Законодавство України чітко визначає коло осіб, яких не можна допитувати як свідків у конкретних обставинах. Це правило захищає професійні таємниці, забезпечує неупередженість суду та гарантує основні права людини. Свідком у кримінальному провадженні вважається фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню, і яка викликана для давання показань. Водночас закон встановлює абсолютні заборони для окремих категорій щодо певних відомостей.
У цивільному процесі обмеження дещо інші: тут акцент зроблено на здатність особи правильно сприймати обставини та на захист професійної конфіденційності. Близькі родичі та члени сім’ї не входять до переліку тих, хто «не може» бути свідком взагалі — вони мають право відмовитися давати показання, які можуть призвести до підозри чи обвинувачення проти них самих або близьких. Розрізнення цих понять допомагає уникнути плутанини на практиці.
Правильне застосування цих норм впливає на допустимість доказів. Показання, отримані з порушенням заборон, можуть бути визнані недопустимими. Тому і сторони процесу, і потенційні свідки мають розуміти межі закону.
Хто вважається свідком і які загальні правила діють
Свідок у кримінальному провадженні — це фізична особа, якій відомі обставини справи і яку викликано для давання показань. Закон не встановлює вікових обмежень: навіть малолітня дитина може бути свідком, якщо здатна сприймати і передавати інформацію. При допиті неповнолітніх застосовуються спеціальні правила, зокрема участь педагога, психолога чи законного представника.
У цивільному процесі свідком є особа, якій можуть бути відомі обставини, що мають значення для справи. Суд оцінює показання з урахуванням віку, стану здоров’я та стосунків із сторонами. Загальне правило полягає в тому, що будь-яка дієздатна особа може бути викликана як свідок, якщо немає спеціальної заборони.
Заборона допитувати певні категорії осіб має чітку мету: захистити довіру в професійних стосунках і забезпечити справедливість. Порушення цієї заборони тягне визнання доказів недопустимими. Слідчий, прокурор чи суд зобов’язані перевіряти, чи не підпадає особа під обмеження, ще до початку допиту.
Категорії осіб, які не можуть бути допитані як свідки у кримінальному провадженні
Частина друга статті 65 Кримінального процесуального кодексу України встановлює вичерпний перелік осіб, яких не можна допитувати як свідків щодо певних відомостей. Заборона стосується не особи взагалі, а конкретних обставин, які стали їй відомі у зв’язку з професійною діяльністю чи статусом.
До цього переліку входять захисник, представник потерпілого, цивільного позивача чи відповідача, а також законний представник — щодо обставин, які стали їм відомі при виконанні функцій представника чи захисника. Адвокат не може розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю. Нотаріус захищений щодо нотаріальної таємниці. Медичні працівники та інші особи, яким стали відомі дані про хворобу, результати обстеження чи інтимну сторону життя, не можуть свідчити про лікарську таємницю.
Священнослужителі не підлягають допиту щодо відомостей, одержаних на сповіді. Журналісти захищені щодо конфіденційної інформації професійного характеру, наданої за умови нерозголошення джерела. Судді та присяжні не можуть розповідати про обговорення в нарадчій кімнаті, за винятком випадків, коли розглядається питання про завідомо неправосудний вирок.
Окремі пункти стосуються осіб, які брали участь в укладенні угоди про примирення, осіб, до яких застосовані заходи безпеки, та тих, хто володіє даними про таких осіб. Експерт не може бути допитаний як свідок щодо роз’яснення власного висновку — для цього передбачена окрема процедура.
Особи, перелічені в пунктах 1–5, можуть бути звільнені від обов’язку зберігати таємницю письмовою згодою того, хто довірив їм відомості, у визначеному обсязі. Таке звільнення фіксується документально. Особи з дипломатичним імунітетом допитуються лише за їхньою згодою, а працівники дипломатичних представництв — за згодою представника установи. Перед допитом їм обов’язково роз’яснюють право відмовитися.
Практичні приклади застосування заборон
Адвокат, який захищав підозрюваного на стадії досудового розслідування, не може бути викликаний як свідок щодо змісту розмов із клієнтом. Навіть якщо справа перейшла до суду, ці відомості залишаються захищеними. Лікар, який проводив огляд потерпілого, не свідчить про діагноз чи результати аналізів без письмової згоди пацієнта або його представника.
Журналіст, якому джерело передало інформацію на умовах анонімності, не розкриває ім’я джерела навіть під тиском слідства. Суддя, який ухвалював рішення в іншій справі, не пояснює мотиви голосування в нарадчій кімнаті. Ці правила діють незалежно від того, чи бажає сама особа дати показання.
