Право регресу — це право зворотної вимоги особи, яка вже відшкодувала шкоду замість безпосереднього винуватця, стягнути з нього сплачене. У частині першій статті 1191 Цивільного кодексу України це сформульовано прямо: хто відшкодував шкоду, завдану іншою особою, має право регресу до винної особи в розмірі виплаченого, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регрес не з’являється в момент ДТП, дисциплінарного проступку чи судового рішення проти винуватця. Він виникає після фактичної виплати. Доки гроші не пішли потерпілому, витрат, які можна повернути, ще немає, тож і регресного зобов’язання немає.

На практиці зворотна вимога найчастіше зустрічається у страховика після виплати за автоцивілкою, у роботодавця, який заплатив за шкоду працівника, у поручителя чи гаранта, а також у держави після компенсації шкоди від посадових осіб. У кожній із цих ситуацій стеля суми, докази і строк рахуються по-різному.

Що означає право регресу і з якого моменту воно з’являється

Латинське regressus означає зворотний рух. У зобов’язальному праві це рух грошей у зворотному напрямку: спочатку третя особа платить потерпілому, потім вимагає ці кошти від того, чия вина чи чий обов’язок лежали в основі шкоди.

Ключова конструкція така. Є потерпілий, є особа, яка безпосередньо завдала шкоду, і є той, хто за законом відповідає перед потерпілим замість винуватця або разом із ним. Коли відповідальна особа виконує обов’язок, основне деліктне зобов’язання припиняється. На його місці виникає нове, регресне. Кредитором у ньому стає той, хто заплатив (регресант), боржником — винна особа (регресат).

Саме тому наявність рішення, за яким із винуватця стягнуто суму на користь потерпілого, само по собі регресу не створює. Поки це рішення не виконане, у третьої особи немає витрат. Верховний Суд неодноразово фіксував цей поріг: регресний позов заявляють після виплати, а не після ухвалення акта на користь потерпілого.

Розмір вимоги за загальним правилом дорівнює фактично сплаченому відшкодуванню. Збільшити його «за моральні незручності» чи на повну суму збитків потерпілого, якщо заплачено менше, не можна. Зменшити може лише закон: трудове законодавство, спеціальні норми про посадових осіб, умови договору гарантії.

Перебіг позовної давності теж прив’язаний до виплати. Частина шоста статті 261 Цивільного кодексу встановлює: за регресними зобов’язаннями давність починається від дня виконання основного зобов’язання. Загальний строк — три роки. Якщо страховик заплатив 12 березня 2024 року, трирічний строк рахують від цієї дати, а не від дня аварії.

Регрес і суброгація: дві конструкції, які суди не змішують

У страхових спорах ці поняття змішують найчастіше, і ціна помилки — пропущений строк. Суброгація, передбачена статтею 993 Цивільного кодексу, є заміною кредитора в уже існуючому зобов’язанні. Страховик, який виплатив відшкодування за договором майнового страхування, зокрема за КАСКО, вступає в права страхувальника і вимагає від винуватця те, що потерпілий міг би вимагати сам. Нового зобов’язання не виникає.

При регресі переходу прав немає. Старе зобов’язання припиняється виконанням, нове народжується в особи, яка заплатила. Тому для зворотної вимоги страховика за автоцивілкою потрібна спеціальна підстава в законі, а не сам факт виплати. Для суброгації за КАСКО досить виплати і наявності особи, відповідальної за шкоду.

Порівняння складено за статтями 261, 993 і 1191 Цивільного кодексу України та усталеною практикою Верховного Суду щодо розмежування цих конструкцій.

З практики розгляду страхових спорів видно одну й ту саму пастку. Компанія називає позов регресним, хоча після виплати за КАСКО має суброгацію, і відлічує три роки від дати платіжного доручення. Якщо аварія сталася більш ніж за три роки до позову, вимога вже може бути задавненою, навіть коли виплата свіжа. Зворотна помилка теж трапляється: водій вважає, що «строк пішов від ДТП», тоді як за регресом він стартує від виплати і може спливти значно пізніше.

