Заказники це природні території або акваторії, які оголошують для збереження і відтворення природних комплексів чи окремих їхніх компонентів. Землю при цьому не вилучають у власників і користувачів: режим тримається на зобов’язанні господарювати так, щоб не зруйнувати те, заради чого об’єкт створили.

За Законом України «Про природно-заповідний фонд України» заказник слабший за природний заповідник і водночас гнучкіший. Полювання, суцільні та низка інших рубок тут заборонені, але наукова робота, обмежене відвідування і господарська діяльність, що не суперечить положенню про конкретний об’єкт, лишаються можливими.

Саме заказники становлять найчисленнішу групу природно-заповідного фонду: за кадастровими зведеннями початку 2024 року їх понад 3400. Вони бувають загальнодержавного і місцевого значення, а за предметом охорони діляться на дванадцять типів — від ландшафтних до карстово-спелеологічних і мікологічних.

Звідки взялося слово і де проходить межа із заповідником

Корінь простий: «заказати» означало заборонити. У мисливській мові заказником називали місце тимчасової заборони полювання, щоб дичина відновила чисельність. Юридичний зміст вужчий і точніший за побутове «заповідне місце».

Природний заповідник є науково-дослідною установою загальнодержавного значення. Ділянки землі й водного простору з усіма ресурсами повністю вилучають із господарського використання. Завдання — зберегти типовий або унікальний комплекс у природному стані й спостерігати спонтанні процеси.

Заказник такого вилучення не передбачає. Стаття 25 закону формулює мету інакше: зберегти і відтворити комплекси або окремі компоненти. Власник лісу, ставка чи луки лишається власником, але бере на себе режим. Через це заказник часто називають нижчою категорією фонду — не за цінністю видів, а за юридичною жорсткістю.

Межа практична: у заповіднику господарство вимкнене майже повністю, у заказнику вимкнене лише те, що б’є по предмету охорони.

Плутанина з національними природними парками ще частіша. Парк має зони — від заповідної до господарської — і власну адміністрацію. Заказник зон не має. Його режим задає положення про цей конкретний об’єкт, а охорону на місці забезпечують землекористувачі разом із контролюючими органами.

Дванадцять типів: що саме бере під охорону закон

Стаття 3 закону ділить заказники за походженням комплексів, метою і потрібним режимом. Перелік оновили законом № 4188-IX від 8 січня 2025 року: до ботанічних додали мікологічні, тобто ті, де предмет охорони — гриби та їхні угруповання.

Тип	Що охороняють	Типовий режимний акцент
Ландшафтний	Цілісний природний комплекс, а не один вид	Обмеження робіт, що змінюють рельєф, гідрорежим і рослинний покрив
Лісовий	Цінні, типові або унікальні насадження	Заборона суцільних, прохідних, лісовідновних і поступових рубок
Ботанічний	Рідкісні види рослин і рослинні угруповання	Обмеження сінокосіння, випасу, збору трав у терміни, визначені положенням
Мікологічний	Гриби, мікоризу, грибні угруповання	Обмеження збору і порушення підстилки та мертвої деревини
Загальнозоологічний	Тваринний комплекс кількох груп	Заборона полювання і факторів турбування у ключові сезони
Орнітологічний	Птахи, місця гніздування, линьки, зупинок	Тиша в гніздовий період, обмеження підходу до очеретів і кіс
Ентомологічний	Комахи та їхні стації	Заборона суцільного викошування і хімічних обробок
Іхтіологічний	Риби, нерестилища, зимувальні ями	Обмеження вилову і робіт у руслі під час нересту
Гідрологічний	Болота, джерела, заплави, водний режим	Заборона осушення, спрямлення русел, торфорозробок
Загальногеологічний	Відслонення, форми рельєфу, мінеральні об’єкти	Заборона кар’єрів і збору зразків поза науковим дозволом
Палеонтологічний	Викопні рештки і місцезнаходження	Заборона самовільних розкопок
Карстово-спелеологічний	Печери, карстові лійки, підземні води	Обмеження відвідування і будь-яких робіт, що змінюють порожнину

Класифікація спирається на Закон України «Про природно-заповідний фонд України», стаття 3 у редакції після змін 2025 року. Один об’єкт має один провідний тип, навіть якщо на ділянці є і птахи, і рідкісні трави: положення тоді прописує додаткові обмеження.

Орнітологічний заказник «Журавлиний» у Київській області, близько 399 гектарів, оголошений указом Президента у 1994 році саме під місця, важливі для журавлів. Гідрологічний «Андріяшівсько-Гудимівський» на Сумщині займає понад 1500 гектарів заплави і тримає водний режим, від якого залежить уся прилегла біота. Ландшафтний «Замглай» на Чернігівщині перевищує 4400 гектарів і охороняє не окремий вид, а болотно-лісовий комплекс.

