Недоторканність суддів в Україні становить конституційну гарантію, спрямовану на захист суддів від незаконного впливу під час здійснення правосуддя. Вона не виступає особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення — забезпечити неупереджений, безсторонній і справедливий розгляд справ.
Згідно з чинним законодавством, суддя не може бути затриманий або утримуваний під вартою чи арештом без згоди Вищої ради правосуддя до винесення обвинувального вироку, за винятком випадків затримання під час або відразу після вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Суддю також не можна притягнути до відповідальності за ухвалене ним рішення, крім випадків злочину або дисциплінарного проступку.
Ці механізми формують основу незалежності судової влади, захищаючи її від політичного чи іншого тиску та створюючи умови для реалізації права кожного на справедливий суд.
Недоторканність суддів формується як невід’ємна складова їхнього правового статусу і безпосередньо пов’язана з принципом поділу влади. Конституція України та спеціальний закон закріплюють її як інструмент, що дозволяє судді ухвалювати рішення виключно на основі закону та внутрішнього переконання, без страху перед можливими репресіями з боку інших гілок влади чи приватних осіб.
Конституційні засади недоторканності суддів
Стаття 126 Конституції України прямо встановлює: незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Ці положення набули чинності після конституційної реформи 2016 року. До цього згоду на затримання чи арешт судді надавала Верховна Рада України. Зміна органу, уповноваженого давати згоду, стала важливою гарантією, оскільки Вища рада правосуддя формується переважно з представників суддівського корпусу та має спеціалізовану компетенцію у питаннях статусу суддів.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що недоторканність суддів не є особистим привілеєм. Вона має публічно-правове призначення — забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Рівень гарантій незалежності та недоторканності є однаковим для всіх суддів незалежно від суду, в якому вони працюють.
Законодавче регулювання в Законі «Про судоустрій і статус суддів»
Стаття 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» деталізує конституційні норми. Суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя його не можна затримати або утримувати під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку, за винятком затримання під час або відразу після вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке передбачена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Винятки можливі лише у двох випадках: коли Вища рада правосуддя вже надала згоду або коли затримання відбулося під час чи відразу після тяжкого чи особливо тяжкого злочину і є необхідним для попередження злочину, відвернення його наслідків чи збереження доказів.
Суддю не можна піддати приводу чи примусово доставити до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком зазначених випадків. Повідомлення про підозру судді у вчиненні кримінального правопорушення може здійснити лише Генеральний прокурор або його заступник.
Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності можливе на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Рішення ухвалює Вища рада правосуддя. Продовження строку здійснюється в тому ж порядку.
Оперативно-розшукові заходи чи слідчі дії щодо судді, які потребують дозволу суду, проводяться лише за рішенням суду, ухваленим за клопотанням Генерального прокурора, його заступника або керівника обласної прокуратури. Кримінальне провадження щодо судді не може здійснюватися тим судом, у якому він обіймає чи обіймав посаду.
Процедура надання згоди Вищою радою правосуддя
Порядок надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арештом судді регулюється Законом «Про Вищу раду правосуддя». Подання вносить Генеральний прокурор або його заступник. Воно має бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, а також обґрунтування необхідності такого заходу.
Вища рада правосуддя розглядає подання не пізніше п’яти днів з дня його отримання. Рішення про надання згоди або про відмову оголошується на засіданні і негайно вручається уповноваженому прокурору. Статистика 2025 року свідчить, що Рада розглянула кілька подань про надання згоди на затримання та утримання під вартою, ухваливши як рішення про задоволення, так і про відмову.
Така процедура виконує роль фільтра, що захищає суддів від можливого свавілля або політичного тиску. Згода надається лише за наявності достатніх підстав, підтверджених доказами.
Функціональний імунітет судді
Окремим елементом недоторканності є функціональний імунітет. Суддю не можна притягнути до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Цей імунітет захищає суддю від цивільних позовів чи інших форм тиску, пов’язаних із змістом його рішень.
Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що функціональний імунітет не звільняє суддю від відповідальності у випадках, передбачених законом. Він складається з норм, спрямованих на забезпечення незалежності при здійсненні правосуддя, і не є абсолютним.
За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах і в порядку, встановлених законом. Це правило запобігає використанню цивільних позовів як інструменту впливу на суддів.
Порівняння елементів недоторканності суддів
Для кращого розуміння структури гарантій варто розглянути основні елементи у вигляді таблиці.
| Елемент гарантії | Зміст | Орган, що приймає рішення | Винятки |
|---|---|---|---|
| Затримання / арешт | Заборона без згоди до обвинувального вироку | Вища рада правосуддя | Затримання під час або відразу після тяжкого чи особливо тяжкого злочину |
| Відповідальність за рішення | Заборона притягнення за зміст судового рішення | — | Злочин або дисциплінарний проступок |
| Тимчасове відсторонення | На строк до двох місяців у зв’язку з кримінальним провадженням | Вища рада правосуддя | Автоматичне у разі подання про звільнення |
| Повідомлення про підозру | Лише уповноваженими особами | Генеральний прокурор або заступник | — |
Дані таблиці сформовано на основі положень Конституції України та Закону «Про судоустрій і статус суддів» (zakon.rada.gov.ua).
Міжнародні стандарти та практика Європейського суду з прав людини
Європейські стандарти вимагають, щоб імунітет суддів був функціональним, а не абсолютним. Жоден суддя не повинен мати імунітет щодо звичайних злочинних дій. Водночас процедура зняття імунітету має бути чіткою, прозорою і здійснюватися органом, незалежним від виконавчої влади.
Європейський суд з прав людини у низці рішень наголошував на важливості незалежності судової влади як складової права на справедливий суд. Втручання у діяльність суддів, навіть під виглядом дисциплінарних процедур, може становити порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Українське законодавство після 2016 року загалом відповідає цим підходам, передавши повноваження щодо згоди на затримання від парламенту до спеціалізованого органу суддівського врядування.
Практичні виклики в умовах воєнного стану
В умовах повномасштабної війни забезпечення недоторканності суддів набуває додаткового значення. Руйнування судових будівель, евакуація суддів, загрози особистій безпеці створюють нові ризики. Закон зберігає повний обсяг гарантій навіть під час воєнного стану. Правосуддя не може бути обмежене чи звужене.
Окрему увагу заслуговує питання особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей. Держава зобов’язана забезпечувати засоби правового захисту та фізичної безпеки. Водночас судді мають дотримуватися вимог доброчесності, подавати декларації та уникати конфлікту інтересів.
У 2025 році Вища рада правосуддя розглядала клопотання про тимчасове відсторонення суддів та надання згоди на затримання. Це свідчить про те, що механізм працює і застосовується на практиці, зберігаючи баланс між незалежністю суддів і необхідністю притягнення до відповідальності у разі обґрунтованих підозр.
Недоторканність суддів залишається одним із ключових інструментів захисту судової влади. Вона дозволяє судді виконувати свої обов’язки без страху перед зовнішнім тиском, зберігаючи при цьому можливість притягнення до відповідальності у чітко визначених законом випадках. Саме такий підхід забезпечує довіру суспільства до суду і реалізацію конституційного права на судовий захист.
