Учасники справи за Цивільним процесуальним кодексом України — це не всі, хто сидить у залі засідань, і не всі, хто подає документи до суду. Це вузьке коло осіб із юридичною заінтересованістю: сторони і треті особи в позовному провадженні, заявник і боржник у наказному, заявники та інші заінтересовані особи в окремому. Від правильного визначення цього кола залежить, кому суд надсилає ухвали, хто може укладати мирову угоду, хто несе судові витрати і на кого пошириться законна сила рішення.

Реформа процесуального законодавства 2017 року розвела поняття «учасник справи» і «учасник судового процесу». Представник, свідок, експерт і секретар судового засідання належать до другої групи. Ця різниця здається технічною, доки через неї не відмовляють у прийнятті заяви, не залишають позов без розгляду або не визнають рішення таким, що не створює наслідків для особи, яку «забули» залучити.

Чим учасник справи відрізняється від учасника судового процесу

Цивільне судочинство будується навколо юридичної заінтересованості. Учасник справи захищає власне право, охоронюваний законом інтерес або — у випадках, прямо передбачених законом, — чуже право від імені держави чи суспільства. Саме тому на нього поширюються наслідки рішення, розподіл витрат і більшість диспозитивних прав: відмова від позову, визнання позову, мирова угода.

Учасник судового процесу — ширша категорія. До неї входять учасники справи, їхні представники та інші особи, без яких розгляд технічно неможливий або ускладнений: помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст. У них немає матеріально-правового інтересу в результаті спору. Свідок не «виграє» справу. Експерт не укладає мирову угоду. Представник діє від чужого імені і в межах повноважень.

Після 2017 року представник більше не входить до складу учасників справи. Він окремий суб’єкт глави 4 ЦПК. Якщо в процесуальному документі написати «представник є учасником справи», суд не «пробачить стиль» — це вже помилка в статусі, яка плутає права підписанта.

Наукова дискусія 2025–2026 років знову повернулася до цього розмежування: окремі автори пропонують чіткіше визначити місце органів, які звертаються до суду в інтересах інших осіб. Чинний кодекс відносить їх до учасників справи (частина 4 статті 42 ЦПК), але їхня заінтересованість службова або суспільна, а не особиста. На практиці це означає інший набір прав: вони не можуть укласти мирову угоду замість особи, чиї інтереси захищають.

Склад залежить від виду провадження, а не від «назви» позову

Стаття 42 ЦПК закріплює вичерпний склад учасників справи і прив’язує його до форми провадження. Одна й та сама людина в різних процедурах матиме різний процесуальний ярлик. У спорі про стягнення боргу вона позивач або відповідач. У заяві про видачу судового наказу — заявник або боржник. У справі про встановлення факту проживання однією сім’єю — заявник або заінтересована особа.

Вид провадження	Хто є учасниками справи	Типовий приклад	Що змінюється на практиці
Позовне	Сторони (позивач, відповідач) і треті особи	Поділ майна, відшкодування шкоди, захист честі	Повні диспозитивні права, зустрічний позов, мирова угода
Наказне	Заявник і боржник	Стягнення зарплати, аліментів, безспірного боргу за договором	Немає судового засідання в класичному сенсі; боржник може подати заяву про скасування наказу
Окреме	Заявники та інші заінтересовані особи	Усиновлення, визнання фізичної особи безвісно відсутньою, встановлення факту	Немає спору про право в класичному розумінні; коло «заінтересованих» визначає суд
Оскарження рішення третейського суду / арбітражу	Сторони третейського (арбітражного) розгляду; особи, щодо прав яких вирішили питання без їхньої участі	Скасування арбітражного рішення, видача виконавчого документа	Статус «прив’язаний» до попереднього арбітражного процесу

Джерело таблиці: офіційний текст Цивільного процесуального кодексу України, стаття 42, портал законодавства України (zakon.rada.gov.ua), редакція станом на серпень 2026 року.

До цього переліку в будь-якому провадженні можуть додатися органи та особи, яким закон дав право звертатися до суду в інтересах інших осіб: прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади та місцевого самоврядування, окремі юридичні й фізичні особи, Національне агентство з питань запобігання корупції у визначених законом випадках.

Сторони, співучасники і заміна неналежного відповідача

Сторони в цивільному процесі — позивач і відповідач. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава. Позивач ініціює захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права. Відповідач — той, кого позивач вказує як особу, що це право порушила або заперечує.

