Усиновлення — це юридичний акт, за яким дитина набуває всіх прав сина чи дочки усиновлювача, а той — повноцінних батьківських прав і обов’язків. Процедура здійснюється виключно на підставі рішення суду й регулюється главою 18 Сімейного кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів № 905.

У 2026 році діють оновлені правила щодо медичних протипоказань, судового розгляду та державної допомоги. Воєнний стан додає окремі нюанси щодо строків документів і усиновлення дітей з окупованих чи евакуйованих територій, але загальна схема для громадян України, які проживають в країні, залишилася доступною.

Станом на кінець вересня 2026 року на обліку перебувало понад 14 тисяч дітей, яких можна усиновити, і близько 1,7 тисячі кандидатів. Це означає, що шанс знайти дитину є, але процес вимагає часу, документів і готовності пройти перевірку.

Хто може стати усиновлювачем і кого закон не допускає

Згідно зі статтею 211 Сімейного кодексу, усиновлювачем може бути дієздатна особа віком від 21 року. Для родичів дитини (бабусі, дідуся, брата, сестри) віковий ценз не застосовується. У будь-якому разі різниця у віці між усиновлювачем і дитиною має становити не менше 15 років (для усиновлення повнолітньої особи — не менше 18 років).

Усиновити дитину можуть подружжя, одинокий чоловік чи жінка, а також вітчим або мачуха. Неодружена пара має спочатку встановити в суді факт проживання однією сім’єю. Громадяни держави-агресора та їхні подружжя не можуть бути усиновлювачами.

Стаття 212 СК України містить вичерпний перелік заборон. До нього належать особи, позбавлені батьківських прав, обмежено дієздатні чи недієздатні, без постійного місця проживання і стабільного доходу, зловживаючі алкоголем чи наркотиками, засуджені за тяжкі злочини (зокрема проти життя, здоров’я, статевої свободи, громадської безпеки), а також ті, хто вчиняв домашнє насильство і притягувався до адміністративної відповідальності.

З 3 лютого 2026 року діє новий Перелік захворювань, розладів або станів, затверджений наказом МОЗ № 1949 від 24 грудня 2025 року. Він замінив застарілий список 2008 року й охоплює активні чи тяжкі форми інфекційних хвороб, тяжкі психічні розлади (включно з пов’язаними з вживанням психоактивних речовин), окремі неврологічні та онкологічні стани на пізніх стадіях, а також стани, що потребують постійного стороннього догляду. Медичний висновок тепер формує сімейний лікар, який координує обстеження.

Покрокова процедура від заяви до рішення суду

Процес починається не з пошуку дитини, а з перевірки кандидатів. Спочатку потрібно стати на облік у службі у справах дітей за місцем проживання. Заяву можна подати особисто або через портал Дія (послуга «Усиновлення: реєстрація кандидатом»). В електронній формі частина даних підтягується з реєстрів, решту доводиться завантажувати самостійно. Розгляд заяви триває до 5 робочих днів.

Після подання документів служба перевіряє їх, проводить обстеження житлово-побутових умов і готує висновок. Паралельно (крім випадків, коли кандидат є родичем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем) потрібно пройти обов’язковий курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт. Навчання організовує центр соціальних служб і завершується сертифікатом.

Лише після отримання позитивного висновку про можливість бути усиновлювачем відкривається доступ до інформації про дітей. Знайомство відбувається за направленням служби. Якщо контакт склався і ви готові усиновити конкретну дитину, подаєте заяву про доцільність усиновлення. Служба готує відповідний висновок, після чого ви особисто звертаєтеся до суду за місцем проживання чи перебування дитини. Через представника подати заяву не можна.

З 5 серпня 2026 року, після набрання чинності Законом № 2541-IX, справи про усиновлення розглядає суддя одноособово (без присяжних). Участь прокурора обов’язкова. Суд має розглянути справу в розумний строк, але не більше 30 днів з дня відкриття провадження. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду.

Документи та практичні нюанси збору пакета

Базовий пакет для взяття на облік кандидатів включає:

• копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
• копію РНОКПП або інформацію про відмову від нього;
• копію документа з унікальним номером запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
• документи про доходи за останні 6 місяців або декларацію за попередній рік;
• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
• медичний висновок установленої форми;
• довідку про наявність чи відсутність судимості;
• документ, що підтверджує право власності чи користування житлом;
• нотаріально засвідчену згоду другого з подружжя (якщо усиновлює один);
• довідку Нацполіції про відсутність фактів домашнього насильства.

Строк дії більшості документів — 1 рік. Під час воєнного стану він становить 18 місяців. Якщо протягом цього часу якісь довідки втрачають чинність, їх поновлюють і подають до служби за місцем обліку або тимчасового перебування. Медичний висновок найчастіше стає «вузьким місцем» — його краще починати оформлювати заздалегідь через сімейного лікаря.

