Повномасштабна війна та вимушений виїзд дітей за кордон загострили питання реалізації батьківських прав і збереження родинних зв’язків. Проживання дитини в іншій державі не припиняє обов’язків батьків щодо її виховання та не позбавляє того з них, хто проживає окремо, права на спілкування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підготував Огляд судової практики щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, які тимчасово проживають за межами України. Документ охоплює судові рішення за 2024 рік – серпень 2026 року та узагальнює підходи до вирішення спорів, у яких необхідно враховувати як рівність батьківських прав, так і найкращі інтереси дитини.

Ключові позиції щодо порядку спілкування

Верховний Суд наголосив, що воєнний стан і перебування дитини за кордоном не є автоматичними підставами для відстрочення виконання рішення про порядок спілкування на невизначений строк. Якщо особисті зустрічі ускладнені, мають застосовуватися альтернативні способи підтримання контакту, зокрема відео- та аудіозв’язок. Графік дистанційного спілкування повинен відповідати віку дитини, її навчанню, режиму дня та відпочинку.

Суд також може передбачити присутність матері під час зустрічей із батьком, якщо цього потребують безпека та психологічний стан дитини. Виїзд дитини за кордон не звільняє батьків від виконання домовленостей щодо її місця проживання та інформування про фактичне перебування. Відсутність висновку органу опіки та піклування через об’єктивну неможливість його отримання не повинна перешкоджати розгляду спору по суті. Цей підхід поширюється і на справи щодо спілкування інших родичів із дитиною, зокрема баби та діда.