Рівність процесуальних прав сторін — не риторика. Обидві сторони подають докази, ставлять запитання, оскаржують рішення. Додаткові «важелі» різні. Позивач може відмовитися від позову повністю або частково, збільшити чи зменшити розмір вимог у межах строків, змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого провадження (або до початку першого засідання в спрощеному позовному провадженні). Відповідач може визнати позов і пред’явити зустрічний позов.

Співучасть виникає, коли в одній справі кілька позивачів або кілька відповідачів. Кодекс допускає її, якщо права чи обов’язки спільні, виникли з однієї підстави або є однорідними. Кожен співучасник діє щодо другої сторони самостійно. Один співпозивач не може «закрити» справу за всіх, якщо інші цього не хочуть.

Найболючіша точка для початківця — неналежний відповідач. Людина подає позов до філії, яка не є юридичною особою, або до директора особисто замість товариства, або до попереднього власника квартири після державної реєстрації переходу права. Стаття 51 ЦПК дозволяє залучити співвідповідача або замінити неналежного відповідача. Зробити це безпечніше до закінчення підготовчого провадження. Пізніше позивач має довести, що не знав і не міг знати про неналежність особи.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли позов про відшкодування шкоди з ДТП подали лише до водія, хоча цивільну відповідальність ніс страховик, а власником авто була лізингова компанія. Суд не «домріяв» правильне коло відповідачів замість позивача. Справу довелося фактично перезбирати: залучення осіб зрушило строки, змінилися витрати, частина доказів «застаріла» для нової конструкції позову.

Процесуальне правонаступництво

Смерть фізичної особи, реорганізація чи припинення юридичної особи не завжди ставлять крапку в процесі. Стаття 55 ЦПК дозволяє залучити правонаступника на будь-якій стадії. Усі попередні дії обов’язкові для нього. Для спадкоємця це означає: заперечення, які вже були заявлені, не «обнуляються» лише тому, що змінилося прізвище в шапці справи.

Два обличчя третьої особи: самостійні вимоги і «тінь» спору

Треті особи існують лише в позовному провадженні. Кодекс ділить їх на два типи, і плутанина між ними коштує місяців розгляду.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фактично входить у процес зі своїм позовом до однієї або обох сторін. Вона користується правами позивача. Якщо її прийняли, розгляд часто починається спочатку: новий суб’єкт має право на повний цикл змагальності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, стає на бік позивача або відповідача тому, що рішення може вплинути на її права чи обов’язки щодо однієї зі сторін. Класика: поручитель у спорі банку з позичальником; власник суміжної ділянки у спорі про межі; роботодавець у спорі працівника зі страховиком. Така особа має загальні права учасника справи за статтею 43 ЦПК, але не може змінити предмет спору «під себе».

Суд зобов’язаний залучити особу як третю без самостійних вимог, якщо вже на стадії відкриття провадження видно, що рішення зачепить її права. Якщо цього не зробити, стаття 54 ЦПК захищає таку особу: рішення не створює для неї юридичних наслідків у тому обсязі, у якому її мали залучити. Для сторін це пастка. Виграний спір може виявитися «порожнім», коли третя особа пізніше подасть окремий позов.

Окремий сучасний акцент — участь Національного агентства з питань запобігання корупції як третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача у справах про негативні заходи впливу на викривача. Це не декоративна норма: вона змінює баланс доказування і публічний інтерес у приватному трудовому конфлікті.

Хто захищає чужі інтереси і чому це не «замість адвоката»

Частина 4 статті 42 ЦПК відкриває двері органам і особам, які звертаються до суду не за себе. Прокурор вступає або подає позов, коли треба захистити інтереси держави або окремі категорії осіб у випадках, прямо визначених законом, і зобов’язаний обґрунтувати, чому сама особа не може захиститися. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини діє в логіці омбудсмана. Органи опіки — у справах дітей. Органи місцевого самоврядування — там, де закон покладає на них функцію захисту.

Їхній процесуальний статус гібридний. Вони учасники справи, мають широкі права на подання доказів і оскарження, але відмова такого органу від позову не завжди закриває дорогу самій особі. Якщо особа, в інтересах якої звернулися, не підтримує вимоги, суд залишає заяву без розгляду. Мирова угода «через прокурора» замість волі самої людини — недопустима конструкція.

Для початківця це важливо з іншого боку. Якщо до вашої справи вступив прокурор або орган опіки, це не означає, що суд уже «на чиємусь боці». Це означає, що з’явився ще один суб’єкт із власними письмовими позиціями, яких не можна ігнорувати в запереченнях.