Обмеження у цивільному процесі
Стаття 70 Цивільного процесуального кодексу України встановлює власний перелік. Не можуть бути допитані як свідки недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи лікуванні у психіатричному закладі і через фізичні чи психічні вади не здатні правильно сприймати обставини або давати показання. Суд оцінює здатність у кожному конкретному випадку.
Особи, зобов’язані зберігати таємницю відомостей, довірених у зв’язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг медіації, не свідчать про такі відомості. Священнослужителі захищені щодо сповіді. Судді та присяжні не розкривають обставини обговорення в нарадчій кімнаті чи інформацію, що стала відомою під час врегулювання спору за участю судді.
Інші особи, щодо яких заборона встановлена законом чи міжнародним договором, не допитуються без їхньої згоди. Особи з дипломатичним імунітетом також потребують згоди. На відміну від кримінального процесу, у цивільному немає окремих пунктів про заходи безпеки чи угоди про примирення, оскільки ці інститути характерні переважно для кримінального провадження.
Право відмовитися від показань проти себе та близьких родичів
Конституція України в статті 63 закріплює, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Це право, а не абсолютна заборона бути свідком. Особа може бути викликана і допитана з інших питань, але має право мовчати щодо тих обставин, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення проти неї самої або близьких.
До близьких родичів та членів сім’ї належать чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат і сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач і усиновлений, опікун і піклувальник, а також особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство. Свідок має право відмовитися давати такі показання на будь-якій стадії. Це право роз’яснюється перед допитом.
Важливо не плутати це право з категоричною забороною для професійних категорій. Родич може свідчити про обставини, які не стосуються можливої вини близьких осіб, і при цьому користуватися правом мовчати щодо інших питань.
Порівняльна таблиця категорій осіб
Нижче наведено структуроване порівняння основних категорій, які не можуть бути допитані як свідки в різних видах провадження.
| Категорія осіб | Кримінальне провадження (ст. 65 КПК) | Цивільне провадження (ст. 70 ЦПК) | Особливості / винятки |
|---|---|---|---|
| Адвокат / захисник / представник | Заборонено щодо обставин, відомих у зв’язку з виконанням функцій | Заборонено щодо відомостей професійної правничої допомоги | Можливе письмове звільнення від таємниці |
| Нотаріус | Заборонено щодо нотаріальної таємниці | Підпадає під загальну заборону професійної таємниці | Звільнення за письмовою згодою |
| Медичний працівник | Заборонено щодо лікарської таємниці | Не виділено окремо, але може підпадати під інші норми | Звільнення за згодою особи |
| Священнослужитель | Заборонено щодо сповіді | Заборонено щодо сповіді | Без винятків за згодою |
| Суддя / присяжний | Заборонено щодо нарадчої кімнати (з винятком неправосудного рішення) | Заборонено щодо нарадчої кімнати та врегулювання спору | Виняток лише в кримінальному щодо неправосудного вироку |
| Недієздатні / особи з психічними вадами | Не виділено як абсолютна заборона | Заборонено, якщо не здатні правильно сприймати | Оцінюється судом індивідуально |
Дані ґрунтуються на нормах Кримінального процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. У кожному випадку суд чи слідчий оцінює конкретні обставини.
Типові помилки при застосуванні правил про свідків
- Вважати, що близький родич взагалі не може бути свідком. Насправді він може давати показання з питань, які не стосуються можливої вини його чи інших близьких, і має право відмовитися лише щодо окремих обставин.
- Ігнорувати можливість письмового звільнення від професійної таємниці. Якщо особа, яка довірила відомості, дає письмову згоду в чітко визначеному обсязі, допит стає можливим.
- Викликати експерта як свідка для пояснення власного висновку. Закон прямо забороняє це; для роз’яснення передбачена окрема процедура допиту експерта.
- Не перевіряти наявність заходів безпеки. Особа, до якої застосовані такі заходи, не може бути допитана щодо своїх справжніх даних, а той, хто володіє цими даними, — щодо них.
- Плутати цивільний і кримінальний процес. У цивільному немає окремих заборон щодо журналістів чи учасників угод про примирення, але є чітка заборона для осіб, нездатних правильно сприймати обставини.
Після усвідомлення цих помилок стає зрозуміліше, як діяти на практиці. Якщо вас викликали як свідка і ви вважаєте, що підпадаєте під заборону, варто повідомити про це слідчого, прокурора чи суд і за потреби звернутися за правовою допомогою. Адвокат може допомогти правильно оформити відмову чи заявити про недопустимість допиту.
Законодавство станом на 2026 рік зберігає ці норми без суттєвих змін у переліку категорій. Водночас практика застосування постійно уточнюється через судові рішення, особливо щодо обсягу адвокатської та лікарської таємниці. Тому при конкретних обставинах доцільно перевіряти актуальну редакцію кодексів та консультацію спеціаліста.
