Батьки-вихователі — це подружжя або окрема особа, яка не перебуває в шлюбі і взяла на виховання та спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячому будинку сімейного типу. Статус виникає після рішення органу опіки та піклування і укладення відповідного договору. Ці люди стають законними представниками вихованців і діють як опікуни чи піклувальники без спеціальних повноважень.
На відміну від усиновлювачів, батьки-вихователі не набувають повних прав і обов’язків біологічних батьків: діти зберігають свій статус і можуть бути усиновлені пізніше. Водночас вони несуть повну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців до 18 років (або до закінчення навчання, але не довше 23 років). Станом на середину 2026 року в Україні функціонувало понад 1300 таких сімей, у яких виховувалися майже 9 тисяч дітей.
Роль вимагає готовності до постійної роботи з групою дітей різного віку та досвіду, регулярного підвищення кваліфікації і співпраці з органами опіки. Держава забезпечує грошове забезпечення, соціальний супровід і певні житлові гарантії, проте основний тягар щоденної турботи лягає на самих батьків-вихователів.
Хто такі батьки-вихователі за законом
Визначення закріплене в статті 256-6 Сімейного кодексу України та в Положенні про дитячий будинок сімейного типу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року (з численними змінами, зокрема у 2025 році). Батьки-вихователі — це особи, які створюють окрему сім’ю, що бере на виховання і спільне проживання щонайменше п’ять дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у такій сім’ї разом із рідними не перевищує десяти.
Метою створення ДБСТ є забезпечення дітям сімейного оточення замість інституційного закладу. Діти влаштовуються на підставі рішення органу опіки та піклування. Батьки-вихователі несуть обов’язки з виховання і розвитку, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу, і є законними представниками вихованців у всіх установах та організаціях.
Важливий нюанс: одна особа чи подружжя можуть створити ДБСТ, але статус прив’язаний саме до форми з мінімум п’ятьма вихованцями. Педагогічна освіта не обов’язкова — достатньо пройти обов’язковий курс підготовки. На практиці серед батьків-вихователів зустрічаються люди різних професій: від соціальних працівників і лікарів до слюсарів і директорів підприємств.
Чим ДБСТ відрізняється від прийомної сім’ї та опіки
Форми сімейного виховання часто плутають, хоча вони мають чіткі межі за кількістю дітей, тривалістю і умовами. Прийомна сім’я бере від однієї до чотирьох дітей-сиріт чи позбавлених батьківського піклування. Опіка чи піклування зазвичай встановлюється над однією дитиною (частіше родичами) і діє до повноліття. ДБСТ вимагає мінімум п’яти вихованців і орієнтоване на довготривале спільне проживання.
Ні батьки-вихователі, ні прийомні батьки не набувають повних батьківських прав, як усиновлювачі. Діти зберігають статус і можуть підтримувати контакти з біологічними родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам. Водночас батьки-вихователі мають сприяти пріоритетному праву вихованців на усиновлення.
| Критерій | Батьки-вихователі (ДБСТ) | Прийомні батьки | Опікуни / піклувальники |
|---|---|---|---|
| Кількість дітей | Не менше 5 вихованців, загалом до 10 з рідними | Від 1 до 4 вихованців | Зазвичай 1–2, часто родичі |
| Правове представництво | Законні представники без спецповноважень | Законні представники | Законні представники |
| Тривалість | До 18 років (до 23 при навчанні) | До 18 років (до 23 при навчанні) | До повноліття або закінчення навчання |
| Житло | Позачергове обладнане житло для потреб ДБСТ | Зазвичай власне | Зазвичай власне |
| Статус дитини | Зберігається, можливе усиновлення | Зберігається, можливе усиновлення | Зберігається |
Джерело: Сімейний кодекс України, Положення про дитячий будинок сімейного типу (постанова КМУ № 564), dity.gov.ua.
Якщо сім’я готова взяти групу з п’яти і більше дітей і має відповідні умови — це шлях ДБСТ. Для однієї-двох дітей частіше обирають прийомну сім’ю або опіку. Змішувати форми не можна: кожна має свій договір і процедуру.
