Колківська республіка: острівець свободи серед війни

Колківська республіка виникла навесні 1943 року як військово-адміністративне утворення під контролем Української повстанської армії на Волині з центром у містечку Колки. За кілька місяців повстанці вигнали нацистський гарнізон і встановили власну цивільно-військову владу на території близько 2,5 тисячі квадратних кілометрів, де відновили школи, шпиталі, млини й електростанцію, а селянам повернули землю.

Це не було офіційною державою з міжнародним визнанням, а скоріше острівець самоорганізації в німецькому тилу: працювали адміністрація, поліція, суди, курси військового вишколу й навіть друкарні. Населення відчуло себе господарями на своїй землі, поки нацистська операція з артилерією, танками й авіацією не знищила Колки 3–4 листопада 1943 року.

Колківська республіка стала одним із найяскравіших прикладів українського самоврядування під час Другої світової війни, хоча радянська влада згодом десятиліттями замовчувала цю сторінку, а місцевих мешканців переслідувала.

Передумови та створення повстанського утворення

Навесні 1943 року німецька окупаційна адміністрація на Волині вже відчувала слабкість: фронт поглинав сили, а в тилу зростала активність УПА. Перші спроби звільнити Колки відбулися ще в березні — загін під командуванням Юрія Стельмащука («Рудий») захопив містечко, але змушений був відступити перед переважаючою кількістю окупантів. Повстанці не відмовилися від планів.

15 травня 1943 року три курені військової округи УПА «Турів» під керівництвом Миколи Якимчука-Ковтонюка («Олег») остаточно вигнали нацистів із Колок. До операції долучилися загони Степана Коваля («Рубашенко»), Івана Литвинчука («Дубовий»), Порфирія Антонюка («Сосенко») та інших. Містечко перейшло під український контроль, а навколо нього поступово формувалася зона, вільна від окупантів.

Територія не мала жорстких кордонів — вони змінювалися залежно від бойових дій. До складу входили населені пункти сучасних Маневицького, Рожищенського, Ківерцівського районів Волині та частини Рівненщини. На в’їзді до Колок з’явився напис: «Колки тимчасово, до звільнення Києва — столиця України». Це був не просто жест, а заява про тяглість ідеї української державності.

Загальне керівництво здійснював командир УПА-Північ Дмитро Клячківський («Клим Савур»), який неодноразово бував у Колках. У вересні 1943 року він передав командування армією Роману Шухевичу, але залишався ключовою фігурою на Волині. Цивільну адміністрацію організовував Юрій Шевченко («Моряк»), референт Служби безпеки.

Повсякденне життя під українською владою

У Колках і навколишніх селах відновилося цивільне життя. Повстанська адміністрація скасувала колгоспну систему й розподілила землю між селянами — кожній родині стільки, скільки вона могла обробити. Запрацювали електростанція, млин, молочарня, пункт переробки м’яса, пекарні та кравецькі майстерні. Люди змогли купувати необхідні речі, не чекаючи розпоряджень окупантів.

Особливу увагу приділяли освіті й медицині. З 15 вересня 1943 року відкрили школи. Шкільним інспектором працювала Галина Рейкіна. У Старосіллі діяла суспільно-політична референтура, яка видавала матеріали для навчання, зокрема підручник «Українознавство». У Колках працювала військова школа, курси артилеристів, мінерів і кінної розвідки. Молодь від 15 до 45 років проходила вишколи — спочатку з дерев’яними палицями, потім зі зброєю.

Медичну службу координував Український Червоний Хрест. Референтом у районі була Василина Демчинська («Циганка»). Діяли кілька шпиталів і медичних пунктів, курси медсестер і санітарів. У селі Копилля обладнали бункери з запасами продовольства й медикаментів. Жінки вчилися витягувати поранених, робити перев’язки й розбиратися в німецьких і радянських ліках.