Межі статті 1191 Цивільного кодексу: коли зворотна вимога є і коли її немає

Частина перша статті 1191 дає загальне правило. Далі законодавець звужує або закриває регрес у кількох чутливих ситуаціях.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади і юридичні особи можуть вимагати від особи, винної у кримінальному правопорушенні, кошти, витрачені на лікування потерпілого. Тут потрібен вирок, що набрав законної сили: без встановленої вини регрес за цією нормою не відкривається.

Окремий поріг стоїть для органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду. Держава, яка відшкодувала шкоду від їхніх посадових чи службових осіб, має зворотну вимогу лише якщо в діях цієї особи встановлено склад кримінального правопорушення обвинувальним вироком. Дисциплінарне стягнення чи адміністративний протокол такого права не створюють.

Для інших органів влади правило м’якше. Після відшкодування шкоди від незаконних рішень, дій чи бездіяльності посадової особи держава, АРК або громада можуть звернутися до винної особи в розмірі виплаченого. З цього обсягу виключені виплати, пов’язані з трудовими відносинами, і компенсація моральної шкоди. Тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу чи моральну шкоду, стягнуту з органу, на службовця в порядку регресу не перекладають.

Батьки, усиновлювачі, опікун, піклувальник, а також заклад чи особа, які зобов’язані наглядати за малолітнім, неповнолітнім або недієздатним, після відшкодування шкоди зворотної вимоги до цих осіб не мають. Логіка норми в тому, що їхня відповідальність побудована на власній вині в нагляді, а не на простому заміщенні боржника.

Солідарні заподіювачі шкоди рахуються інакше. Той, хто заплатив потерпілому більше за свою частку, може вимагати з інших відповідну частку. Якщо ступінь вини визначити неможливо, частки визнають рівними. Це вже не класичний регрес «третьої особи до винуватця», а розподіл тягаря між спільно відповідальними.

Автоцивілка з 2025 року: підстави зворотної вимоги страховика та МТСБУ

З 1 січня 2025 року діє Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX. У ньому слово «регрес» замінено на точніше формулювання: право зворотної вимоги страховика або Моторного (транспортного) страхового бюро України до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Зміст для водія залишився жорстким: поліс захищає потерпілого, але не завжди залишає винуватця поза боргом.

Після страхової виплати страховик має таке право до особи, відповідальність якої застрахована і яка спричинила ДТП, якщо підтверджено одну з підстав статті 37. Серед них керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом ліків, що знижують увагу і швидкість реакції. Окремо стоїть керування без права на керування відповідної категорії. Самовільне залишення місця ДТП, крім оформлення за європротоколом, відмова від огляду на стан сп’яніння і вживання алкоголю чи наркотиків до огляду також відкривають зворотну вимогу.

До цього переліку входить ДТП, визнана наслідком невідповідності технічного стану і обладнання транспортного засобу вимогам безпеки, а також використання автомобіля для вчинення кримінального правопорушення. Умисні дії страхувальника, застрахованої особи чи отримувача виплати, спрямовані на настання випадку, теж дають підставу, крім крайньої необхідності і необхідної оборони. Якщо договір укладено на пільгових умовах, а транспорт використовували з порушенням цих умов, вимога можлива і з цієї підстави.

МТСБУ після регламентної виплати вимагає кошти, зокрема, від особи, яка керувала транспортом без чинного договору автоцивілки, від того, хто керував засобом, що вибув із володіння власника через протиправні дії, а також від балансоутримувача дороги, якщо шкода сталася через її неналежний стан. Бюро може звернутися і до страховика, якщо з’ясується, що на дату ДТП транспорт насправді був забезпеченим.

Вимога обмежена сумою виплати і підтвердженими витратами на врегулювання. Підставу треба довести: постанова про адмінправопорушення, матеріали огляду, вирок, висновок про технічний стан. Сам поліс від цих підстав не рятує. У судовій практиці 2026 року страховикам відмовляли там, де компанія не довела зв’язок виплати саме з тією обставиною, на яку посилалася, наприклад не підтвердила, що кошти пішли на лікування травм від ДТП, а не на інший наслідок.

Лист із вимогою може прийти через місяці після аварії, іноді ближче до завершення трирічного строку від дати виплати. Ігнорувати його не варто: після рішення суду до суми додаються судовий збір і витрати на правничу допомогу. Водночас відсутність спеціальної підстави, пропуск строку або неналежний відповідач залишаються робочими лініями захисту.