Артроз — це хронічне дегенеративне захворювання, при якому поступово руйнується суглобовий хрящ, а потім змінюються кістка, синовіальна оболонка, зв’язки й навколосуглобові м’язи. Біль, скутість і обмеження рухів виникають не через «солі», а через механічне та біохімічне зношування структур, які більше не відновлюються так, як у молодості.
У міжнародній класифікації частіше використовують термін остеоартрит (osteoarthritis), у вітчизняній практиці — артроз або остеоартроз. Це одне й те саме захворювання. За даними Global Burden of Disease 2021, ним страждають понад 600 мільйонів людей у світі, переважно після 45–50 років, частіше жінки. Найчастіше уражаються коліна, руки та кульшові суглоби.
Повністю повернути зруйнований хрящ неможливо. Проте на ранніх і середніх стадіях прогресування можна суттєво сповільнити, а біль і функцію — контролювати роками. Ключове — розуміти механізм і не робити типових помилок.
Чому хрящ руйнується і чому процес майже незворотний
Суглобовий хрящ не має власних судин. Він отримує поживні речовини з синовіальної рідини під час руху. Хондроцити (клітини хряща) постійно балансують між синтезом матриксу (колаген II типу, протеоглікани) і його руйнуванням ферментами. З віком, при надмірному навантаженні, травмах або метаболічних порушеннях баланс зміщується в бік катаболізму.
Прозапальні цитокіни (інтерлейкін-1, фактор некрозу пухлин) і матриксні металопротеїнази прискорюють розпад. Хрящ спочатку розм’якшується і набрякає, потім тріскається, стоншується і фрагментується. Уламки потрапляють у порожнину суглоба, викликаючи вторинний синовіт — запалення, яке посилює біль. Підхрящова кістка реагує ущільненням (склероз) і утворенням остеофітів — кісткових розростань по краях.
Саме тому артроз називають дегенеративно-дистрофічним процесом, а не чисто запальним. Запалення вторинне і зазвичай помірне, на відміну від ревматоїдного артриту чи подагри. Хрящ дорослої людини майже не регенерує: нові клітини з’являються повільно, а механічне навантаження продовжує руйнувати вже ослаблену тканину. Звідси й повільний, але стійкий прогрес.
Як відрізнити артроз від артриту на практиці
Багато хто плутає ці стани, бо обидва дають біль і скутість. Різниця в природі процесу визначає і тактику.
| Ознака | Артроз (остеоартроз) | Артрит (запальний) |
|---|---|---|
| Основний механізм | Дегенерація хряща, механічний знос | Запалення (інфекційне, аутоімунне, кристалічне) |
| Ранкова скутість | Коротка, 10–30 хвилин, «стартова» | Тривала, часто понад 30–60 хвилин |
| Біль | Механічний: при навантаженні, зменшується в спокої | Запальний: у спокої, вночі, почервоніння, тепло |
| Системні прояви | Майже відсутні | Можливі температура, слабкість, ураження інших органів |
| Лабораторні маркери | Зазвичай нормальні (ШОЕ, СРБ) | Підвищені маркери запалення, специфічні антитіла |
| Рентген | Звуження щілини, остеофіти, склероз | Ерозії, симетричне ураження (при РА) |
Джерело: клінічні рекомендації та класичні описи патогенезу.
На практиці можливі змішані стани: артроз з періодами вторинного синовіту. Тоді лікар розмежовує домінуючий процес. Якщо біль супроводжується вираженим набряком, почервонінням, нічними болями й підвищенням маркерів запалення — це привід шукати артрит, а не обмежуватися діагнозом «артроз».
Стадії за Kellgren-Lawrence: що означає кожна для повсякденного життя
Найпоширеніша рентгенологічна класифікація — Kellgren-Lawrence (0–4). Вона не ідеальна (не завжди збігається з болем), але дає орієнтир.
- Ступінь 0 — змін немає. Здоровий суглоб.
- Ступінь 1 — сумнівне звуження щілини, можливі дрібні остеофіти. Симптомів часто немає або з’являється легкий дискомфорт після навантаження. Людина рідко звертається до лікаря.
- Ступінь 2 — чіткі остеофіти, можливе початкове звуження. «Стартовий» біль, хруст, скутість 15–20 хвилин. Ходьба по сходах уже помітна. Це етап, коли консервативне лікування дає найбільший ефект.
- Ступінь 3 — множинні остеофіти, чітке звуження, склероз, можлива деформація. Біль постійніший, обмеження рухів 10–20 градусів і більше, помітна кульгавість. Багато хто починає уникати активності.
- Ступінь 4 — великі остеофіти, майже зникла щілина, виражена деформація. Біль у спокої, значна втрата функції. Часто обговорюють ендопротезування.
У реальних кейсах часто трапляється розрив між рентгеном і скаргами: людина зі ступенем 2 ходить із сильною кульгавістю через слабкість м’язів і страх болю, а зі ступенем 3 ще відносно активна завдяки збереженим м’язам і нормальній вазі. Тому діагноз завжди клінічний плюс зображення, а не лише «цифрочка на знімку».