Режим на землі, яку ніхто не вилучав

Стаття 26 фіксує загальний мінімум заборон. На територіях заказників заборонені суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, полювання і будь-яка інша діяльність, що суперечить цілям, прописаним у положенні про цей заказник. Норму уточнювали у 2010 і 2017 роках.

Друга частина статті відкриває двері для решти робіт: господарська, наукова та інша діяльність, яка не суперечить цілям, іде з додержанням загальних вимог охорони довкілля. Третя покладає обов’язок на власника або користувача — забезпечити режим. Саме тут народжується і сила, і вразливість категорії.

Положення про заказник — головний прикладний документ. Воно визначає межі, предмет охорони, перелік заборонених і допустимих дій, інколи — сезонні вікна для сінокосу чи наукового відлову. Без винесених у натуру меж і охоронних знаків навіть якісне положення лишається текстом у справі.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли лісокористувач щиро вважав санітарну рубку «доглядом», бо дерево було сухостійним, а положення прямо забороняло видалення захаращеності. Суперечка знімалася не суперечкою про біологію мертвої деревини, а текстом статті 26: заборона вже стоїть у законі, положення може лише звузити винятки, а не скасувати норму.

Загальнодержавний статус і місцеве значення

За екологічною, науковою та історико-культурною цінністю заказники бувають загальнодержавного або місцевого значення. Загальнодержавні оголошують там, де є види Червоної книги України, угруповання із Зеленої книги, еталонні комплекси національного масштабу. Місцеві тримають регіональні рідкості й типові для області ділянки.

Процедура різна за рівнем рішення, але логіка одна: наукове обґрунтування, погодження із землекористувачем, картографічні матеріали, проєкт положення, рішення уповноваженого органу. Землю не вилучають, тому згода користувача на режим — практична умова, без якої об’єкт або не створять, або створять на папері.

Для читача, який лише шукає, куди піти на вихідні, різниця статусів майже невидима: і там, і там стоять межові знаки, і там, і там діє положення. Для громади і лісгоспу різниця відчутна. Загальнодержавний об’єкт важче скасувати чи урізати, місцевий частіше потрапляє під тиск кар’єру, забудови або «уточнення площі».

Досвідченому користувачу кадастру варто дивитися не на табличку біля дороги, а на три речі: категорію в переліку фонду, площу за рішенням про оголошення і актуальне положення. Розбіжність між ними — перша ознака, що режим на місцевості вже поплив.

П’ять помилок, після яких заказник лишається лише в рішенні

Категорія програє не через назву, а через повторювані дірки між рішенням і полем. Найчастіше ламається одне й те саме.

• Межі не винесені в натуру. Рішення є, координати в справі є, стовпів немає. Оранка, трелювання і паркан тоді «випадково» заходять на 20–40 метрів углиб.
• Положення скопійоване з сусіднього об’єкта. Ботанічному заказнику дістається текст зоологічного, і сінокіс у пік цвітіння формально не заборонений.
• Санітарні рубки читають як виняток із статті 26. Закон забороняє видалення захаращеності; вибіркове вилучення окремих дерев можливе лише якщо положення і спеціальний дозвіл це прямо допускають.
• Об’єкт створюють на ділянці без предмету охорони, щоб підняти відсоток заповідності області. Такий заказник не тримає видів і першим іде під скасування.
• Відвідувачів не попереджають про сезон. У орнітологічному заказнику травневий пікнік біля гніздової затоки шкодить сильніше за осінню екскурсію стежкою.

У 2025 році статус зняли, зокрема, із заказника «Речиця» на Житомирщині площею 120 гектарів — під видобуток бурштину, за згодою профільного міністерства. Це не поодинокий збій процедури, а наслідок того, що місцеве значення і невилучена земля роблять категорію оборотоздатною, якщо обґрунтування тонке.

Чек-лист відвідувача і відповіді на те, що питають найчастіше

Перед виходом на територію досить пройти короткий список. Він закриває більшість конфліктів із режимом ще до шлагбаума.