Представник не є учасником справи — і це змінює стратегію

Сторона, третя особа та особа, якій закон дав право звертатися в інтересах іншого, можуть діяти особисто (самопредставництво) і (або) через представника. Особиста участь не позбавляє права мати представника. Юридична особа в процесі — через керівника, члена виконавчого органу чи іншу уповноважену статутом особу або через представника.

Хто може бути представником за загальним правилом статті 60 ЦПК: адвокат або законний представник. Виняток зроблено для трудових спорів і малозначних справ: там представником може бути будь-яка дієздатна повнолітня особа, крім осіб, яким це прямо заборонено. Законні представники малолітніх — батьки, усиновлювачі, опікуни; для неповнолітніх від 14 до 18 років і осіб з обмеженою дієздатністю — батьки та піклувальники.

Повноваження підтверджують ордером і довіреністю адвоката, нотаріальною чи прирівняною довіреністю, свідоцтвом про народження, рішенням про опіку. В електронній формі документи підписують кваліфікованим електронним підписом. Одна особа може представляти кількох позивачів або кількох відповідачів на одній стороні лише за відсутності конфлікту інтересів.

За моїм досвідом супроводу цивільних спорів протягом останніх років найчастіша стратегічна помилка не в «поганому адвокаті», а в змішуванні ролей. Директор підписує позов як представник, не підтвердивши самопредставництво витягом з ЄДР. Родич виступає в складному майновому спорі, який не є малозначним. Довіреність дає право «вести справу», але мовчить про право укладати мирову угоду чи відмовитися від позову — і в засіданні з’ясовується, що ключової дії представник вчинити не може.

Права, обов’язки і електронний кабінет станом на 2026 рік

Стаття 43 ЦПК дає учасникам справи спільний каркас прав: знайомитися з матеріалами, робити копії, подавати докази, брати участь у засіданнях (якщо закон не передбачає інше), досліджувати докази, ставити запитання, подавати заяви і клопотання, давати пояснення, знайомитися з протоколом і технічним записом, оскаржувати судові рішення.

Обов’язки жорсткіші, ніж здається з побутової розмови про «моє право не ходити в суд». Учасник справи зобов’язаний виявляти повагу до суду та інших учасників, сприяти встановленню обставин, з’являтися, якщо явка визнана обов’язковою, подавати всі наявні докази в установлені строки і не приховувати їх, давати повні й достовірні пояснення, дотримуватися строків. Невиконання тягне заходи процесуального примусу. Введення суду в оману щодо фактів — окрема відповідальність за законом.

Електронна форма вже не «опція для просунутих». Документи можна подавати через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. Якщо інший учасник зобов’язаний мати електронний кабінет і не зареєстрував його, той, хто подає документи через кабінет, звільняється від обов’язку надсилати паперові копії. Суд у викликах прямо вказує на обов’язок зареєструвати кабінет.

Для досвідченого користувача це змінює календар процесу. Пропущений електронний кабінет означає, що ухвали і виклики вважаються врученими за правилами системи, навіть якщо людина «не заходила на пошту». Для початківця правило просте: якщо ви юридична особа, адвокат або інший суб’єкт, для якого кабінет обов’язковий, реєстрація — не технічна дрібниця, а умова збереження права на захист.

Окремо стоїть заборона зловживання процесуальними правами (стаття 44 ЦПК). Множинні тотожні позови, штучне дроблення вимог, завідомо безпідставні відводи, затягування через неявки і клопотання «про ознайомлення» в останній день — це не хитра тактика, а підстава залишити заяву без розгляду або застосувати примус. Суд оцінює добросовісність не за інтонацією виступу, а за візерунком дій.

Поширені помилки, через які справа ламається ще на старті

Більшість фатальних збоїв трапляються не в дебатах, а в шапці першої заяви і в списку осіб, яких «вирішили не чіпати».

• Плутанина «учасник справи» і «учасник процесу». Свідка або представника вносять у перелік учасників справи і просять суд «залучити як сторону». Суд цього не зробить, а час на уточнення буде втрачено.
• Позов до неналежного відповідача без плану заміни. Подати «хоч до когось» — не стратегія. Якщо строк позовної давності на межі, помилка в особі може стати незворотною.
• Ігнорування третьої особи, на чиї права очевидно вплине рішення. Співвласника не залучають у спір про користування житлом. Поручителя не залучають у спір про кредит. Потім з’являється новий процес, і «перемога» розчиняється.
• Непідтверджені повноваження представника. Ордер без договору, довіреність без права на відмову від позову, підпис бухгалтера замість керівника — типовий набір, через який засідання зривається.
• Розрахунок на те, що суд сам виправить коло осіб. Суд може залучити третю особу без самостійних вимог, але не зобов’язаний будувати позивачеві правильну конструкцію позову.
• Мовчання в електронному кабінеті. «Я не отримував листа» слабко працює там, де закон вважає документ врученим через систему.
• Зловживання як стиль ведення справи. П’ять тотожних позовів до різних судів не «підстраховують». Вони підривають довіру суду до всіх наступних клопотань.