Типові помилки, які прискорюють прогресування
Найпоширеніша — повний спокій. «Суглоб болить — треба берегти». Тривала нерухомість погіршує живлення хряща (яке залежить від руху), атрофує м’язи й підвищує навантаження на вже ослаблену поверхню. Друга помилка — ігнорування ваги. Кожен зайвий кілограм збільшує механічне навантаження на коліно в кілька разів під час ходьби та підйому по сходах. Зниження ваги на 5–10 % часто дає помітніше полегшення, ніж черговий курс таблеток.
Третя — очікування чуда від хондропротекторів. Глюкозамін і хондроїтин у метааналізах показують помірний ефект на біль і функцію, особливо при тривалому прийомі на ранніх стадіях. Вони не відновлюють хрящ і не замінюють рух та контроль ваги. На пізніх стадіях користь мінімальна. Четверта помилка — самостійне тривале застосування НПЗП без контролю. Вони знімають біль і запалення, але при регулярному вживанні підвищують ризик шлунково-кишкових і серцево-судинних ускладнень.
З практики лікарів: багато хто роками «лікує» коліно мазями й народними засобами, поки не з’явиться виражена деформація. Раннє звернення і корекція навантаження дають більше, ніж пізні ін’єкції.
Що робити в перші тижні після появи симптомів
Якщо з’явився механічний біль після навантаження, короткочасна скутість і хруст — почніть з простого алгоритму.
- Зафіксуйте патерн: коли саме болить (після сходів, тривалого сидіння, вранці), чи є набряк, чи проходить після відпочинку.
- Зменшіть ударні навантаження (біг, стрибки, глибокі присідання з вагою), але не зупиняйте рух повністю. Ходьба, велотренажер, плавання — зазвичай безпечні.
- Перевірте взуття: амортизація важлива. При плоскостопості або вальгусі — ортопедичні устілки за рекомендацією фахівця.
- Почніть зміцнювати м’язи стегна й гомілки (квадрицепс, сідничні) — навіть прості ізометричні вправи без болю.
- Зверніться до ортопеда-травматолога або ревматолога. Мінімум — огляд і рентген у двох проєкціях. При підозрі на ранні зміни або для виключення інших причин — МРТ.
Багато хто стикається з ситуацією, коли «пройде само» після кількох днів відпочинку. Так буває на самій початковій стадії. Якщо симптоми повертаються протягом місяця — це вже сигнал не відкладати діагностику.
Реалістичний план контролю: вага, рух, медикаменти, коли операція
Основні опори лікування не змінилися за останні роки й підтверджені клінічними рекомендаціями:
- Контроль ваги. Найпотужніший модифікований фактор для колін і кульшових суглобів. Навіть невелике зниження дає ефект.
- Дозований рух і ЛФК. Зміцнення м’язів-стабілізаторів зменшує навантаження на хрящ. Краще займатися регулярно, ніж «героїчно» раз на місяць.
- НПЗП — для купірування болю і вторинного синовіту короткими курсами. Топічні форми безпечніші при локальному болі.
- Ін’єкції. Гіалуронова кислота може покращити амортизацію на середніх стадіях (ефект індивідуальний). Кортикостероїди — при вираженому синовіті, обмежено за частотою. PRP (плазма) — дані неоднозначні, використовується як додатковий метод.
- Хірургія. Артроскопія рідко вирішує проблему при чистому артрозі. Ендопротезування — при ступені 3–4, коли біль не контролюється і функція суттєво порушена. Сучасні протези дозволяють більшості пацієнтів повернути активність.
Суміжний аспект, який часто ігнорують: слабкість і страх руху. Людина обмежує активність через біль, м’язи слабшають, суглоб стає ще нестабільнішим — коло замикається. Фізичний терапевт допомагає розірвати це коло точніше, ніж самостійні вправи «з інтернету».
Коли терміново до лікаря і що очікувати від діагностики
Звертайтеся без зволікань, якщо:
- біль з’являється в спокої або вночі;
- суглоб помітно набрякає, червоніє або стає гарячим;
- з’являється блокада (різке обмеження руху з «заклинюванням»);
- кульгавість наростає протягом тижнів;
- є травма в анамнезі або інші суглоби залучаються швидко.
Діагностика зазвичай починається з огляду і рентгенографії. МРТ показує хрящ, меніски, зв’язки на ранніх етапах. Аналізи крові потрібні переважно для виключення артритів (ревматоїдний фактор, анти-CCP, сечова кислота, маркери запалення). Синовіальна рідина досліджується рідше — при підозрі на кристалічний артрит або інфекцію.
Прогноз залежить від стадії, ваги, сили м’язів і дотримання рекомендацій. На ступенях 1–2 багато хто зберігає функцію десятиліттями. На пізніх — сучасне ендопротезування дає хороші результати, але це вже заміна суглоба, а не його відновлення.
Артроз не зникає, але він керований. Розуміння механізму, раннє зменшення навантаження, підтримка м’язів і ваги та своєчасна діагностика дають більше контролю, ніж очікування «щоб пройшло» чи пошук універсального препарату. Суглоб працює в тих умовах, які ви йому створюєте щодня.
