Стаття 172 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за грубе порушення законодавства про працю, зокрема за незаконне звільнення працівника з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням як викривача про корупційне правопорушення, а також за інші суттєві обмеження трудових прав. Норма захищає конституційне право на працю, гарантовану оплату та відпочинок, коли порушення досягає рівня, що істотно шкодить або створює реальну загрозу цим відносинам.
У чинній редакції від 18 вересня 2026 року санкції включають штраф від 2000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися діяльністю, виправні роботи та пробаційний нагляд. Частина друга посилює відповідальність за повторне вчинення або щодо неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких батьків чи осіб, які виховують дитину до 14 років або дитину з інвалідністю.
Кваліфікація вимагає доведення прямого умислу, а для незаконного звільнення — особистих мотивів. «Грубість» порушення суд оцінює індивідуально за характером діяння, кількістю потерпілих, тривалістю, систематичністю та істотністю наслідків. Порушення, що не досягає цього рівня, тягне адміністративну відповідальність.
Текст статті 172 ККУ та її місце в системі захисту трудових прав
Чинна редакція статті 172 ККУ, зафіксована на офіційному порталі zakon.rada.gov.ua, звучить так. Частина перша: незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк.
Частина друга охоплює ті самі дії, вчинені повторно або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю. Санкція зростає: штраф від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів, позбавлення права до п’яти років, виправні роботи до двох років або пробаційний нагляд до трьох років.
Норма розміщена в розділі V Особливої частини Кримінального кодексу, присвяченому кримінальним правопорушенням проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Вона доповнює цивільно-правові та адміністративні механізми захисту, коли порушення виходить за межі дисциплінарної чи адміністративної сфери і набуває суспільної небезпеки.
Зміни останніх років розширили диспозицію за рахунок захисту викривачів і замінили арешт на пробаційний нагляд як альтернативу ізоляції. Це відображає загальну тенденцію гуманізації покарань за кримінальні проступки невеликої тяжкості.
Склад кримінального правопорушення за статтею 172 ККУ
Об’єктом злочину виступають трудові відносини, які забезпечують право людини на працю, на оплату праці не нижче встановленого мінімуму та на відпочинок. Потерпілим є працівник — особа, яка перебуває в трудових правовідносинах відповідно до Кодексу законів про працю України, включно з державними службовцями та особами, які проходять альтернативну службу. Особи зі спеціальними званнями чи військовослужбовці за порушення статутних норм, як правило, не охоплюються цією статтею.
Об’єктивна сторона складається з двох форм: незаконного звільнення з роботи та іншого грубого порушення законодавства про працю. Незаконним визнається звільнення без підстав, передбачених статтями 40, 41 чи іншими нормами КЗпП, або з грубим порушенням процедури (відсутність попередження, неврахування думки профспілки, якщо вона обов’язкова). Інше грубе порушення охоплює дії чи бездіяльність, які істотно порушують або створюють реальну загрозу порушення права на працю.
До таких належать: систематичне ненадання щорічної відпустки протягом тривалого часу; незаконне переведення на іншу роботу зі зміною істотних умов без згоди працівника; невидача трудової книжки чи наказу про звільнення особі, яка звільняється за власним бажанням; незаконне накладення матеріальної відповідальності; залучення вагітних чи неповнолітніх до робіт, заборонених законом; тривала заборгованість із заробітної плати, що досягає рівня істотної шкоди.
Поняття «грубе порушення» є оціночним. Суд установлює його в кожному конкретному випадку з урахуванням кількості потерпілих, тривалості порушення, систематичності, злісності мотивів і характеру наслідків для працівника.
Суб’єктом є службова особа підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, яка має повноваження приймати на роботу, звільняти, переводити, вирішувати питання відпусток чи оплати. Також суб’єктом може бути фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю. Вік — від 16 років, особа має бути осудною.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Для незаконного звільнення обов’язковою ознакою є особистий мотив — помста, неприязнь, бажання звільнити місце для родича чи іншої особи, реакція на критику чи на повідомлення як викривача. Відсутність такого мотиву виключає кваліфікацію за цією статтею навіть при формальній незаконності звільнення.
Санкції статті 172 ККУ та їх грошовий еквівалент у 2026 році
Штраф обчислюється в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. Для цілей санкцій Кримінального кодексу один НМДГ становить 17 гривень згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу. Таким чином, у 2026 році реальні суми виглядають так.
| Частина статті | Штраф (НМДГ / грн) | Позбавлення права | Інші види покарання |
|---|---|---|---|
| Частина 1 | 2000–3000 / 34 000–51 000 грн | до 3 років | виправні роботи до 2 років або пробаційний нагляд до 3 років |
| Частина 2 (повторно або щодо вразливих категорій) | 3000–5000 / 51 000–85 000 грн | до 5 років | виправні роботи до 2 років або пробаційний нагляд до 3 років |
Пробаційний нагляд, запроваджений як основне покарання статтею 59-1 ККУ, полягає в обмеженні прав і свобод засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням наглядових і соціально-виховних заходів. Суд обов’язково покладає обов’язки періодично з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання та не виїжджати за межі України без погодження. Строк — від одного до п’яти років у загальному порядку, хоча санкція статті 172 обмежує його зазначеними межами.