Ці помилки рідко виглядають драматично в день подання. Вони проявляються через місяці — коли вже сплачено судовий збір, зібрано експертизу і втрачено процесуальні строки на виправлення.

Коли можна впоратися самостійно, а коли без фахівця ризик занадто високий

Самопредставництво — нормальне і законне рішення в простих конструкціях. Наказове провадження про безспірний борг за чітким договором, малозначний спір із зрозумілим пакетом документів, трудова справа, де працівник добре знає факти, заява про встановлення факту за наявності повного комплекту довідок — тут людина часто може пройти шлях сама, якщо дисципліновано читає ухвали і тримає строки.

Адвокат стає не «прикрасою», а умовою безпеки, коли з’являється хоча б один із таких маркерів: кілька потенційних відповідачів; ймовірні треті особи; спір про нерухомість або корпоративні права; участь органу влади чи прокурора; потреба в експертизі; іноземний елемент; ризик забезпечувальних заходів; апеляція, де вже зафіксовано помилку першої інстанції в колі учасників. У таких справах програш часто народжується не з «слабкої позиції по суті», а з того, що рішення не можна виконати або воно не зв’язує потрібну особу.

Окремий рубіж — малолітні та неповнолітні. Стаття 45 ЦПК вимагає, щоб суд створив умови для висловлення думки дитини і роз’яснив наслідки дій представника. У справах про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини та усиновлення участь прокурора обов’язкова. Тут «самостійно, бо так дешевше» рідко виправдовується навіть при очевидній, на погляд заявника, правоті.

Чек-лист перед поданням першого документа

1. Визначити вид провадження: позовне, наказне чи окреме — і не змішувати назви статусів.
2. Перевірити, хто саме є належним позивачем і відповідачем: юридична особа, а не філія; власник, а не користувач; держава через конкретний орган.
3. Скласти список осіб, на чиї права рішення може вплинути, і вирішити, кого заявити третьою особою.
4. Перевірити процесуальну дієздатність: вік, обмеження дієздатності, необхідність законного представника.
5. Оформити повноваження: самопредставництво юрособи або адвокатське представництво з чітким обсягом прав.
6. Зареєструвати електронний кабінет, якщо закон цього вимагає, і зберегти докази направлення копій іншим учасникам.
7. Оцінити, чи не є повторна заява зловживанням і чи не відкрите вже тотожне провадження.

Якщо хоча б два пункти викликають сумнів, дешевше з’ясувати їх до сплати судового збору, ніж після першої ухвали про залишення позову без руху.

Питання, які реально ставлять до першого засідання

Чи є свідок учасником справи? Ні. Свідок — інший учасник судового процесу. Він не подає позов, не укладає мирову угоду і не оскаржує рішення «за себе» як сторона.

Чи можна одночасно бути присутнім особисто і мати адвоката? Так. Особиста участь не скасовує представництва. Суд заслуховує і особу, і представника в межах їхніх ролей.

Що буде, якщо відповідач «не той»? До закінчення підготовчого провадження (або першого засідання в спрощеному порядку) можна просити залучити співвідповідача чи замінити неналежного відповідача. Що пізніше — то вищий стандарт доказування, що позивач не знав про помилку.

Чи зв’язує рішення особу, яку не залучили? Якщо це мала бути третя особа без самостійних вимог, кодекс прямо обмежує наслідки рішення для неї. Для сторін це означає ризик нового спору.

Чи обов’язковий адвокат у цивільній справі? За загальним правилом представником є адвокат або законний представник. У трудових і малозначних справах можливий інший представник. Самопредставництво сторони законом не заборонене.

Склад учасників справи — це не формальність шапки документа. Це карта, за якою суд розуміє, чиє право він захищає і на кого можна покласти обов’язок. Якщо карта намальована неправильно, навіть сильна фактична позиція не доїжджає до виконавчого напису. Перевірити коло осіб варто раніше, ніж збирати «товстий» том додатків: саме з цього кроку починається цивільна справа, а не з красномовного опису образи.