Верховний Суд окреслив межі права спадкоємця оскаржувати рішення та правочини щодо майнових прав спадкодавця. Висновок міститься в постанові від 4 серпня 2026 року у справі № 912/3008/25. Спір виник через передачу частини частки у складеному капіталі фермерського господарства.

Обставини спору

Позивачка як спадкоємиця намагалася оскаржити відчуження частки. Вона посилалася на те, що через нього втратила можливість успадкувати відповідне майнове право. Водночас спадкодавець за життя особисто погодився на відчуження, голосував за рішення загальних зборів і підписав акт приймання-передачі. Сама позивачка також брала участь у зборах і підтримала ці рішення.

Судовий захист можливий лише за наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу. Право на оспорення може перейти до спадкоємця, але лише в тому обсязі, в якому воно належало спадкодавцеві. При цьому діють принцип добросовісності та заборона суперечливої поведінки — venire contra factum proprium.

Висновок суду

Оскільки спадкодавець сам погодився на відчуження частки, а позивачка раніше підтримувала відповідні рішення, вона не довела порушення свого права або законного інтересу. Окремо оцінювати належність способу захисту чи законність набуття частки іншою особою не було потреби.

Верховний Суд залишив відмову в позові без змін. Скориговано лише мотивувальну частину рішень попередніх інстанцій. Спадкоємець не може будувати вимоги на позиції, яка прямо суперечить попередній поведінці спадкодавця, якщо саме ця поведінка сформувала відповідні правові наслідки.