Суди першої інстанції виконують базову функцію правосуддя — розглядають справу з самого початку, безпосередньо досліджують докази та ухвалюють рішення по суті. Саме до них громадяни та юридичні особи звертаються вперше за захистом порушених прав.
У системі судоустрою України ці суди утворюють найнижчу ланку за принципом інстанційності. Вони забезпечують доступність правосуддя на місцевому рівні та несуть основне навантаження з розгляду цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.
До судів першої інстанції належать місцеві загальні, господарські та окружні адміністративні суди, а також у визначених законом випадках Вищий антикорупційний суд і окремі апеляційні суди. Порядок їхньої роботи регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідними процесуальними кодексами.
Поняття суду першої інстанції та його місце в судовій системі
Суд першої інстанції — це судовий орган, який вперше розглядає справу, з’ясовує всі її обставини шляхом безпосереднього дослідження доказів і ухвалює рішення, вирок або ухвалу по суті спору чи обвинувачення. На відміну від апеляційної та касаційної інстанцій, він не переглядає вже ухвалені рішення, а формує первинну судову оцінку фактів і права.
Система судів загальної юрисдикції в Україні будується на трьох принципах: територіальності, спеціалізації та інстанційності. За територіальним принципом найнижчою ланкою є місцевий суд. За інстанційним — саме суд першої інстанції. Тому кожний місцевий суд є судом першої інстанції, але не кожний суд, що діє як перша інстанція, є територіально найнижчим. У визначених процесуальним законом випадках повноваження першої інстанції можуть здійснювати апеляційні суди або навіть Верховний Суд.
Основне навантаження з розгляду справ лежить саме на судах першої інстанції. Саме тут формується первинна судова практика, яка згодом може бути скоригована вищими інстанціями.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» прямо закріплює, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом. Це положення залишається базовим і в редакції 2026 року.
Види судів, що здійснюють повноваження першої інстанції
Місцеві суди поділяються на три основні групи залежно від спеціалізації.
Місцеві загальні суди — районні, районні в містах, міські та міськрайонні. Вони розглядають більшість цивільних і кримінальних справ, а також частину адміністративних і справи про адміністративні правопорушення.
Місцеві господарські суди — господарські суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Їхня компетенція охоплює всі справи, підвідомчі господарським судам, що виникають із господарських правовідносин.
Окружні адміністративні суди розглядають більшість адміністративних справ, у яких однією зі сторін виступає орган державної влади або інший державний орган.
Окреме місце займає Вищий антикорупційний суд. Він діє як суд першої інстанції у кримінальних провадженнях щодо корупційних і пов’язаних із ними злочинів, а також у цивільних справах про визнання необґрунтованими активів і їх стягнення в дохід держави.
У певних категоріях справ повноваження першої інстанції можуть здійснювати апеляційні суди. Зокрема, це справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, а також окремі адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи примусовим відчуженням майна.
Підсудність справ у різних видах судочинства
Підсудність визначається процесуальними кодексами і залежить від характеру правовідносин.
У цивільному судочинстві всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного процесу, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, за винятком випадків, прямо передбачених Цивільним процесуальним кодексом. До таких винятків належать справи про оскарження рішень третейських судів і міжнародних комерційних арбітражів, які розглядають апеляційні суди, а також справи про визнання необґрунтованими активів — Вищий антикорупційний суд.
У кримінальному провадженні судами першої інстанції є місцеві загальні суди, а щодо злочинів, віднесених до його підсудності, — Вищий антикорупційний суд. Кримінальне провадження щодо злочинів, за які передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально трьома професійними суддями або, за клопотанням обвинуваченого, судом присяжних.