На Дії частина документів підтягується автоматично, тому онлайн-подача часто швидша. Подружжя подає спільну заяву, підписану обома електронними підписами.

Особливості різних шляхів: вітчим, родичі, одинокі особи

Найпростіший шлях — усиновлення вітчимом чи мачухою дитини другого з подружжя. Тут не потрібно ставати на загальний облік кандидатів і проходити навчання. Звертаються безпосередньо до служби у справах дітей за місцем проживання дитини з документами за пунктом 91 Порядку № 905, отримують висновок про доцільність і йдуть до суду. Згода другого з подружжя потрібна, якщо інше не передбачено законом.

Родичі дитини також мають переваги: не застосовується віковий ценз у 21 рік, часто не потрібне обов’язкове навчання, а переважне право на усиновлення закріплено в статті 213 СК. Одинока жінка чи чоловік мають рівні права з подружжям — закон прямо це передбачає. Єдина практична відмінність — більш прискіплива оцінка житлових і матеріальних умов та відсутність другого дорослого в сім’ї, що враховується під час перевірки.

Під час воєнного стану іноземці та громадяни України, які проживають за кордоном, у більшості випадків не можуть усиновлювати дітей (крім окремих винятків для родичів). Дітей з тимчасово окупованих територій усиновлюють лише після деокупації та відновлення роботи місцевих органів. Дітей, евакуйованих в межах України чи за кордон, можна усиновлювати за місцем їхнього фактичного перебування.

Дані узагальнено на основі Сімейного кодексу України та Порядку № 905.

Після рішення суду: реєстрація, допомога та адаптація

Після набрання рішенням законної сили усиновлювачі звертаються до органу ДРАЦС для оформлення нового свідоцтва про народження. У ньому усиновлювачі записуються як батьки, а за бажанням можна змінити прізвище, ім’я чи по батькові дитини. Таємниця усиновлення охороняється законом.

Державна допомога при усиновленні призначається на кожну дитину в розмірі, встановленому для допомоги при народженні. Якщо рішення суду набрало чинності з 1 січня 2026 року — це 50 000 грн одноразово. Для рішень до 31 грудня 2025 року — 41 280 грн (10 320 грн одразу і решта рівними частинами протягом 36 місяців). Звертатися потрібно не пізніше 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили — до ПФУ, через Дію або ЦНАП. Виплата не надається у разі скасування усиновлення, позбавлення батьківських прав чи відібрання дитини.

Адаптація часто триває довше, ніж юридична процедура. Дитина може проявляти тривожність, регрес у навичках чи перевіряти межі. Служби у справах дітей здійснюють нагляд за умовами проживання усиновленої дитини. У реальних кейсах сім’ї, які пройшли підготовку і мали підтримку спеціалістів, зазвичай швидше налагоджують стосунки.

Поширені помилки та як їх уникнути

Одна з найчастіших помилок — починати з пошуку дитини замість реєстрації кандидатом. Без обліку і висновку знайомство неможливе. Інша — затягування з медичним висновком або подання документів зі строком, що спливає. Під час воєнного стану 18 місяців дають запас, але поновлення все одно потребує часу.

Кандидати іноді недооцінюють навчання або сприймають його як формальність. На практиці саме там обговорюють реальні складнощі виховання дитини з досвідом інституційного життя чи травми. Ще одна проблема — неправильне оформлення згоди другого з подружжя або відсутність довідки про доходи у потрібному форматі. Суд також уважно перевіряє, чи враховано інтереси дитини та чи є її згода (зазвичай з 10 років, якщо вона здатна її висловити).

Якщо відмовили у взятті на облік або в позитивному висновку, рішення можна оскаржити. У суді відмова також можлива, якщо не дотримано умов закону. У таких ситуаціях доцільно залучити юриста, який спеціалізується на сімейних справах.

Коли варто звернутися до фахівця

Самостійно пройти процедуру цілком реально, особливо через Дію та за підтримки служби у справах дітей. Проте юрист стає необхідним, коли є ускладнення: згода батьків дитини викликає сумніви, дитина перебуває за кордоном або на окупованій території, є попередні відмови, складні майнові чи житлові питання, або потрібно скасувати чи оскаржити попередні рішення. Також допомога корисна при підготовці заяви до суду, щоб правильно сформулювати обставини і додати всі необхідні докази.

Багато хто стикається з ситуацією, коли документи зібрані, але через зміну місця проживання чи воєнні обставини доводиться повторно проходити частину перевірок. Чітке дотримання строків і своєчасне поновлення довідок суттєво скорочує затримки.

Усиновлення — це довгострокова відповідальність, а не швидке рішення. Законодавство 2026 року зробило процес більш структурованим і частково швидшим у судовій частині, але ключовим залишається готовність сім’ї забезпечити дитині стабільність і безпеку. Офіційні ресурси — портал Дія, сайт Мінсоцполітики та служби у справах дітей — містять актуальні форми й роз’яснення, які варто перевіряти перед поданням документів.