимагала не лише теорії, а й практичної цінності результатів.

Після захисту кар’єра розвивалася в Кривому Розі. Він поєднував викладання з дослідницькою роботою, поступово переходячи від інженерних задач до створення цілісних інформаційних систем. Досвід роботи з реальними кар’єрами дав розуміння, що моделі мають бути не абстрактними, а придатними для щоденного використання маркшейдерами й геологами.

Докторська дисертація та науковий доробок

Кульмінацією наукового шляху стала докторська дисертація 2003 року. У Національному гірничому університеті в Дніпрі Олександр Семенович захистив роботу «Методологічні основи маркшейдерського забезпечення планування та обліку видобутку в інформаційній системі управління рудним кар’єром». Це дослідження узагальнило роки практичної роботи й запропонувало системний підхід до автоматизації.

Основні напрями його досліджень охоплюють маркшейдерію, рудничну геологію, моделювання родовищ і кар’єрів, розробку програмного забезпечення для гірничо-збагачувальних комбінатів. Він активно використовував математичні інструменти — B-сплайни та NURBS-поверхні — для точного опису рельєфу кар’єрів і побудови ізоліній якісних показників руди. Такі методи дозволяють автоматично коригувати розрахунки свердловинних зарядів і швидше оцінювати запаси.

За роки роботи вийшло понад 140 наукових публікацій, він є співавтором чотирьох монографій. Серед тем — автоматизація підрахунку запасів, моделювання поверхні кар’єра, створення програм для корегувальних розрахунків. Багато робіт виконувалися у співавторстві з колегами з Криворізького технічного університету та Національного гірничого університету. Результати впроваджувалися на Інгулецькому, Новокриворізькому та інших комбінатах Кривбасу.

Його системи допомагали не просто «рахувати руду», а робити процес видобутку більш прогнозованим і менш витратним — саме те, чого потребувала промисловість у перехідні 1990–2000-ті роки.

Робота в Монголії та стела в Ерденеті

Окремий і яскравий етап — співпраця з монгольським містом Ерденет. Там будували один із найбільших у світі мідно-молібденових гірничо-збагачувальних комбінатів. Олександр Семенович брав участь у створенні автоматизованої системи управління для цього підприємства. За різними свідченнями, співпраця тривала багато років, а сім’я прожила в Ерденеті близько чотирьох років, коли син Володимир був маленьким і навіть закінчив там перший клас.

Місцеві фахівці високо оцінили внесок українського науковця. У місті встановили невелику пам’ятну стелу на його честь. Сам Олександр Семенович не любить, коли про це говорять публічно, але факт залишається: для монгольських колег він став символом професійної допомоги й високої кваліфікації. Клімат Монголії виявився важким для дружини Римми Володимирівни, тож родина згодом повернулася до Кривого Рогу.

Цей період показав, наскільки універсальними були розробки криворізького вченого. Методи, відпрацьовані на залізорудних кар’єрах України, успішно адаптувалися до інших корисних копалин і геологічних умов.

Викладацька діяльність і кафедра

З 1995 року Олександр Семенович очолює кафедру інформатики та інформаційних технологій (пізніше — інформатики та прикладного програмного забезпечення) Криворізького економічного інституту, який увійшов до складу Державного університету економіки і технологій. Кафедра готує фахівців зі спеціальності «Програмне забезпечення систем». Він також входить до спеціалізованих вчених рад у Дніпрі та Кривому Розі.

Викладання для нього — не додаток до науки, а продовження досліджень. Студенти отримують не лише теорію програмування, а й розуміння того, як алгоритми працюють у реальній промисловості. Підручники та навчальні посібники з розробки програмного забезпечення на мові C#, які він готував разом із колегами, стали практичним інструментом для поколінь студентів.

Навіть у поважному віці він залишався активним учасником наукових конференцій і продовжував публікувати роботи, пов’язані з моделюванням і автоматизацією.

Особисте життя та родина

Дружина — Римма Володимирівна Зеленська, 1950 року народження, інженер за освітою з великим трудовим стажем. Подружжя прожило разом десятиліття, розділивши і монгольський період, і повсякденне життя в Кривому Розі. Син Володимир народився 25 січня 1978 року. Батьки виховували його в інтелігентному середовищі, де освіта й самостійність цінувалися високо. Відомо, що вони були досить вимогливими, але водночас підтримували сина в його творчих починаннях.

Після того, як Володимир став президентом, інтерес до батьків різко зріс. Олександр Семенович і Римма Володимирівна продовжують жити в Кривому Розі у звичайній квартирі. Син неодноразово пропонував переїзд, але вони обирали звичне середовище. Сам професор уникає публічності й рідко дає коментарі пресі.

У 2020 році навколо можливого призначення йому державної стипендії спалахнув короткий скандал, після якого він публічно заявив, що особисто нічого не потребує. У 2023 році Кабінет Міністрів усе ж призначив довічну стипендію за видатні заслуги у сфері вищої освіти серед понад сотні інших науковців.

Науковий стиль і практична цінність досліджень

Олександр Семенович ніколи не гнався за гучними теоріями заради теорій. Його роботи завжди прив’язані до конкретних завдань гірничої промисловості: як швидше й точніше порахувати запаси, як побудувати цифрову модель кар’єра, як автоматично скоригувати заряд свердловини. Використання сучасних математичних поверхонь (NURBS, B-сплайни) дозволило перейти від ручних креслень до гнучких цифрових моделей, які можна швидко оновлювати за новими даними буріння.

Такі підходи особливо цінні в умовах, коли якість руди змінюється по площі й глибині, а помилка в підрахунках коштує мільйони. Системи, над якими він працював, допомагали маркшейдерам і геологам приймати рішення швидше й з меншим ризиком. Частина розробок знайшла застосування не лише в Україні, а й на монгольському комбінаті.

Для студентів і молодих дослідників його приклад показує, що справжня цінність технічної науки вимірюється не кількістю формул, а тим, наскільки результати змінюють роботу людей на виробництві.

Місце в історії Кривого Рогу та української науки

Кривий Ріг дав Україні багатьох інженерів і науковців, але Олександр Семенович Зеленський займає особливе місце. Він представляє покоління, яке отримало класичну радянську інженерну освіту, а потім зуміло адаптувати її до умов незалежної України й цифрової епохи. Його кафедра стала одним із центрів підготовки програмістів у промисловому регіоні, де такі фахівці завжди були потрібні.

Водночас його біографія нагадує про складну долю єврейських родин України XX століття — від Голокосту до післявоєнного відродження через освіту й працю. Тиха, послідовна робота професора контрастує з публічною роллю сина, але саме така робота створює той фундамент, на якому тримається будь-яка країна.

Нині, коли Олександру Семеновичу виповнюється 78, його ім’я продовжує з’являтися в наукових публікаціях і університетських звітах. Він залишається прикладом того, як глибока професійна компетентність і особиста скромність можуть співіснувати в одній людині. Його системи й методи досі допомагають точніше «читати» надра Кривбасу, а студенти, яких він навчав, несуть ці знання далі — у нові проекти й нові технології.