Господарські суди розглядають у першій інстанції всі справи, підвідомчі господарським судам. Адміністративні справи розподіляються між місцевими загальними судами (як адміністративними) та окружними адміністративними судами залежно від суб’єктного складу сторін.
| Вид судочинства | Основний суд першої інстанції | Особливі випадки |
|---|---|---|
| Цивільне | Місцеві загальні суди | Апеляційні суди (третейські та арбітражні справи), ВАКС (необґрунтовані активи) |
| Кримінальне | Місцеві загальні суди | Вищий антикорупційний суд |
| Господарське | Місцеві (окружні) господарські суди | — |
| Адміністративне | Окружні адміністративні суди та місцеві загальні суди | Апеляційні адміністративні суди, Верховний Суд (окремі категорії) |
Дані щодо розподілу підсудності базуються на положеннях Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Господарського процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.
Склад суду та порядок розгляду справ
За загальним правилом справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Це передбачено процесуальними кодексами для цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Колегіальний розгляд застосовується лише у випадках, прямо визначених законом.
У цивільному процесі колегія у складі одного судді та двох присяжних розглядає окремі категорії справ, визначені кодексом. У кримінальному провадженні щодо злочинів, за які передбачено довічне позбавлення волі, справа розглядається трьома професійними суддями або судом присяжних за клопотанням обвинуваченого.
Слідчий суддя місцевого загального суду здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Він не звільняється від виконання обов’язків судді першої інстанції, проте ці повноваження мають пріоритет при розподілі справ.
Розгляд справи в суді першої інстанції проходить кілька стадій: відкриття провадження, підготовче провадження (за потреби), судовий розгляд із дослідженням доказів, судові дебати та ухвалення рішення. Суд зобов’язаний забезпечити повне, всебічне та об’єктивне з’ясування обставин справи.
Практичні аспекти звернення до суду першої інстанції
Перед поданням позовної заяви або скарги необхідно правильно визначити суд, до якого слід звертатися. Територіальна підсудність зазвичай визначається за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, місцем виконання договору чи місцем заподіяння шкоди. Існують також правила виключної підсудності, зокрема щодо нерухомого майна.
Позовна заява має відповідати вимогам процесуального кодексу: містити найменування суду, дані сторін, зміст позовних вимог, обґрунтування, перелік доказів і додатки. Недотримання форми може призвести до залишення заяви без руху або її повернення.
У 2026 році значна частина процесуальних дій здійснюється через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Подання документів в електронній формі, участь у засіданнях у режимі відеоконференції та доступ до матеріалів справи онлайн суттєво спрощують доступ до правосуддя, особливо в умовах воєнного стану.
Правильне визначення суду першої інстанції та дотримання процесуальних вимог на етапі подання заяви безпосередньо впливають на строки розгляду справи та можливість ефективного захисту прав.
Строки розгляду справ у суді першої інстанції залежать від складності та виду судочинства. У цивільних справах орієнтовний строк становить від кількох місяців до року, у господарських — зазвичай коротший. Водночас кадровий дефіцит суддів у багатьох місцевих судах може призводити до збільшення цих строків.
Оскарження рішень суду першої інстанції
Рішення, ухвали та вироки суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до відповідного апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги становить, як правило, тридцять днів з дня проголошення рішення або отримання його повного тексту.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Він може залишити рішення без змін, змінити його, скасувати повністю або частково та ухвалити нове рішення, або направити справу на новий розгляд.
Касаційне оскарження можливе лише після апеляційного розгляду і здійснюється Верховним Судом у випадках, передбачених процесуальним законом. Касаційна інстанція перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінює факти.
Право на оскарження є важливою гарантією справедливого судочинства. Воно забезпечує можливість виправлення помилок, допущених судом першої інстанції, і сприяє формуванню єдиної судової практики.
Станом на 2026 рік судова система продовжує працювати в умовах кадрового дефіциту та підвищеного навантаження, пов’язаного з воєнним станом. Водночас цифровізація процесів і поступове заповнення вакантних посад суддів спрямовані на підвищення ефективності розгляду справ саме на рівні першої інстанції, де громадяни найчастіше вперше стикаються з механізмами захисту своїх прав.
