Право на професійну правничу допомогу є важливою гарантією судового захисту. Проте витрати на адвоката не завжди вдається перекласти на іншу сторону спору.

Для цього недостатньо лише укласти договір. Сторона має дотриматися процесуальних вимог, своєчасно заявити про розподіл витрат і підтвердити обсяг та вартість наданих послуг.

Відповідні підходи систематизовано в аналізі судової практики Верховного Суду щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Його підготувало джерело.

Що враховує суд при компенсації

Верховний Суд підтверджує можливість компенсації навіть тоді, коли гонорар адвокату ще не сплачено. Головне — належно підтвердити обсяг виконаних робіт та їхню вартість.

Договір, ордер і свідоцтво адвоката самі по собі не доводять фактичного надання послуг. Суд оцінює належність і достовірність доказів, складність справи, обсяг роботи та співмірність заявленої суми.

За цих умов може бути компенсований і гонорар успіху. Це можливо, якщо його погоджено сторонами та підтверджено обґрунтованість відповідних витрат.

Тим часом судова практика наголошує на дотриманні процесуальних вимог. Попередній розрахунок витрат не замінює своєчасної заяви про їх відшкодування. Відповідний розрахунок потрібно подавати окремо в кожній судовій інстанції.

Залишення позову без розгляду також не означає автоматичного стягнення витрат відповідача. Суд має оцінити процесуальну поведінку сторін та обґрунтованість їхніх дій.