Верховний Суд роз’яснив межі права учасника товариства на отримання документів про його діяльність. Учасник має право вимагати документи з інформацією про роботу товариства навіть тоді, коли конкретна назва паперу прямо не зазначена у статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Вирішальне значення має зміст документа та його належність до визначених законом категорій.

Такий підхід підтвердив Верховний Суд у постанові від 24 червня 2026 року у справі № 907/1038/25.

Чому виник спір

Учасник товариства звернувся із запитом про надання великого обсягу документів і відомостей щодо господарської діяльності. Він просив банківські документи, договори, дані про зобов’язання та майно, рішення органів управління, фінансову й податкову звітність, аудиторські висновки, інформацію про дивіденди та судові справи.

Товариство фактично не виконало запит. Після цього учасник звернувся до суду. Суди першої та апеляційної інстанцій переважно підтримали його вимоги. Товариство оскаржило рішення до Верховного Суду.

Ключовим питанням стало те, чи є перелік документів у частині першій статті 43 Закону про ТОВ вичерпним.

Що вирішив Верховний Суд

Суд звернув увагу: поряд із конкретно названими документами закон передбачає широкі категорії. Це документи бухгалтерського обліку, звітності, документи, що підтверджують права товариства на майно, а також інші документи, передбачені законодавством, статутом або рішеннями органів товариства.

Сам факт, що певний документ буквально не названий у статті 43 Закону, ще не означає відсутності в учасника права на його отримання. Суд має з’ясувати, чи належить такий документ за своїм змістом до передбачених законом категорій.

Верховний Суд наголосив, що право на інформацію потрібне учаснику і для реалізації інших корпоративних прав. Ненадання відповідних відомостей може порушувати не лише саме право на інформацію, а й ширший комплекс прав учасника товариства.