1. Знайдіть об’єкт у переліку природно-заповідного фонду області і запишіть тип: орнітологічний і ботанічний поводяться по-різному.
2. Перевірте, чи є положення у відкритому доступі ради або департаменту екології. Якщо заборонений проїзд транспортом — лишайте авто за межею.
3. Не збирайте рослини, гриби і зразки порід, доки положення прямо не дозволяє обмежений збір.
4. У гніздовий сезон, зазвичай з квітня до липня, не сходіть до очерету, кіс і болотяних вікон.
5. Вогнище, намети і квадроцикли вважайте забороненими, поки не побачите зворотне в положенні.
6. Побачили рубку, свіжий кар’єр або відсутність знаків — зафіксуйте точку і зверніться до обласного департаменту екології та Держекоінспекції.

Список не замінює положення конкретного заказника. Він лише відсікає дії, які стаття 26 і типові положення забороняють майже скрізь.

Чи можна в заказнику збирати гриби і ягоди?

Лише якщо положення цього об’єкта не забороняє збір і ви не чіпаєте види з Червоної книги. У мікологічному і ботанічному заказнику презумпція зворотна: збір радше під забороною.

Чим заказник відрізняється від пам’ятки природи?

Пам’ятка природи зазвичай компактна — дерево, скеля, джерело, невелике урочище. Заказник тримає територію або акваторію з режимом на площі, часто на десятки й сотні гектарів. Буцький каньйон на Черкащині, попри популярну плутанину, є комплексною пам’яткою природи, а не заказником.

Чи можна скасувати заказник?

Так, окремим рішенням уповноваженого органу, якщо втрачено предмет охорони або змінилося цільове призначення за процедурою. На практиці скасування і урізання площ трапляються, особливо щодо місцевих об’єктів.

Хто штрафує за порушення режиму?

Державна екологічна інспекція і Національна поліція в межах компетенції. Землекористувач несе обов’язок забезпечити режим, але не замінює собою інспекцію.

Чи пускають у заказник туристів?

Пускають, якщо відвідування не суперечить положенню. Організованої інфраструктури, як у національному парку, зазвичай немає: стежка, знаки і сезонні обмеження — весь сервіс.

Цифри фонду і нерівність областей

На 1 січня 2024 року в Україні обліковували близько 9000 територій і об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею приблизно 4,5 мільйона гектарів, близько 6,9 відсотка країни. Заказників серед них було понад 3400 — більше, ніж будь-якої іншої категорії за кількістю, хоча за площею їх ділять із національними і регіональними парками.

Приріст останніх років тонкий. У 2024 році створили 88 нових об’єктів фонду на 2937 гектарів — найменше за десятиліття, за підрахунками Української природоохоронної групи. У 2025 році додали 48 об’єктів у десяти областях і Києві, а чистий приріст після скасувань і урізань склав близько 1642 гектарів. Державна стратегія ставить орієнтир 15 відсотків до 2030 року; європейська рамка збереження біорізноманіття говорить про 30 відсотків.

Кількість заказників уже велика, а частка країни під реальною охороною росте повільно: нові гектари не компенсують ні війни, ні скасувань під видобуток.

Регіональний малюнок нерівний. Хмельниччина, Закарпаття, Херсонщина історично тримають вищий відсоток, ніж Кіровоградщина чи низка східних областей. Для читача з конкретної громади це означає просту річ: «заказник поруч» в одній області — мережа боліт і лісів, в іншій — два урочища на район.

Коли клопотання доречне, а коли краще інша категорія

Заказник доречний, коли треба втримати конкретний компонент на землі, яка лишається в користуванні: нерестилище на ставі громади, ділянку ковили серед пасовища, колонію чапель у заплаві, печеру на краю кар’єру, який уже не розробляють. Наукове обґрунтування тут сильніше за гарну назву.

Інша категорія виграє, якщо задача ширша. Повний комплекс без господарства тягне на природний заповідник, але потребує вилучення землі і установи. Рекреація разом із охороною — аргумент на користь національного або регіонального парку з зонуванням. Одне дерево, скеля чи джерело закриває пам’ятка природи: процедура легша, площа менша, режим вужчий.

Самостійно громада збирає клопотання, фотофіксацію і згоду користувачів. Межі, координати, список видів Червоної книги і проєкт положення краще віддати біологу або геологу з досвідом кадастрових справ: помилка в типі на старті коштує років погоджень. За моїм досвідом роботи з такими пакетами протягом сезону погоджень найчастіше повертають документи не через «рідкісність видів», а через незіставлені межі на карті й у пояснювальній записці.

Війна додала окремий шар. Частина заказників півдня і сходу недоступна для обстеження, режим там тримається номінально, а відновлення площ після деокупації вимагатиме повторної інвентаризації, а не простого підтвердження старого рішення. Поки триває облік, робочий інструмент лишається тим самим: положення, знаки на вцілілих межах і заборона рубок та полювання там, де контроль ще можливий.