Електронна петиція — це особлива форма колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів або органу місцевого самоврядування. На відміну від звичайного листа чи електронного звернення, вона стає обов’язковою до розгляду лише після збору визначеної кількості підписів.
Право на таке звернення випливає зі статті 40 Конституції України, а конкретний механізм закріплений у статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян». Сервіс запрацював у 2015 році і з того часу став одним із найбільш доступних інструментів електронної демократії.
На практиці петиція працює як публічний сигнал: вона фіксує, що певна кількість громадян вважає питання важливим. Водночас збір підписів сам по собі не гарантує позитивного рішення — він лише зобов’язує орган влади розглянути питання і дати обґрунтовану відповідь.
Чим електронна петиція відрізняється від звичайного звернення
Звичайне звернення (індивідуальне чи колективне) орган влади зобов’язаний розглянути в будь-якому разі, якщо воно відповідає формальним вимогам. Електронна петиція працює інакше: спочатку вона існує як публічна пропозиція, і лише після досягнення порогу підписів переходить у режим обов’язкового розгляду за спеціальною процедурою.
Ще одна ключова відмінність — публічність. Текст петиції, кількість підписантів і сам факт її існування бачить кожен. Це дає можливість привертати увагу ЗМІ, депутатів і громадськості ще до того, як буде набрано необхідну кількість голосів. Звичайне звернення, як правило, залишається у внутрішньому документообігу.
Також петиція вимагає ідентифікації. Анонімно її подати неможливо. Ініціатор вказує прізвище, ім’я, по батькові та електронну пошту, а підписанти проходять авторизацію через ID.GOV.UA (BankID, Дія.Підпис, КЕП тощо). Це зменшує кількість фейкових голосів, хоча повністю не виключає проблеми з накрутками.
Куди можна подати петицію і скільки підписів потрібно
Адресатом може бути Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів або орган місцевого самоврядування. Вибір залежить від того, хто має повноваження вирішувати порушене питання. Петиція про присвоєння звання Героя України логічно йде до Президента, про зміни до закону — до Верховної Ради, про ремонт дороги чи роботу комунального підприємства — до місцевої ради.
Для петицій до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів встановлено єдиний поріг: не менше 25 000 підписів протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення. Якщо поріг не досягнуто, петиція розглядається як звичайне звернення громадян (без обов’язкової публічної відповіді в спеціальному порядку).
На місцевому рівні кількість підписів залежить від чисельності населення громади. Закон встановлює мінімальні пороги, але конкретні цифри та строки може визначати статут територіальної громади або окреме положення. Якщо статут не встановлює інших вимог, діють такі мінімуми:
| Чисельність населення | Мінімальна кількість підписів |
|---|---|
| до 1 тисячі жителів | 50 |
| від 1 до 5 тисяч | 75 |
| від 5 до 50 тисяч | 100 |
| від 50 до 100 тисяч | 150–250 (залежить від рішення громади) |
| від 100 до 500 тисяч | 250 |
| від 500 тисяч до 1 мільйона | 500 |
| понад 1 мільйон | 1000 |
Дані за Законом України «Про звернення громадян» та практикою органів місцевого самоврядування.
У великих містах ради часто встановлюють вищі пороги, ніж мінімум закону. У Києві та Одесі, наприклад, потрібно 1000 підписів, у Харкові вимоги історично були ще жорсткішими. Тому перед поданням варто перевірити актуальні правила саме на сайті вашої громади.
Як правильно підготувати та подати петицію
Процес складається з кількох етапів. Спочатку потрібно чітко сформулювати суть. Текст має містити конкретну проблему або пропозицію, а не загальні емоції. Бажано вказати, яке саме рішення очікується, і посилатися на норми законодавства, якщо це доречно. Занадто розмиті формулювання («зробіть щось із цінами») майже ніколи не дають результату навіть після збору підписів.
Далі — авторизація на офіційному сайті адресата (petition.president.gov.ua, petition.kmu.gov.ua, платформа Верховної Ради або сайт місцевої ради / e-dem). Після входу заповнюється форма: коротка суть, повний текст, контактні дані ініціатора. Петиція потрапляє на модерацію і, якщо відповідає вимогам, оприлюднюється протягом двох робочих днів.