Суд обирає вид і розмір покарання з урахуванням тяжкості діяння, особи винного, пом’якшувальних і обтяжувальних обставин. Визнання вини, відшкодування шкоди та примирення з потерпілим можуть вплинути на пом’якшення.
Приклади грубих порушень і типові ситуації
Найпоширенішою формою залишається незаконне звільнення. Типові випадки включають звільнення за прогул без належного підтвердження факту, скорочення посади фіктивно для усунення небажаного працівника або звільнення вагітної жінки під формальним приводом реорганізації без пропозиції іншої роботи.
Інші приклади, які суди визнавали грубими:
- Систематичне ненадання відпустки протягом кількох років поспіль, коли працівник неодноразово звертався з заявами, а роботодавець ігнорував їх.
- Незаконне переведення на нижчеоплачувану роботу зі зміною істотних умов без письмової згоди та без дотримання двомісячного строку попередження.
- Відмова видати трудову книжку та наказ про звільнення після подання заяви за власним бажанням, що блокувало працевлаштування в іншому місці.
- Накладення матеріальної відповідальності без проведення службового розслідування та без доведення вини працівника в розмірі, що істотно перевищував середній заробіток.
- Залучення неповнолітнього до нічних змін або робіт із шкідливими умовами всупереч прямим заборонам КЗпП.
У практиці Верховного Суду неодноразово підкреслювалося, що саме роботодавець несе тягар доведення законності звільнення. Якщо суд у цивільній справі поновив працівника і стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, це створює сильну доказову базу для кримінального провадження, хоча саме по собі поновлення не автоматично означає наявність складу злочину — потрібен особистий мотив і грубий характер.
Відмежування від адміністративної відповідальності
Не кожне порушення законодавства про працю є кримінальним. Частина 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення вимог законодавства про працю, яке не досягає рівня грубого. Типові адміністративні порушення — незаключення трудового договору в письмовій формі, несвоєчасна виплата заробітної плати в межах, що не створюють істотної шкоди, разове порушення режиму робочого часу.
Критерій розмежування — наявність ознаки «грубе». Якщо порушення не є систематичним, не стосується вразливих категорій, не призвело до втрати роботи чи істотного зменшення заробітку і не вчинене з особистих мотивів, воно залишається в адміністративній площині. Держпраці накладає штрафи, а кримінальне провадження відкривають за заявою потерпілого чи за ініціативою органу, коли є підстави вважати діяння злочином.
У судовій практиці зустрічаються випадки, коли спочатку складали адміністративний протокол, а пізніше, після встановлення особистого мотиву та істотності наслідків, перекваліфіковували на статтю 172 ККУ.
Судова практика Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд неодноразово розглядав справи за статтею 172. У низці постанов 2025 року суд підкреслював необхідність установлення особистого мотиву при звільненні та оціночний характер ознаки «грубе». У справі № 213/331/15-к Верховний Суд скасував вироки нижчих інстанцій через процесуальні порушення, зокрема нероз’яснення права на звільнення від відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, і направив справу на новий розгляд.
Цивільна палата Верховного Суду у трудових спорах послідовно вказує, що при оцінці грубості порушення трудових обов’язків суд враховує характер проступку, обставини його вчинення та істотність наслідків. Це правова позиція, сформульована в постановах 2022–2025 років, застосовується і при вирішенні питання про наявність підстав для кримінальної кваліфікації.
Для кваліфікації за частиною першою статті 172 обов’язковим є встановлення особистого мотиву в діях обвинуваченого при незаконному звільненні. Відсутність такого мотиву виключає кримінальну відповідальність навіть при формальному порушенні процедури звільнення.
Практика також показує, що закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності не звільняє від обов’язку вирішити цивільний позов потерпілого про відшкодування шкоди.
Поради для працівників і роботодавців
Працівникам варто фіксувати всі звернення до роботодавця письмово, зберігати копії заяв, наказів і листування. При незаконному звільненні негайно звертатися до суду з позовом про поновлення на роботі — строк становить один місяць з дня вручення копії наказу чи трудової книжки. Паралельно можна подати заяву до поліції чи прокуратури, якщо є підстави вважати звільнення вчиненим з особистих мотивів.
Роботодавцям слід чітко дотримуватися процедури звільнення, оформлювати всі накази, проводити службові розслідування за фактами дисциплінарних порушень і уникати рішень, які можуть бути інтерпретовані як особиста помста. Документування підстав звільнення та пропозицій іншої роботи при скороченні значно знижує ризики. При роботі з викривачами особлива увага до заборони будь-яких негативних наслідків у зв’язку з повідомленням про корупцію.
У нашій практиці розгляду трудових спорів найчастіше проблеми виникають через формальне дотримання процедури без реального врахування інтересів працівника та через відсутність письмового підтвердження мотивів рішень керівника. Чітка кадрова документація та своєчасне реагування на скарги працівників зменшують імовірність як цивільних позовів, так і кримінальних проваджень.
Стаття 172 ККУ залишається інструментом захисту трудових прав у випадках, коли порушення виходить за межі звичайного трудового спору і набуває ознак злочину. Правильне розуміння її диспозиції, оціночних ознак і санкцій допомагає і працівникам ефективно захищати свої інтереси, і роботодавцям уникати відповідальності через дотримання законодавства про працю.
