Упевненість приваблює, проте між здоровою самооцінкою та надмірним почуттям власної важливості є тонка межа. Люди, які занадто високо оцінюють себе, часто промовляють фрази, що спершу звучать як жарт або прояв упевненості, а згодом псують враження. Про це пише джерело.
На відміну від справді впевнених співрозмовників, такі люди постійно підкреслюють власну значущість, впливовість чи унікальність. У світських розмовах це нерідко звучить зарозуміло і відштовхує.
Які вислови видають надмірну самооцінку
«Я схильний виділятися». Людина з надмірно високою думкою про себе може вважати, що завжди перебуває в центрі уваги і що її помічають усі. Більшість людей зливається з натовпом, якщо не робить чогось надзвичайного. Запам’ятовуються зазвичай не ті, хто намагається всіляко виділитися, а ті, з ким вдалося встановити справжній зв’язок.
«Я маю такий вплив на людей». Упевненість допомагає долати труднощі, але надмірна самооцінка змушує переоцінювати власну чарівність. Фрази про сильний вплив на інших часто сприймають не як упевненість, а як самозакоханість. Навіть якщо людина вважає себе харизматичною, трохи скромності краще впливає на враження.
«Я досить важлива людина». У жартівливій формі це може бути самоіронією. Якщо фразу вимовляють серйозно, реакція інша. Особливо помітно, коли людина отримує владу або корисні знайомства і використовує їх як доказ значущості. Посада чи зв’язки самі по собі не роблять людину важливішою за інших.
«Вони б пропали без мене». Такий вислів може свідчити не лише про завищену самооцінку, а й про знецінення оточення. Неважливо, йдеться про родича чи колегу: твердження, що інші не впоралися б без вас, ставить людину на п’єдестал і применшує внесок інших. Визнання сильних сторін оточення є кращим проявом упевненості.
«Зазвичай я отримую те, що хочу». Твердження може звучати як демонстрація успішності, але створює враження розпещеності. Якщо людині рідко доводилося стикатися з відмовами або працювати заради бажаного, вона могла не навчитися справлятися з розчаруванням. Досвід відторгнення, навпаки, допомагає розвивати стійкість. Постійні хвастощі тим, що людина завжди отримує бажане, радше відштовхують.
«Я знаю, що я фаворит». Знати власну цінність нормально. Постійно підкреслювати перевагу перед іншими вже виглядає як надмірне почуття власної важливості. Жартівливе самовихваляння доречне з близькими друзями. У новому товаристві чи на першому побаченні така фраза справляє не те враження, на яке розраховує людина.
«Мене нелегко замінити». Багатьом хочеться думати, що вони незамінні в дружбі, стосунках, родині чи на роботі. У багатьох ситуаціях роль може виконати хтось інший. Досвід заміни буває болючим, але допомагає краще підготуватися до реального життя. Людина розуміє, що навіть після втрати ролі здатна впоратися і рухатися далі.
«Я не звичайна людина». Кожен має риси, які роблять його унікальним. Це не означає, що потрібно постійно заявляти про власну винятковість. Людина, яка справді вирізняється, не обов’язково це підкреслює. Її особливості помітні й без самовихваляння. Постійні заяви про унікальність створюють враження нещирості та надмірної самовпевненості.