За порядком стежила військово-польова жандармерія УПА. Патрулі обходили містечко, а Служба безпеки вела розвідку. У спогадах повстанців цей період описують як час, коли люди відчували себе господарями: працювали перукарні, магазини, проводили концерти й лекції. Олексій Брись («Остап») згадував святковий вигляд міста й маршові пісні сотень УПА.

Ключові інституції та постаті

Нижче подано основні елементи управління, які діяли на території Колківської республіки.

СфераЩо діялоКлючові особи / місця
Військове командуванняШтаб групи «Турів», вишколи, жандармеріяМикола Якимчук («Олег»), Юрій Стельмащук («Рудий»)
Цивільна адміністраціяУправа, розподіл землі, поліціяЮрій Шевченко («Моряк»)
ОсвітаШколи, підручники, політичні курсиГалина Рейкіна, Старосілля
МедицинаШпиталі, курси медсестер, складиВасилина Демчинська («Циганка»), Копилля
ГосподарствоМлини, електростанція, майстерніКолки та навколишні села

Дані зібрані на основі архівних матеріалів і досліджень істориків, зокрема робіт, опублікованих у матеріалах АрміяInform та розсекречених справах СБУ.

Знищення Колківської республіки

Нацисти не змогли взяти територію штурмом невеликими силами, тому підготували масштабну операцію. У кінці жовтня 1943 року почалися наступ із танками й артилерією. 1 листопада відбувся перший авіаналіт. 3–4 листопада на Колки рушили колони з Маневичів та інших напрямків, підтримані літаками. Містечко бомбардували й підпалили. За різними оцінками, загинуло від кількох сотень до понад п’ятисот місцевих жителів і повстанців. Багато будівель згоріло вщент.

Повстанці відступили в навколишні ліси. На зайнятій території почалися масові розстріли. Колківська республіка перестала існувати. Через кілька місяців прийшла радянська влада, і репресії продовжилися: арешти, показові процеси, депортації. У 1944 році судили десятки активістів, зокрема учасників «справи дев’ятнадцятьох». Шестеро з них отримали смертний вирок.

На в’їзді до Колок ще довго стояв напис про тимчасову столицю України — символ того, що навіть у вирі війни українці будували власні інституції.

Пам’ять і сучасне значення

У Колках встановлено пам’ятний знак на честь республіки. Місцеві краєзнавці й історики, зокрема Леся Бондарук, працюють з архівами, щоб відновити точні дати й імена. У музеї зберігають схеми території та свідчення. Щороку відзначають річниці створення й знищення утворення.

Колківська республіка показує, як у екстремальних умовах люди здатні організувати життя без окупаційної влади: від шкіл до шпиталів і земельної реформи. Це не ідеалізована ідилія — територія постійно перебувала під загрозою нападів радянських партизанів, польських формувань і німецьких каральних акцій. Проте сам факт існування такого утворення протягом пів року свідчить про силу самоорганізації.

Цікаві факти

  • Точну дату початку — 15 травня 1943 року — встановили відносно недавно завдяки архівним допитам повстанців Олександра Наглюка та Адама Наумчука. Раніше історики називали кінець квітня або червень.
  • На території діяла власна валюта — бофони, банкноти яких розробляли в повстанських друкарнях. Вони використовувалися для розрахунків усередині утворення.
  • У Колках побував Роман Шухевич. Він зустрічався з Дмитром Клячківським і проводив наради командирів.
  • Після знищення Колок радянська пропаганда звинувачувала УПА в тому, що саме повстанці спровокували бомбардування. Місцеві довго мовчали через страх репресій.
  • У 2009 році пам’ятник відвідав президент Віктор Ющенко, який назвав Колківську республіку прикладом місцевого самоврядування в умовах окупації.

Сьогодні Колки — звичайне селище Волинської області. Але камені пам’ятного знаку й архіви нагадують про місяці, коли тут намагалися жити за українськими правилами. Історія Колківської республіки залишається частиною ширшої розповіді про боротьбу за державу в найважчі роки XX століття.

More From Author

Дві матки в жінки: причини, симптоми та вагітність

Якщо пропустити прийом антибіотика

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *