Федір Олександрович Гуринець — український актор театру і кіно, який народився 8 грудня 1988 року в Чернігові і за майже два десятиліття роботи став одним із впізнаваних облич сучасного українського серіалу. Його шлях поєднує професійний танець, навчання у Богдана Ступки, роботу на телебаченні й десятки ролей у мелодрамах, комедіях та детективах, серед яких особливо запам’яталися Влад Мурос у «Сватах» і лаборант Свят у «Розтин покаже».

Сьогодні глядачі знають його як харизматичного, пластичного і відвертого артиста, який відкрито говорить про складні моменти життя — від юнацького наклепу до спроб стати корисним під час війни. Він активно підтримує Збройні сили, допомагає підрозділу рідного брата і продовжує зніматися в нових проєктах, залишаючись людиною, яка цінує щирість і професію понад усе.

Чернігівські вулиці кінця вісімдесятих — місце, де народився хлопець, який згодом заповнить українські екрани енергією й характерними жестами. Батьки — Олександр Гуринець і Світлана Кравченко — виростили двох синів, і старший брат став для Федора важливою опорою. Уже в дитинстві майбутній актор відчував потребу рухатися: п’ятнадцять років професійних занять танцями — модерн, хіп-хоп, народні стилі — сформували його пластику, відчуття ритму і сценічну впевненість, які пізніше помітять режисери.

Шкільні роки проходили нерівномірно. Предмети, які захоплювали, він знав на відмінно, решта залишалася на рівні трійок і четвірок. Натомість КВН, танцювальні номери й шкільні вистави забирали весь вільний час. Саме там з’явилася перша любов до сцени, а разом із нею — розуміння, що емоція може передаватися не лише словами, а й рухом тіла.

Навчання у Ступки та перші театральні кроки

У 2005 році Федір став студентом Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Паралельно потрапив на експериментальний курс самого Богдана Ступки при Київському драматичному театрі імені Івана Франка. Це був особливий досвід: заняття проходили переважно в театрі, а не в університетських аудиторіях. Ступка був вимогливим і часом жорстким наставником. Сам Гуринець пізніше зізнавався, що відчував себе неулюбленим студентом, можливо, через конкуренцію з онуком майстра. Проте образи не залишилися. Він і досі приходить на могилу вчителя, дзвонить у дзвінок і задає питання, на які так і не встиг отримати відповіді.

Під час навчання юнак зіграв Семена Медведенка в «Чайці» Чехова та ритора Горобця у «Вії» за Гоголем. Ці ролі другого плану дали відчуття живого театру, але Федір швидко зрозумів: сцена не стане його головним покликанням. Паралельно він встиг побувати на стажуванні у Варшаві під керівництвом Кшиштофа Зануссі, що розширило горизонти й показало європейський підхід до акторської роботи.

На першому курсі трапилася історія, яка ледь не зламала кар’єру ще до її початку. Хибне звинувачення у зґвалтуванні, поширене знайомою серед студентів і викладачів, призвело до ізоляції, психологічного тиску й відкритих виразок шлунка. Актор потрапив до лікарні. Він згадує, що в епоху соцмереж така інформація знищила б його за секунди. Цей досвід навчив його цінувати правду й обережність у публічному просторі.

Від хіт-параду на М1 до серіального прориву

2009 рік приніс перший телевізійний досвід. Федір став ведучим хіт-параду «Нові російські гірки» на каналі М1. Разом із ним працював Іван Дорн, тоді ще студент режисури. Їхній дует був хаотичним, живим, імпровізаційним — вони сміялися в кадрі, не встигали дочитувати підводки, і саме ця енергія зробила програму рейтинговою. Пізніше Дорн пішов, а Гуринцю заборонили навіть згадувати ім’я колишнього колеги в ефірі. Цей період актор згадує з теплом і легкою іронією як час, коли телебачення ще дозволяло бути собою.

Після закінчення навчання Федір свідомо обрав кіно. Дебют на екрані відбувся в 2008 році — епізодична роль у «Генії порожнього місця» і більш помітна робота в «Силі тяжіння», де його екранними батьками стали Богдан Ступка і Руслана Писанка. Саме Писанку актор називає своєю «кіномамою» — вона допомогла зробити перші кроки на кіностудії Довженка.

