Верховний Суд визначив правові наслідки мораторію на задоволення вимог кредиторів, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство згодом скасовано. Висновок міститься в постанові від 6 серпня 2026 року у справі № 908/1902/25.
Спір стосувався нарахування кредитором інфляційних втрат і трьох процентів річних за період, коли в попередній справі про банкрутство формально діяв мораторій.
Як виник спір
Раніше щодо боржника відкрили провадження у справі про банкрутство та ввели мораторій. Апеляційний суд скасував цю ухвалу і відмовив у відкритті провадження.
Кредитор заявив вимоги щодо інфляційних втрат і трьох процентів річних за весь період прострочення, зокрема за час формальної дії мораторію. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у визнанні цих нарахувань за відповідний період. Вони вважали, що подальше скасування ухвали не анулює наслідків мораторію ретроспективно.
Верховний Суд не погодився з таким підходом.
Частина третя статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає: протягом дії мораторію не застосовується індекс інфляції за час прострочення і не нараховуються три проценти річних.
Позиція Верховного Суду
Визначальним став статус судового рішення, на підставі якого ввели мораторій. Скасоване судове рішення не породжує правових наслідків із моменту його ухвалення.
Оскільки ухвалу про відкриття провадження скасували за результатами апеляційного перегляду і прийняли нове рішення про відмову у відкритті провадження, не можна вважати, що введений цією ухвалою мораторій безумовно виключає нарахування сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.
Сама лише формальна дія мораторію за скасованою ухвалою не є достатньою підставою для відмови у нарахуванні інфляційних втрат і трьох процентів річних за цей період.