Вимоги до кандидатів і хто не може стати батьками-вихователями
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні працездатні особи. Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не може бути нижчим за прожитковий мінімум для відповідних груп. У 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.
Обов’язкове проходження курсу підготовки (для кандидатів) і підвищення виховного потенціалу раз на два роки. Вік враховують так, щоб на момент досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку вихованці досягли повноліття. В окремих випадках ДБСТ може функціонувати після пенсійного віку батьків, але не більше п’яти років і за згодою сторін.
Не можуть бути батьками-вихователями особи, зазначені в статті 212 Сімейного кодексу України: визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; позбавлені батьківських прав; у яких раніше було скасовано усиновлення, опіку чи діяльність прийомної сім’ї / ДБСТ з їхньої вини; які мають судимість за тяжкі злочини, особливо проти дітей; які вчиняли домашнє насильство. Інтереси кандидатів не повинні суперечити інтересам дитини.
На практиці служби у справах дітей також оцінюють психологічну готовність, житлові умови і здатність створити безпечне середовище. Наявність власних дітей не є перешкодою, але загальна кількість не повинна перевищувати десяти.
Як створити дитячий будинок сімейного типу: основні кроки
Процес починається зі звернення до служби у справах дітей за місцем проживання. Там консультують щодо вимог, переліку документів і процедури. Заяву про взяття на облік кандидатів можна подати також через портал «Дія».
Далі йде перевірка документів, обстеження житлових умов і направлення на навчання в регіональний центр соціальних служб. Після успішного проходження навчання орган опіки та піклування (районна державна адміністрація, виконавчий орган міської чи селищної ради) ухвалює рішення про створення ДБСТ. Між батьками-вихователями та органом укладається договір про організацію діяльності.
Діти влаштовуються протягом 12 місяців з дня створення. Для кожної дитини потрібна згода, якщо вона досягла віку і рівня розвитку, коли може висловити думку. Орган опіки надає необхідні документи на дитину. ДБСТ комплектується з урахуванням віку дітей і батьків.
З практики багатьох сімей відомо, що підготовка документів і навчання займають кілька місяців, а реальне влаштування дітей залежить від наявності відповідних кандидатів у регіоні. Варто одразу уточнювати актуальні строки і пакет документів у своїй громаді, бо регіональні нюанси існують.
Грошове забезпечення та підтримка у 2026 році
З 1 січня 2026 року грошове забезпечення батькам-вихователям (і прийомним батькам) розраховується за новою формулою згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1241 від 1 жовтня 2025 року. Базова сума — 2,5 прожиткових мінімуми за першу дитину (у 2026 році це 8320 грн). За кожну наступну дитину без інвалідності — 1,5 прожиткових мінімуми (4992 грн). За дитину з інвалідністю — 2 прожиткових мінімуми (6656 грн), за дитину з інвалідністю підгрупи А — 3,5 прожиткових мінімуми (11648 грн).
Виплата призначається кожному з батьків-вихователів і не залежить від пенсії, аліментів, стипендії чи іншої допомоги, яку отримує дитина. Єдиний соціальний внесок сплачується з цього забезпечення за рахунок державного бюджету, що зараховується до страхового стажу. Призначення і виплату здійснюють органи Пенсійного фонду України. Інформацію про нарахування можна переглядати в особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ або в мобільному застосунку.
Окрім грошового забезпечення, на дітей виплачується державна соціальна допомога. Для потреб ДБСТ може надаватися обладнане житло в позачерговому порядку, а також земельна ділянка чи транспортний засіб за згодою сторін. Батьки-вихователі мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих) згідно зі статтею 186-1 КЗпП.
На практиці суми відчутно зросли порівняно з попередньою системою «один прожитковий мінімум на дитину». Проте витрати на утримання великої групи дітей (харчування, одяг, навчання, медичні потреби) залишаються значними, тому підтримка від громади і соціальних служб часто критично важлива.