Справжній прорив прийшов із серіалом «Сашка» (2013–2014), де він зіграв Максима. Паралельно з’явився Влад Мурос у «Сватах-6» і пізніше в сьомому сезоні. Ці ролі зробили його обличчям, яке впізнавали далеко за межами України. Мелодрами, які хтось зневажливо називає «лайносеріалами», для Гуринця залишаються жанром із мільярдною аудиторією. Він відкрито захищає їх і каже, що колеги часто недооцінюють силу простої людської історії.

Ключові ролі та фільмографія

За роки роботи актор зіграв десятки персонажів — від комічних до драматичних, від молодих закоханих до аналітиків і навіть наркодилерів. Ось кілька найбільш помітних робіт, які формують його творчий портрет:

Дані зібрані на основі інформації з відкритих джерел, зокрема сторінки актора у Вікіпедії та каталогів кінопроєктів. Особливо цікавою стала роль Свята в детективі «Розтин покаже». Герой з’явився як молодший брат Ростика, якого грав Михайло Досенко. Коли Досенко пішов на фронт, сюжетний поворот ідеально ліг на реальність: рідний брат самого Гуринця також служить у Збройних силах. Актор неодноразово підкреслював, що ця роль для нього — особиста відповідальність.

Особисте життя, погляди та внутрішні виклики

Федір завжди тримав особисте життя під замком. Він не любить говорити про стосунки, і жодних підтверджених даних про дружину чи дітей немає. Чутки про зв’язок з Анною Кошмал, з якою він знімався в «Сватах» і «Сашці», актор категорично спростував. Вони справді близькі друзі, разом забирали з пологового її першу дитину, але це лише дружба. У 2026 році він прямо сказав, що світ занадто жорстокий, щоб зараз заводити дітей. Якщо дитина буде хоч трохи схожа на нього — це стане важким випробуванням, бо він пропускає все через себе.

Ще одна відкритість — розповідь про комплекси. Вісім років Федір не міг дивитися в дзеркало через випадіння волосся. Зрештою він зробив пересадку в одній із клінік Дніпра і публічно поділився досвідом, щоб підтримати інших. Ця чесність додає його образу теплоти й людяності.

Зріст актора — близько 190 сантиметрів. Він описує себе як прискіпливу людину, яка цінує чистоту й порядок. Хобі — подорожі Україною, фотографії з яких з’являються в його Instagram. Любить дітей, спілкується з хрещениками, але до створення власної сім’ї поки не готовий.

Війна, ТЦК і волонтерство

Після 24 лютого 2022 року Федір не сидів осторонь. Він тричі намагався потрапити до територіального центру комплектування. Перший раз — щоб змінити адресу після переїзду в Києві, його просто не пропустили. Другий — разом зі старшим братом-офіцером, знову відмова. Третій — після дзвінка з ТЦК із запитанням, чому він ігнорує повістку. Він прийшов, стояв у черзі з сотнями людей, подав документи і список своїх навичок: уважність, аналітичний склад розуму, досконале знання російської, здатність бути «класним шпигуном». Уявіть собі сценарій, який він собі малював: пост у Instagram про «продаж» України, запрошення до Кремля — і ліквідація. Проте зі зброєю він визнає свою неефективність. Його шлях — бути корисним для ЗСУ, а не безпосередньо в строю.

Зрештою його зняли з військового обліку через місце реєстрації. Без попередження. Зараз актор регулярно закриває збори на потреби підрозділу брата, шукає обладнання, допомагає іншим ініціативам, зокрема центру протезування. «Які часи — такі й валентинки», — каже він, коли на День закоханих збирає гроші на FPV-дрони.

Сучасні проєкти та акторська позиція

Зараз Гуринець залишається затребуваним. Він з’являється в «Відпустці наосліп», у драмеді «Повернення» в ролі суперечливого інвестора Дані Чорного, продовжує роботу в «Розтин покаже». Навесні 2026-го навіть став гостем-ведучим ранкового ефіру разом із колегами по детективу.

Його позиція щодо професії проста й чесна. Він не знецінює мелодрами, бо бачить, як їх люблять глядачі в Туреччині, Кореї та інших країнах. Він цінує можливість грати різних людей — від веселих лаборантів до складних характерів. І завжди підкреслює: акторська робота — це не лише талант, а й дисципліна, яку він виніс ще з танцювальної зали.

Федір Гуринець сьогодні — це приклад людини, яка пройшла через ранні удари, зберегла любов до професії і знайшла свій спосіб бути потрібним країні. Його історії на екрані й поза ним продовжують звучати щиро, а глядачі чекають на нові ролі, у яких він знову здивує пластикою, іронією чи глибокою емоцією.