Поширені помилки, які призводять до відмови в оприлюдненні або слабкої підтримки:
- Заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності, пропаганда війни чи насильства, розпалювання ворожнечі.
- Образи конкретних осіб, лайка, неправдиві відомості.
- Комерційна реклама або передвиборчі матеріали.
- Відсутність чіткої пропозиції — лише опис проблеми.
- Подання не за адресою (питання місцевого значення — до Президента).
З практики видно, що петиції з чітким формулюванням і реальним інтересом громади збирають підписи помітно швидше. Багато ініціаторів недооцінюють потребу в комунікації: навіть хороша петиція потребує поширення в соцмережах, місцевих чатах і серед зацікавлених груп.
Що відбувається після збору необхідної кількості підписів
Коли поріг досягнуто, орган влади оприлюднює інформацію про початок розгляду (для місцевих — зазвичай протягом трьох робочих днів). Далі питання розглядається в особливому порядку. Відповідь має бути обґрунтованою і оприлюдненою на сайті, а також надіслана ініціатору.
Важливо розуміти різницю між «розглянути» і «задовольнити». Орган може погодитися з пропозицією, частково її реалізувати, дати роз’яснення або аргументовано відмовити. Президент, Кабінет Міністрів чи народні депутати за результатами розгляду можуть ініціювати законопроєкт. На місцевому рівні петиція часто виноситься на сесію ради.
Якщо петиція не набрала потрібної кількості підписів, вона не зникає. Її розглядають як звичайне звернення громадян. Тобто відповідь все одно може бути, але без обов’язкової публічної процедури і без того ж рівня публічності.
Чому багато петицій «зависають» і що з цим робити
Національна статистика показує типову картину. У 2023 році рекордну кількість петицій до Президента (понад 1100) набрали 25 тисяч підписів, але значна частина з них довго залишалася без відповіді. За даними Офісу Президента, станом на початок 2026 року загальна кількість опрацьованих петицій перевищувала 140 тисяч, при цьому відповіді були надані далеко не на всі, що досягли порогу.
Найпоширеніші причини затримок — велике навантаження (особливо петиції про нагородження військових), складність питання, яке вимагає міжвідомчого узгодження, або відсутність швидкого механізму реалізації. Багато хто стикається з ситуацією, коли петиція набирає підписи, але відповідь приходить через місяці або містить загальні формулювання.
Що можна зробити:
- Стежити за статусом на сайті та публічно нагадувати про нерозглянуту петицію (через ЗМІ, депутатів, громадські організації).
- Якщо відповідь формальна або відсутня протягом розумного строку — подавати запит на доступ до публічної інформації або звичайне звернення з проханням пояснити стан розгляду.
- Використовувати петицію як один з інструментів у комплексі: паралельно звертатися до депутатів, профільних комітетів, проводити публічні обговорення.
На місцевому рівні ситуація часто краща. Менший масштаб дозволяє радам швидше реагувати, а петиції про благоустрій, транспорт чи комунальні питання нерідко призводять до конкретних рішень.
Коли петиція — правильний вибір, а коли краще інший інструмент
Петиція добре працює, коли потрібно публічно зафіксувати громадську підтримку питання, привернути увагу і зобов’язати орган влади дати відповідь. Вона особливо ефективна для місцевих питань, де поріг підписів досяжний, і для загальнонаціональних тем, які вже мають широку підтримку.
Водночас це не універсальний інструмент. Якщо потрібна швидка реакція на конкретну ситуацію (незаконне будівництво, аварія, індивідуальна скарга), ефективніше звичайне звернення або запит на інформацію. Якщо питання вимагає детальної експертизи і змін законодавства, петиція може стати лише початком, а далі потрібна робота з депутатами і комітетами.
Також варто пам’ятати про інші форми участі: місцеві ініціативи, громадські слухання, електронні консультації, звернення через «Дію». Петиція найкраще працює в поєднанні з ними, а не замість них.
Електронна петиція залишається одним із найбільш доступних способів для громадян публічно сформулювати позицію і вимагати реакції влади. Її сила — у колективності та прозорості. Обмеження — у тому, що вона не замінює політичну волю і адміністративну спроможність органу. Розуміння цих меж допомагає використовувати інструмент точніше і не розчаровуватися в ньому безпідставно.