Права, обов’язки та межі відповідальності
Батьки-вихователі мають право захищати права та інтереси дітей як опікуни без спеціальних повноважень; звертатися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав біологічних батьків або про скасування усиновлення; самостійно визначати способи виховання з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки; отримувати грошове забезпечення і соціальну допомогу.
Обов’язки включають створення належних умов для всебічного розвитку, піклування про здоров’я, фізичний, психічний і моральний розвиток, забезпечення навчання і підготовку до праці та самостійного життя. Вони представляють інтереси дітей в установах і організаціях, сприяють пріоритетному праву на усиновлення і не створюють перешкод цьому праву. Невиконання умов договору може стати підставою для перегляду рішення про функціонування ДБСТ.
Батьки-вихователі виконують обов’язки до досягнення дітьми 18 років, а щодо тих, хто навчається, — до закінчення навчання (але не довше 23 років), навіть якщо дитина проживає окремо. Права не можна використовувати всупереч інтересам дитини.
Згідно з відгуками спеціалістів і сімей, найбільші складнощі виникають не стільки в юридичних питаннях, скільки в щоденній адаптації дітей з різним досвідом травм, узгодженні правил у великій групі і балансі між турботою та підготовкою до самостійності. Регулярний соціальний супровід допомагає вирішувати ці завдання.
Типові помилки та складні ситуації
Поширена помилка — вважати, що батьки-вихователі мають такі самі права, як усиновлювачі, і дитина юридично стає «своєю». Це не так: статус дитини зберігається. Інша помилка — ігнорувати обов’язок сприяти усиновленню або пропускати обов’язкове підвищення кваліфікації раз на два роки. Це може призвести до розірвання договору.
Багато хто недооцінює масштаби роботи з групою з п’яти і більше дітей. Різниця у віці, стан здоров’я, попередній досвід (зокрема інституційний) вимагають різних підходів. Складні ситуації виникають при конфліктах між дітьми, потребі в спеціалізованій медичній чи психологічній допомозі, а також при зміні складу сім’ї (вихід однієї дитини і влаштування іншої).
Якщо щось іде не так — наприклад, погіршуються умови проживання, виникають скарги або батьки не справляються — орган опіки може ініціювати перевірку і перегляд рішення. У таких випадках важлива відкрита комунікація з соціальним працівником і своєчасне звернення за підтримкою. Багато сімей відзначають, що раннє залучення фахівців допомагає уникнути кризи.
Соціальний супровід і коли варто звертатися до фахівців
Соціальний супровід ДБСТ є обов’язковим. Його здійснюють центри соціальних служб. Спеціалісти допомагають у адаптації дітей, вирішенні побутових і виховних питань, взаємодії з школами, медичними закладами та органами влади. Регулярні зустрічі та можливість отримати консультацію знижують ризик вигорання батьків.
Звертатися до фахівців варто при перших ознаках складнощів: труднощі з поведінкою дитини, конфлікти в групі, погіршення здоров’я когось із членів сім’ї, сумніви щодо власних сил чи порушення умов договору. Також корисно консультуватися перед влаштуванням кожної нової дитини, щоб оцінити сумісність і готовність сім’ї.
Держава орієнтується на розвиток сімейних форм виховання замість інституційних закладів. У 2026 році парламентський комітет рекомендував посилити підтримку прийомних сімей і ДБСТ, проаналізувати причини припинення діяльності деяких із них і вдосконалити стандарти соціальних послуг. Для кандидатів це означає, що система поступово стає більш прозорою і орієнтованою на реальні потреби сімей, хоча регіональні відмінності в якості супроводу залишаються.
Батьки-вихователі створюють середовище, де діти отримують досвід сімейного життя, підтримку і можливість розвиватися поза стінами закладу. Успіх залежить від поєднання особистої готовності, дотримання законодавства і регулярної взаємодії з органами підтримки. Якщо розглядаєте цей шлях, почніть з консультації в службі у справах дітей своєї громади — там нададуть актуальну інформацію саме для вашої ситуації.
